Головна
 

Україна - хисткий наріжний камінь

19 лютого 2001, 15:28
0
2

Росія підтримує Кучму, тому що більше на Україні підтримувати когось... Візит російського президента в Дніпропетровськ явно додав сміливості діям його колеги Леоніда Кучми в ситуації нинішньої політичної кризи на Україні. Ще зовсім недавно об'єднавшись у Форум національного порятунку, лідери антикучмівської опозиції провіщували свою швидку перемогу над "кримінальним режимом". На наступний же день після від'їзду Володимира Путіна оточення Кучми перейшло до активного наступу, пише журналіст російського "Експерта" Гліб Парфенов.

Офірування

Першою справою узята під арешт лідер ФНС, екс-віце-прем'єр Юлія Тимошенко, щодо якої висунуто звинувачення в контрабанді російського газу і дачі хабарів. Можливо, влади тут допустили пиаровскую помилку, оскільки перебування у в'язниці створить навколо цієї красивої енергійної дами ореол мучениці й утруднить подальшу політичну боротьбу з нею. Однак стратегічною перемогою Кучми можна назвати той факт, що головна надія опозиції - прем'єр-міністр Віктор Ющенко - підписав на минулому тижні спільне з президентом звертання до нації, у якому різко засуджуються "деструктивні дії ФНС". Поряд з арештом Тимошенко це завдало важкого удару по антикучмистам. Їм тепер не на кого робити ставку в боротьбі з президентом. Досить чітко проступила перспектива швидкого відходу всього руху на узбіччя політичного життя країни.

Все це, однак, не означає, що Кучма знову став усесильним. Успіхів він досягає дорогою ціною, погоджуючись з різким посиленням навколишніх його різних груп впливу. Наприклад, він був змушений відправити у відставку свого найближчого сподвижника - голову Служби безпеки України Леоніда Деркача. Очікується також відставка генерального прокурора і, можливо, міністра внутрішніх справ. Їх планують замінити на підконтрольні найбільшим кланам фігури.

Тому найближчим часом найбільша небезпека для президента буде виходити не від вуличних маніфестантів, а від його власного оточення, у якому, до речі, останнім часом швидко набирає вага глава Ради по національній безпеці й обороні України Євген Марчук (у недавньому минулому - прем'єр-міністр і глава СБУ). І це при тім, що, за наявною інформацією, саме він стоїть за розкручуванням "касетного скандалу", який спрацював детонатором у нинішній кризі. До речі, вважається, що і діючий глава СБУ Володимир Радченко - "людина Марчука".

У цій ситуації для Кучми було особливо важливо одержати публічну підтримку від Володимира Путіна під час їхньої зустрічі в Дніпропетровську. Російський президент, однак, утримався від політичних заяв, підтвердивши готовність Москви розвивати співробітництво з Україною поза залежністю від того, хто править у Києві.

Обхідним шляхом

На тлі подій, які струшують Київ, угоди, досягнуті в Дніпропетровську двома президентами, набувають особливого значення. По суті справи, вони закріплюють "проросійський" поворот у зовнішній політиці України, перші ознаки якого почали з'являтися ще в другій половині 2000 року.

Насамперед активізується взаємодія двох країн у сфері економіки. На зустрічі президентів була підписана дуже важлива угода про співробітництво у сфері ракетобудування і космічної промисловості. Відтепер при переміщенні через кордон окремі конструкції спільно створюваного космічного устаткування не будуть обкладатися митними зборами і ПДВ. За підрахунками фахівців Російського авіакосмічного агентства, це дозволить знизити собівартість кінцевої продукції на 45% і серйозно зміцнить позиції України і Росії на світовому ринку космічної техніки. Крім того, досягнута домовленість про створення міждержавних фінансово-промислових груп і в інших подотраслях машинобудування, зв'язаних з виробництвом високотехнологічної продукції. Якщо врахувати недавно підписані міністрами оборони Росії й України угоди про кооперацію у військово-технічній сфері, а також погоджені плани по спільному експорті озброєнь, то цілком проглядається картина відтворення єдиного народно-господарського комплексу колишнього СРСР у сфері високих технологій.

Другий напрямок співробітництва розвертається в паливно-енергетичному комплексі. За інформацією "Експерта", у ході переговорів президенти повернулися до, здавалося б, відкладеному в довгу шухляду питанню про приватизацію підприємств газотранспортної системи України, у якій має намір взяти участь і Росію. Однак конкретні угоди були досягнуті поки тільки в сфері електроенергетики. Прибулий разом з Путиным глава РАТ "ЄЕС Росії" Анатолій Чубайс підписав з міністром палива й енергетики України Сергієм Єрміловим меморандум "Про співробітництво в області електроенергетики РФ і України". Цей документ передбачає, зокрема, спільне функціонування енергосистем України і Росії, продаж російської електроенергії на українському ринку, а також її експорт у Європу.

Експерти бачать суть документа в тому, що відтепер енергетичний вектор політики України розвертається убік Росії. І це при тім, що західні енергокомпанії виявляють сьогодні підвищену активність у пошуках доступу до приватизації відповідних українських підприємств. За даними "Експерта", керівництво Європейського банку реконструкції і розвитку наполягало на неучасті в цьому процесі українських фірм і структур РАТ "ЄЕС Росії". Схоже, однак, що російські енергетики зуміли проникнути на український енергоринок "обхідним шляхом". Тому не випадково опозиція вже обвинуватила Сергія Єрмілова в зрадництві "національних інтересів", стверджуючи, що завдяки його зусиллям "Україна виявляється не тільки в газовій залежності від Росії, але й в енергетичної".

Так що візит Путіна підтвердив основні напрямки взаємодії Росії з Україною в економічній сфері. Це кооперація у високотехнологічних галузях, ВПК і енергетиці, а також забезпечення російського енергетичного експорту в Європу.

Хто, якщо не Кучма?

Успішний розвиток довгострокового співробітництва двох країн у цих сферах немислимий без активізації військово-політичної взаємодії. По європейських виданнях уже бродить лиховісне пророкування експерта з питань оборони Фонду Карнегі Шермана Гарнета. За його словами, "Україна або стане наріжним каменем європейської безпеки, або через неї вся ця система просто завалиться". На побоюваннях Заходу намагається грати й антикучмовская опозиція. Керівники ФНС заявили на минулому тижні, начебто український президент веде з Путіним переговори про створення нового політичного союзу двох країн.

Тим часом російські політики намагаються уникати цієї теми, виражаючи обтічно. Так, що відвідав Київ напередодні візиту Путина секретар Ради безпеки РФ Сергій Іванов підкреслив, що "Росія готова розглядати різні форми інтеграції з різними країнами СНД". За його словами, Україну ніхто не буде тягти в Союз Росії і Білорусії - їй запропонують нову схему інтеграції.

Утім, усі ці проекти упираються в одне питання: наскільки довговічний "російський" поворот в українській політиці? Дійсно, Кучма, виявившись перед реальною загрозою утрати влади й усе більш неприязним відношенням до себе Заходу, може що завгодно підписувати й обіцяти. А що якщо гостроту кризи йому збити не удасться і його відхід стане неминучим? Чого будуть коштувати підписані папери? Треба думати, у Кремлі розглядають і такі варіанти.

----------------- Статті, розташовувані в рубриці "Світ про нас", передруковуються з інших джерел без купюр і змін. Кореспондент.net не завжди поділяє точку зору автора даних публікацій.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах