Головна
 

Гірке розчарування української діаспори

31 січня 2001, 14:37
0
3

Російське видання «КоммерсантЪ» публікує переклад статті з британського щотижневика “Economist”. “Бути українцем саме, властиво, досить сумно. Але якщо ви відмовилися від можливості жити спокійно в одній із найкращих країн світу, якою є Канада, стає ще сумніше”, пише британський журнал у статті, присвяченої стану справ української діаспори.

Українська діаспора, за словами одного з її активістів, переживає зараз "колективний нервовий зрив", а її таємні мрії про незалежність України розсипаються на порох перед обличчям реальності - убогої і злодійкуватої.

Іншим східноєвропейцям поталанило більше. Колишні вигнанці досить непогано влаштовуються в посткомуністичній Польщі. З емігрантів, які повернулися в країни Балтії, двоє стали президентами, один - прем'єр-міністром, а безліч інших - шановними державними діячами.

Попередній прем'єр-міністр Словенії велику частину свого життя провів в Аргентині. Вірменія загинула б без грошей і лобіювання, що їх забезпечує багата і впливова діаспорою: Керк Керкорян (Kerk Kerkorian), який видає себе за американця вірменського походження, на цьому тижні оголосив про намір виділити $70 млн на реалізацію ряду проектів на його батьківщині.

З Україною, діаспора якої найбільша за будь-якими маштабами, все інакше. Жоден з емігрантів не обіймає бодай якусь вагому суспільну посаду, якщо не вважати дружину прем'єр-міністра - американку українського походження. Більшість з тих, хто повернувся на батьківщину і зайнявся бізнесом, так нічого і не досягли. Українці з діаспори не користуються на батьківщині популярністю, зазвичай їх ставлять за всезнайок і навіжених націоналістів. Більшість з них вважає, що керівники країни -зрадники чи злодії, чи ті й інші разом. Зусилля по збору грошей і лобіюванню інтересів батьківщини різко зменшилися.

Щира ж проблема - зовсім різні погляди на історію. Більшість активістів діаспори родом із західної України, що була поглинена Радянським Союзом лише в 1939 році. Деякі з місцевих жителів тоді вирішили, що нацисти - менше з двох зол, і почали воювати на їхній стороні; майже всі вони - люті антикомуністи. Партизанська війна тривала до 50-х років. Інша ж частина країни, навпроти, відчуває своєрідну ностальгію за СРСР і налаштована менш антиросійськи, незважаючи на влаштований Сталіним у 30-і роки штучний голод, від якого загинули мільйони людей.

Зараз діаспора зайшла в тупик. Деякі все-таки знайшли на своїй "не зовсім батьківщині" якщо не гроші, то любов. Деякі цілком непогано працюють. Але багато хто, здається, готові усі кинути. "Я повинний відкрити себе заново", -заявив один з канадців українського походження, який присвятив велику частину свого життя своїй історичній батьківщині. (Перевела АЛЬОНА Ъ-МІКЛАШЕВСЬКА, «Коммерсантъ».)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах