Головна
 

Український хаос загрожує європейській стабільності

21 лютого 2001, 15:07
0
2

Такий афористичний заголовок статті газетяра Стівена Хендлмена з канадської газети "The Star". Втім, сама стаття написана не менш образно...

Заходу потрібна мужність, щоб постати перед страшною перспективою українського хаосу.

Тіло без голови. Владна корупція. Замах на політичного опонента. Ці та інші елементи політичного тріллера кинули Україну три місяці тому в хвилю безпорядку. Невдовзі це може вплинути на хиткий баланс Схід-Захід, що утворився після падіння комунізму десять років тому.

Нещодавно п’ять тисяч демонстрантів пройшли Києвом, вимагаючи відставки президента Леоніда Кучми. Засноване в грудні наметове містечко стало осередком акції протесту проти ніби утисків свободи слова та, в деяких випадках, убивства політичних опонентів.

А все почалось із зникнення у вересні журналіста Георгія Гонгадзе. Вже після знахідки на початку листопада тіла без голови, лідер Соціалістичної партії Олександр Мороз оприлюднив просто-таки вибуховий матеріал: запис розмов, що ніби велись між президентом та головними його помічниками щодо того, як організувати зникнення журналіста. Мороз заявляє, що “наша країна управляється кримінальними методами”.

Байдужі люди скажуть, що в Росії таке триває весь час, то чому нам перейматись? Однак це лише одна з точок зору.

Поки Росія намагалась борюкатись у посткомуністичному трикутнику криміналу, корупції та дикого західного капіталізму, Україна здавалась спокійною, надійною перехідною державою.

Хоч це і неправда, Україна завжди легко ігнорувала цей факт. Обережний підхід до ринкової економіки та не надто видовищна еволюція до демократії створювали різкий контраст із хаосом гігантського сусіда.

Але спокій України був ілюзією. Економіка стабільно розпадалась, і рівень життя опустився нижче російського. Контроль держави над головними секторами економіки та підприємствами заважав розвитку і, як і в Росії, маленька група сварливих олігархів, пов’язаних з політичною елітою, заробила “швидкий” капітал, проводячи махінації з державними грошима.

На сьогодні найгучнішим є випадок із Павлом Лазаренком. Зараз він перебуває у в’язниці Сан-Франциско, намагаючись уникнути екстрадиції в Швейцарію за звинуваченнями у привласненні більше 1 мільярда доларів, зароблених на імпорті російського газу. Лазаренка також вважають причетним до організації трьох замовних убивств.

Кучма наполягає, що причиною атаки на нього стала його боротьба проти закорумпованих колишніх урядовців, на кшталт Лазаренка. Однак йому важко буде відмежуватись від звинувачень, умовно названих українською опозицією “Кучмагейтом”.

Яким чином усе стало настільки поганим? Частина вини лежить на західних країнах – за те, що тривалий час закривали очі на те, що діється. США і Європа мовчки погодились на грабунок України протягом більшості років незалежності, сподіваючись на збереження стабільності ключової буферної держави між Росією та Заходом. Це та точка, де політика звернула з правильної дороги. Ніхто не хотів підривати незалежність України, але невдачі країни рідко викликали особливе ставлення та аналіз з боку західних політиків, які переважно фокусували свою увагу на Росії.

Головною жертвою ж став український народ.

Зараз слабкість України викликає у Європи сумнів щодо її статусу потенційного союзника НАТО та торгового партнера, що може мати парадоксальний результат, штовхаючи її ближче до Москви.

Щоб не сталось із “кучмагейтом”, Заходу потрібно знайти мужність справитись із зростаючою кризою в одній з найважливіших європейських країн.

Україна є ключовою країною в майбутньому регіону. Канада тут теж має важливі інтереси: колишня радянська республіка близька їй і в етнічному плані і в політичному (Канада одною з перших серед провідних Західних країн визнала державність України).

“Якось то воно буде” вже не є політикою.

/переклад сайту pronas.net/

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах