Головна
 

Ключ від кризи на Україні в кишені у Кучми

27 грудня 2000, 09:45
0
5

Співголова фракції "Яблуко" Верховної Ради України Віктор Суслов виклав свою версію "антипрезидентської змови". В інтерв'ю журналісту Вікторові Тимошенку з російської «Незалежної газети» Суслов проаналізував усі помилки, допущені президентом під час «Кучмаґейту». Але в Кучми є ще шанс, вважає Суслов.

-Вікторе Івановичу, багато експертів оцінюють нинішню політичну ситуацію в Україні як кризову. Чим, на вашу думку, було викликано криза і як вона розвивалася?

- Насамперед треба бачити різницю між приводом для розвитку кризи і її справжніми причинами. Приводом, як відомо, послужив виступ у Верховній Раді лідера фракції соціалістів Олександра Мороза зі звинуваченнями на адресу президента Леоніда Кучми, голови адміністрації президента Володимира Литвина та міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка в причетності до зникнення опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе. Звинувачення були проілюстровані прослуховуванням аудіозапису розмов вищезгаданих осіб і свідченнями (письмово й у відеозаписі) колишнього майора особистої охорони президента Миколи Мельниченка.

Юридично нічого страшного не сталося, тому що звинувачення треба було б доводити з дотриманням усіх процесуальних норм законодавства, що непросто, з огляду на незаконність методів збору інформації. З політичної точки зору дії Олександра Мороза як опозиційного лідера, який не довіряє владі, зрозумілі: він намагався стимулювати початок розслідування проти свого головного опонента, поставивши на карту свою власну репутацію.

Однак розгубленість виконавчої влади справила на суспільство гнітюче враження і породила в парламенті дуже сильну підозру того, що все, про що розказав Олександр Мороз, - це правда. По-перше, Леонід Кучма виступив по телебаченню майже за два тижні і в дуже нерішучій формі заявив, що звинувачення на його адресу - це провокація, фальшивка.

По-друге, один з головних фігурантів скандалу, міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко, у Верховній Раді заявив, що лише експертиза покаже, "чи його голос звучить на плівці" і він не впевнений у тому, що говорив те, "що записано на плівці".

Влада ускладнила ситуацію, коли спробувала затримати й обшукати в аеропорті Бориспіль трьох народних депутатів - членів тимчасової слідчої комісії парламенту, які везли із собою відео- і аудіозаписи допиту майора Мельниченко, зроблені за кордоном. Обурення викликав не стільки "замах" на депутатський імунітет, скільки очевидна спроба знищити речові докази по кримінальній справі.

Дії майора Мельниченко, безперечно, містять ознаки державного злочину, і той факт, що кримінальну справу проти нього не було порушено, сприймається як ще одне підтвердження правдивості свідчень цього офіцера і провини влади.

- Багато експертів підкреслюють, що скандал зі свідченнями офіцера охорони президента став лише приводом до ескалації незадоволення української політичної еліти президентом і не контрольованими ніким силовиками.

- За рекомендацію звільнити силовиків голосували і праві, і ліві. Пояснити це просто. Служба безпеки України, яка прославилася "розкриттям державної змови" пенсіонерів на чолі з відставним генералом Козлобаєвим із сумнозвісного Союзу радянських офіцерів, "не помітила", що співробітник охорони тривалий період записує конфіденційні розмови президента країни в його службовому кабінеті. А на додачу ще і допустила його виїзд разом з родиною і записами за кордон. Що ж це за Служба безпеки, яка не здатна навіть гарантувати безпеку голови держави? А якби під диваном виявився не цифровий диктофон, як стверджує Мельниченко, а пластикова вибухівка?

Що ж стосується Міністерства внутрішніх справ, те жоден із резонансних злочинів проти впливових політичних діячів і бізнесменів в останні роки не був розкритий. А слідство у справі Гонгадзе продемонструвало повну безпорадність МВС.

У підсумку керівники силових відомств виявилися дискредитованими. Керувати країною, як досі, тобто спираючись переважно на силовиків, стало неможливо.

І отут сплили справжні причини політичної кризи в Україні, які визрівали протягом останнього року.

Рік назад, після президентських виборів, президент України, як вважається, під тиском Вашингтона, погодився на формування прозахідного, а саме проамериканського уряду на чолі з Віктором Ющенком, який явно став не його урядом.

Віктор Ющенко як свою політичну стратегію вдало вибрав стратегію "боротьби молодих реформаторів проти антиреформаторських олігархів, підтриманих президентом Леонідом Кучмою".

Президент і олігархи, у свою чергу, вдало працювали на імідж уряду, піддаючи постійним нападкам у засобах масової інформації його роботу - то за розвал паливно-енергетичного комплексу, то за крадіжки російського газу, то за фальсифікацію статистики. При цьому президент те заявляв про необхідність "вимести деяких членів кабінету мітлою", то призначав комісії з перевірками, то особисто виправляв помилки уряду, але так і не наважився на кадрові зміни. Усе це однозначно сприймалось як слабість президента. Більше того, антиурядово налаштовані олігархи при усіх вирішальних голосуваннях приходили у свої фракції зі словами "папа наказав голосувати "за" і особисто тиснули на зелені кнопки, що однозначно сприймався як доказ сили прем'єра.

Сильний зовнішній тиск на президента України, проявом якого, наприклад, став критичний розгляд внутрішньої української політики в Раді Європи, включення міжнародними організаціями України в трійку найбільш корумпованих країн світу, а президента - у десятку найлютіших ворогів преси, відкрили дорогу для реалізації в Україні секретних американських програм по боротьбі з корупцією. При цьому минулому зібрані матеріали, які зачіпають провідних політиків і вищих посадових осіб країни. Тим самим внутрішня українська політика стала більш чуттєвою до зовнішніх впливів.

Позиції знову сформованого уряду сильно зміцнилися після січневої "оксамитової революції" у Верховній Раді, коли парламент очолив Іван Плющ - старий союзник і партнер Віктора Ющенка. У скандалі, який вибухнув після публічного перегляду відеозапису допиту Миколи Мельниченко Іван Плющ зіграв не менш важливу ролю, ніж Олександр Мороз. Саме Плющ зробив те, що він не мав права робити, виходячи з принципів презумпції невинності і збереження таємниці слідства, - поставив на голосування питання про перегляд на відкритому засіданні Верховної Ради згаданого відеозапису в присутності сотень журналістів. Після цього вже не Мороз мав доводити провину Кучми, а Кучма - виправдовуватися в очах громадськості і намагатися доводити свою невинність. Після цього сталі можливі публічні акції протесту під гаслом "Україна без Кучми". І стала неможливою очікувана відставка уряду.

І, нарешті, помилкової, на мій погляд, була політика президента стосовно Верховної Ради. При формуванні уряду й інших державних органів не були враховані інтереси більшості фракцій, що підтримали президента. У той же час уряд вів і продовжує вести конкретний і ефективний діалог з лідерами фракцій. Подивіться на склад антипрезидентських пікетів - у них представники проурядових фракцій і партій разом із соціалістами, комуністами і націоналістами. Пропрезидентська більшість у Верховній Раді фактично розкололася.

Такі передумови кризи. Коли стало можливим порушити питання про владу в Україні, тоді і з'явилася людина, яка принесла Морозові згадані касети.

- У Мінську на самміті СНД Леонід Кучма заявив, що те, що сталося - це операція іноземних спецслужб. Що ви про це думаєте?

- Необхідно шукати відповідь на питання "Кому вигідно?" У випадку дострокового відставки Леоніда Кучми його обов'язки виконуватиме прем'єр-міністр, що напевно виграє і наступні президентські вибори.

- Чи Вважаєте ви, що президент Кучма вже програв боротьбу?

- Ключ від вирішення кризової ситуації як і раніше в руках у президента. Це його конституційні повноваження. Ніхто юридично не довів провини президента в справі Гонгадзе. Головне завдання для президента - подолати кризу суспільної довіри усередині країни і відновити авторитет у світі. Президент може піти на компроміс з парламентом. Він може звільнити силовиків і поставити на їхнє місце політиків, які заслуговують на довіру в суспільстві. Президент може піти на формування коаліційного уряду, і це дозволить заново сформувати у Верховній Раді пропрезидентську більшість. Повинні бути прийняті закони "Про більшість у Верховній Раді України і формування коаліційного уряду", "Про опозицію", "Про Кабінет міністрів України". Сьогодні обговорюється питання про відмову від пропозицій президента за результатами Всеукраїнського референдуму скоротити число депутатів у Верховній Раді України з 450 до 300 і обмежити депутатський імунітет.

І, звичайно, розслідування справи про зникнення журналіста Гонгадзе повинне бути прозорим, із проведенням усіх необхідних експертиз, залученням іноземних експертів.

Росія вже продемонструвала підтримку Кучми, провівши з ним успішні переговори по постачаннях газу і реструктуризації "газових" боргів. Зараз важливо, чи буде Леонід Кучма запрошений на інаугурацію американського президента, чи відбудуться інші закордонні візити. Усе це стане барометром відносини до України.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах