Головна
 

Українці відчули свою силу: Кучму просять піти

9 лютого 2001, 16:14
0
5

Розповідаючи у своїй статті від 8 лютого про нинішні події в Україні, лондонський автор CNN Дуглас Херберт аналізує можливий ефект «Кучмагейту» для розвитку українського суспільства.

В українській столиці пора «довгих ножів». Після виявлення в лісі під Києвом обезголовленого тіла, яке належало, очевидно, що зниклому у вересні журналісту Георгію Гонгадзе, багато хто в Україні «відчув запах крові». Найбільш яскравий тому приклад – поява "України без Кучми" – політичного руху пересічних громадян, які вимагають відставки президента Кучми, що вже сьомий рік стоїть за кермом європейської держави розміром із Францію.

Утім, розмір у даному випадку – критерій оманний: середньомісячний доход на душу населення становить в Україні близько $50. Крім того, від радянської епохи країні дісталася така «спадщина», як нещодавно закрита Чорнобильська АЕС.  У період усього свого президентства Захід хвалив Кучму, що зображуючи українського лідера доморощеним демократом, який змагає до подолання совкового безладдя і корупції. З 1992 р. Україна була третім найбільшим одержувачем американської фінансової допомоги, яка склала за весь цей час близько $2 мільярдів доларів.

Кучмі, що тривалий час вважвався обличчям нового іміджу України – «демократичної держави, яка прагне до партнерства з усіма країнами», -  нині доводиться відмежовуватися від обвинувачень у причетності до зникнення опозиційного журналіста.

У вівторок більш 5 000 маніфестантів з антикучмівськими плакатами і гаслами прийшли до будинку парламенту в Києві. Багато хто з цих людей подолав цей шлях у кілька сотень кілометрів. Демонстрація збіглася з вимогою Євросоюзу про найшвидше і всебічне розслідування «справи Гонгадзе», яке, на думку ЄС, свідомо затягується українською владою. Раніше Кучма міг би легко зам'яти скандал зі зникненням журналіста, відкидаючи будь-які звинувачення у свою адресу, – як це було зі справою Павла Лазаренка, прем'єр-міністра України з травня 1996 по липень 1997 р.

Лазаренко, який був вищим державним чиновником з 1992 р., торік був обвинувачений каліфорнійським судом у відмиванні понад $100 мільйонів, які осіли в 1994-1999 р. у результаті фінансових махінацій на рахунках у швейцарських банках. Кучма заперечував будь-яку причетність до відмивання брудних грошей і всіляко дистанціювався від Лазаренка.

Зараз, однак, усе по-іншому: є плівки, де голос, схожий на голос Кучми, віддає своєму оточенню накази про усунення Гонгадзе. На одному з перших записів, зроблених колишнім президентським охоронцем Миколою Мельниченком, «схожий голос» віддає міністру внутрішніх справ Юрію Кравченку команду "передати Гонгадзе в руки чеченців". Кучма й оточення спочатку називали плівки фальшивими, частиною кампанії по дискредитації президента. Така тактика стала, однак, проблематичною, коли незалежна експертиза визнала записи оригінальними. У новій ситуації заступник генерального прокурора змушений був визнати, що «окремі розмови на плівці автентичні», додавши при цьому, що "всі учасники розмов категорично заперечують деякі свої репліки".  На думку оглядачів, «справа Гонгадзе» - шанс для України,  безпрецедентна можливість для політичного істеблішменту «очиститися від бруду».

Марко Галеотті, експерт з криміналу в Росії і Євразії Кільського університеті у Великобританії проводить паралель між можливими наслідками «справи Гонгадзе» і ефектом від скандалу «Танджентополі» в Італії на початку 1990-х. Тоді італійські влади завдали найсильнішого удару по організованій злочинності в країні. "Італія – розвинута демократія, в Україні ж лише розвиваються демократичні інститути, - говорить Галеотті, - і для неї це перша серйозна можливість «почистити» свій політичний будинок". Відкидаючи можливість політичного колапсу в Україні, Галеотті зауважує: «Сам прецедент того, що причетність президента до злочинів доведена, і він тепер змушений платити по рахунках, стане справжнім уроком демократії для українців». Справді, раніше Кучму не звинувачували в правопорушеннях.

Пітер Берн, журналіст газети «The Kiev Post», гадає, що більшість українці сприймають владу державців дуже цинічно і, разом з тим, не знаходять у собі сили якось вплинути на ситуацію. Журналіст відзначає, що протягом останнього десятиліття рівень життя в країні неухильно знижувався, хоча і не досяг такої жалюгідної межі, як у сусідній Бєларусі при «Бацьке Лукашенке».

Багато хто з аналітиків не виключають можливості контрнаступу Кучми. Він може зберегти владу, а може й ні, - зауважив один західний дипломат, що працює в Києві. – Ми дуже пильно стежимо за ситуацією".

---------------

Статті, розташовувані в рубриці "Світ про нас", передруковуються з інших джерел без купюр і змін. Кореспондент.net не завжди поділяє точку зору автора даних публікацій.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах