Головна
 

Як олігархи “шикують” Піховшека: стенограма

Корреспондент.net, 5 лютого 2001, 10:35
0
4

В інтернеті з'явилася нова порція компромату, цього разу спрямованого проти одного з так званих олігархів. Ізраїльський російськомовний сайт «Мегаполіс» друкує нібито стенограму телефонної розмови нібито співвласника відомої української телекомпанії "Студія 1+1" Бориса Леонідовича Фуксмана з нібито провідним політичним журналістом цієї студії В'ячеславом Піховшеком. У розмові нібито Фуксман віддає накази своєму співрозмовнику «мочити» екс-соратника, олігарха Вадима Рабіновича, у якого зараз виник конфлікт із «Студією 1+1».

 

У руки нашого кореспондента в Німеччині випадково потрапила касета з записом 5-ти телефонних розмов. Дзвонили з Німеччини в Україну. Ми поцікавилися подробицями, і наші друзі на Україні, прослухавши плівки, сказали, що це сенсація, і що в нас виявилися свідчення того, як  один олігарх дає вказівки "незалежним журналістам" "мочити" іншого і як по-солдатському "є!" відповідають журналісти.

Публікуємо сьогодні найневиннішу плівку, на ній голос, схожий на співвласника відомої української телекомпанії "Студія 1+1" Фуксмана Бориса Леонідовича, звучить в одній розмові з голосом, який нагадує голос відомого українського журналіста Славу Пеховшика.

- Слава, це Борис Леонідович.

- Добрий день, Борисе Леонідовичу.

- Як справи?

- Усі в порядку, працюємо далі.

- Слава, я так думаю, що тобі, напевно, потрібно буде зустрітися з "Маршалом". Я тільки що з ним розмовляв, він дзвонив мені.

- Щось трапилося?

- Ну, у принципі, так. Я знаю, як поставилися до проблеми.

- М'яко поставилися, так?

- Так. Він говорить: "Я ж кілька місяців назад сказав. А ви..." На що я заперечив. Я сказав: "Дорогий мій, треба було дати нам те-те і те-те." На що він сказав: "Добре, це знову твої ігри. Я вам давно дав це, а ви ні те, ні се.

- Так що, подзвонити до нього і зустрітися з ним?

- Так. Я думаю, що треба подзвонити йому і зустрітися з ним. Нехай він чітко сформулює задачу, не на пальцях. Нехай, ніби, поставить задачу, можливо, навіть з цього питання, під визначену назву твоєї програми, як це робити. Нехай... (нерозбірливо) має якісь уявлення: як це зробити, як це інформаційно все подати.

- Добре, я все зроблю.

- Розумієш мене?

- Я тоді йому прямо зараз подзвоню.

- Ти йому прямо зараз подзвони і скажи, що ти з мною розмовляв, і я сказав тобі, щоб ти з ним зараз зв'язався. І нехай він тобі скаже, коли бути в нього. Ти його вислухай. Він говорить, що в них перевірки, парламентарський питання, ніби, почав "наїзд" такий. Я говорю: "Нехай перевіряють що хочуть. Кого на Україні єбе є у Фуксмана якісь проблеми в  Німеччині чи ні? Поясни мені, що, Україна буде займатися питаннями Фуксмана, слуханнями?" Ну, почав так здалеку "наїжджати" на мене. Я відразу парирував і поставив його на місце. Він говорить: "Так, але ти ж бачиш, там те, а там це будуть перевіряти". Я говорю: "Нехай перевіряють, що він пише, що той педераст Рабинович... (нерозбірливо) херню. Так що ти хочеш? Доти поки ви не заберете в нього засоби масової інформації, за допомогою яких він не буде давати нормально жити в цій країні... (нерозбірливо), нічого не буде з цього."

- Так.

- Дали смердючому пацюкові висловлювати свої погляди на життя, втручатися в політичне і громадське життя. Ну, де таке бачено?

- Так. Добре, Борисе Леонідовичу, я тоді негайно йому подзвоню.

- Я тебе прошу, ти з ним зустрінься і, як би... Але щоб це мало не таку форму: так робіть як хочете. Нехай скаже, що він хотів би, нехай не іде. Розумієш?

- Так.- Як він собі уявляє. Щонайменше, нехай ціль поставить конкретну і завдання. Я йому сказав: "У принципі, ми були готові давно, але чекали від тебе конкретних вказівок, конкретного відмахування". Я так розумію, що він дозрів для того, щоб конкретно щось сказати.

- Добре, я відразу зараз дзвоню і займаюся цією справою.

- Дзвони мені протягом дня, якщо ти з ним поспілкуєшся, так?

- Добре.

- А так усе нормально?

- Нормально, абсолютно, сто відсотків, новини вже були.

- Зрозуміло. Він подзвонив мені і почав: "солдатський наїзд": "Ти був у Києві і не зайшов до мене". Я говорю: "Вибач, я приїхав і за годину подзвонив Лесі. Сказав їй, що я приїхав і буду радий з тобою зустрітися. Після цього я був у Володі, з Володею зустрічався. Теж передав, якщо побачить вас, щоб передав. Що ще потрібно?" Я говорю: "Я розумію, ти зайнятий, ти людина казенна. Тому я зрозумів, що якщо ти не подзвонив, значить ти був зайнятий дуже". Ну, тобто, такі дитячі "наїзди". І знову ж: "Ти сидиш там, тобі однаково. А тут буде те, буде це." Я говорю: "Нехай буде. Скільки можна лякати? Нехай приходить, нехай перевіряє, нехай робить. Якщо... (нерозбірливо) такого педераста можуть займатися речами, нехай займаються. Нехай він краще думає, наш шановний друг - пан Рабинович,.. (нерозбірливо) він сплатив податки за ті десятки мільйонів, що їх він одержав, на Україні, у Швейцарії чи в Ізраїлі. У якій віртуальній країні він сплатив, може він у "Інтернеті" податки платить? Це треба довідатися. Розумієш мене. Таке може бути. Добре, друже, я чекаю твого дзвоника протягом дня. Дзвякни мені в будь-який час.

- Добре, Борису Леонідовичу.

- Спасибі. Поки.

Статті, що вміщуються в рубрику "Світ про нас", передруковуються з інших джерел без купюр і змін. Кореспондент.net не завжди поділяє точку зору автора даних публікацій.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах