Головна
 

Чи виживе Кучма?

27 лютого 2001, 10:37
0
4

Колись відомий польський мандрівник Яцек Полкевич склав спеціальний курс виживання для людей, які опиняються в екстремальних умовах. Здається, українському президентові було б чому в поляка повчитись, адже умови, в які він потрапив, не просто погані - неможливі...

Здається, виживе. Цього місяця дві найбільші акції протесту зібрали 5 тисяч людей кожна. Обидві вони були проведені у Києві. Були певні акції і в провінціях, але вони збирали максимум кількасот людей. Як каже дехто із спостерігачів, проблема України не в авторитарному правлінні Кучми та його відповідальності за ніби замовлення вбивства незалежного журналіста, але у байдужості більшості українців до того, хто ними управляє і як.

Поточний політичний неспокій на Україні був спровокований колишнім охоронцем Кучми, Миколою Мельниченком, який зробив записи, що ніби свідчать про причетність Кучми до смерті зниклого журналіста Гонгадзе, та Олександром Морозом, який їх оприлюднив. Однак з 28 листопада, коли це було зроблено, нічого так і не прояснилось.

Офіційно касети Мельниченка вважаються фальшивками, а 99,6% генетичної експертизи занайденого тіла все ще дають владі підстави вважати Гонгадзе живим.

Кучма категорично заперечує будь-яку причетність до зникнення Гонгадзе, зауваживши в інтерв’ю Financial Times, що він навіть не знав цього журналіста. За його словами, скандал із підслухуванням спровокований “добре організованою силою” із “великою кількістю грошей та можливостей”, але не назвав, що це за сила.

Близько 60 законодавців, що належать до опозиційних партій, заснували Форум національного порятунку, що має на меті добитись відставки Кучми та трансформації України в парламентсько-президентську чи навіть парламентську республіку. Але групі не вдалось здобути якусь значну підтримку за межами Києва. Влада пішла в контратаку, заарештувавши колишнього віце-прем’єра Юлію Тимошенко. Кучма просто відкидає поточні антипрезидентські протести в Україні, кажучи, що він не бачить ніякої “цивілізованої” опозиції до нього в межах акції “Україна без Кучми”. Така заява може означати, що президент готовий використати не дуже “цивілізовані” методи боротьби з опонентами.

Багато людей були шоковані тим, що письмове звернення президента до народу підписав і прем’єр-міністр Віктор Ющенко, який до цього часу зберігав імідж незалежного політика, не замішаного у тіньових економічних угодах чи брудних політичних іграх. Форум національного порятунку вважає, що Ющенко став на бік Кучми. Це, до речі, може бути правдою. Однак таке рішення Ющенка не суперечить здоровому глузду людини, яка, займаючи високу посаду, хоче її зберегти якомога довше. Зараз Ющенку 46 років, і 50% українців вважають, що він має хороші шанси стати наступним президентом України. Якщо Кучма звільнить його зараз, то перспективи прем’єра залишитись в центрі уваги до наступних президентських виборів стануть непевними.

Чому Кучма може вийти з цієї політичної кризи неушкодженим? Тому що ні Захід, ні Росія взагалі-то не хочуть усунення Кучми від влади. Для багатьох переговори російського президента Путіна з Кучмою є свідченням того, що Росія хоче простягнути українському президенту руку допомоги, аби отримати для себе від скандалу певні вигоди. Очевидно, Захід, який регулярно надавав фінансову та моральну підтримку Кучмі, щоб запобігти надто тісному зближенню з Росією, зараз опинився в тупику. Однак, зважаючи на те, що ще не було навіть натяку на несхвальне ставлення провідних західних лідерів до того, як поводиться Кучма, означає, що Захід хоче, аби він “вижив” і продовжив свій курс.

Парадокс, але одною з жертв скандалу може стати помірковане крило націоналістів, яке політично підтримує Кучму у складі так званої парламентської більшості. Досить очевидне, хоч можливо і не так часто згадується аналітиками, те, чому “національні демократи” підтримують Кучму: “національні демократи” виторгували в Кучми “українізацію” в обмін на політичну підтримку. Напевне, ніхто не буде заперечувати, що побудова української держави не лише в коридорах влади, але і в головах людей варта певних політичних пожертв та компромісів. Але постає питання: чи варта вона ТАКИХ компромісів?

/матеріал з сайту pronas.net/

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах