Головна
 

Пасажири 'Пам'яті Меркурія' готуються до нового плавання

31 січня 2001, 16:28
0
2

В інтерв'ю журналістці газети «Московський Комсомолець» пасажири, які вижили в аварії, і члени команди українського судна «Пам'ять Меркурія», яке затонуло біля українських берегів, згадують подробиці трагедії і… готуються до нового плавання.

- Дівчина, вам мобільник не потрібний? Дешево віддам, він усе одно не працює, - посміхається мені невисокий міцний мужичок у порваних джинсах, - я його сину зі Стамбула віз, так покористуватися не довелося... Два дні він із мною на плоті по Чорному морю бовтався, от і "полетів".

Григорій Козов - один з п'яти десятків людей, які перебували на борту "Пам'яті "Меркурія" у той нещасливий рейс 26 січня. Гриша - човник зі стажем, за товаром у Туреччину мотається регулярно: всіх членів екіпажа і пасажирів затонулого судна - таких само, як і він, торговців - знав як облуплених. Про те, що трапилося, у море ці люди згадують трохи сумбурно. Позначається, напевно, пережитий стрес.

- Удар, посуд з полиць полетів. Я навіть каву не встиг допити, - ділиться Григорій Козов, - ну я "Тітанік" дивився, зрозумів, що настав час тікати. Світло згасло, на рівні борту крижана вода хлюпає, а поруч із мною якась бабулька свої мішки рятує. Я сам рятувальний жилет ледве не на голе тіло натягнув.

За розповідями членів екіпажа, катастрофа сталася під час вечері, за десять сьома вечора. Судно перебувало в дорозі близько 18 годин.

- Зі Стамбула ми вийшли в 0.30 ночі, точно за графіком, - говорить Володимир Кашуба, навігаційний помічник, - чотири роки туди плаваємо, ніяких аварій. Я не знаю, що могло трапитися з кораблем. Версій чимало, але навряд чи він затонув через перевантаження, часом і більше товарів перевозили.

1995 року після розділу Чорноморського флоту цей корабель дістався Україні - але та не могла його гідно утримувати, от і продала разом із багатьма іншими в приватні руки. "Пам'ять "Меркурія" числився за сімферопольською фірмою "Алан", постійно ходив у комерційні рейси в Туреччину. У господаря корабля навіть часу капітально відремонтувати його не було.

У капітана Леоніда Пономаренка в запасі виявилося всего 7 хвилин, щоб спробувати врятувати судно. Екіпаж, вирівнюючи ухил, накачував у цистерни воду. Але корабель йшов на дно.

- Ми відбивали "SOS" - міжнародний сигнал небезпеки. Але нас не почули - у наших українських рятувальних служб давно всі прилади натурально животіють.

З 4 надувних плотів, які були на борту, на воду вдалося спустити лише три. Не змогли скористатися й шлюпкою - її залила вода.

- Я був на першому плоті. Хлопці висвітлювали дорогу ліхтариками, - згадує Олександр Назаров, моторист, - у нас паніки ніякої не було, усі діяли злагоджено.

Морська вода фосфоресціювала у темряві. Їхній крихітний пліт знаходився саме на середині дороги зі Стамбула в Євпаторію - 120 миль до турецького берега і приблизно стільки ж до нашого. Вода в морі близько 7 градусів тепла. Температура повітря - трохи більше нуля.

- Найстрашніше для нас було загинути від переохолодження, - переконаний Ігор Грант, корабельний лікар, - на інших плотах багато хто помер саме від холоду. У нас вижили всі. Ми не дозволяли собі впадати у відчай, постійно відкачували воду. Ми зняли взуття і кинули його в море. Босоніж ходити по плоту було куди легше, ноги не підверталися. Слава Богу, у нас собі ніхто нічого не зламав - це була б вірна смерть.

Запасів їжі і питного їм вистачило б щонайменше на тиждень. Щоранку бідолахи ділили мізерний пайок - порцію галет і банку з консервованою прісною водою на кожний. Штормило. Люди на плоту промокли до нитки. Морська сіль роз'їдала шкіру. Найгірше було чотирьом жінкам. Наприклад, у пасажирки Оксани Родіонової розірвалася легеня, погано працювали нирки.

- Нам треба було протриматися всього два-три дні. Ми знали, що кораблі в цьому районі ходять регулярно. Поки цокали дзиґарі, щогодини звіряли час і дивилися на обрій.

Район нещастя борознили відразу п'ять кораблів-рятувальників. Російські рятувальні буксири "Шахтар" і "СБ-36" були в повній бойовій готовності. Але українці від запропонованої допомоги чемно відмовилися - мовляв, упораємося самотужки. Попросили тільки наш вертоліт політати над місцем трагедії. Він міг знадобитися для перевезення трупів...

...Їх знайшли 28 січня, о дев'ятій годині вечора, коли надія на благополучний порятунок майже зникла.

- Ми побачили вдалині вогні великого корабля і пустили вгору сиґнальну ракету - нашу останню ракету. За півгодини нас підняли на борт теплохода "Герої Севастополя", дали теплий одяг, їжу.

Трохи пізніше теплохід "Валерій Лебедєв" підібрав живих на інших плотах. У числі врятованих ними був і громадянин Росії, матрос Геннадій Лаптєв.

- А хіба Генка іншого громадянства, не такого ж, як і ми? - щиро здивувалися його колеґи.

Доля іншої росіянки, пасажирки "Пам'яті "Меркурія" Ірини Анісімової, досі невідома. Вона, як і інші п'ять чоловік, поки вважається зниклою безвісти.

"Стан усіх врятованих на сьогоднішній момент середній. Але їхньому життю нічого не загрожує", - прокоментував ситуацію Анатолій Токарєв, голова севастопольської охорони здоров'я. Більшість "героїв" уже через пару днів збираються виписатися з першої міської лікарні. Лікування тут платне і дуже дороге. А зручностей обмаль - навіть світла в палаті немає, лампочка перегоріла. Врятованих розмістили на сьомому поверсі терапевтичного відділення. На тумбочці біля ліжка в них лежить "МК" - як з'ясувалося, улюблена газета моряків.

Поки незрозуміло, хто відповідатиме за цю аварію і чи стануть виплачуватися компенсації за завданий збиток людям, які вижили.

- Може, хазяїн і оплатить лікарняний лист. Ми на ці гроші хоч одяг собі новий купимо. Наші речі разом із усіма документами потонули, - зітхають чоловіки, - нічого - відлежимося, відіспимося і знову в море вийдемо.

“Човник” Гриша Козов теж довго відпочивати не має наміру.

- Ну і що, що наш корабель потонув, - посміхається він, граючись зламаним телефоном, - мені за тиждень знову в Туреччину потрібно їхати за товаром. Їсти ж хочеться...

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах