Головна
 

Країна мертвих героїв

27 лютого 2001, 10:46
0
4

Журналіст німецького видання "Die Zeit" Міхаель Тюрман бачить нинішню ситуацію в Україні такою: "Президент із підмоченою репутацією, залежний прем'єр-міністр, непримиренний лідер опозиції і поранена Жанна Д'арк за ґратами. Протести посилюються, кількість зон, "вільних від Кучми", росте. Чи зупинять вони президента?. У Києві безпорадна опозиція бореться з паралізованим президентом. Це конкуренція слабких. У цій боротьбі поразки зазнає слабший".

"Для Мирослави Гонгадзе, - пише "Die Zeit", - Україна - “країна без героїв”. “Героїв тут пригноблюють, переслідують і убивають”, - говорить 28-річна вдова журналіста Георгія Гонгадзе. “Поважати починають тільки мертвих. Коли занадто пізно”, - говорить Мирослава.

Щодня вона бачить свого чоловіка на плакатах демонстрантів. У середині листопада держава повернула їй його рештки... “Ні голови, ні рук. От нога, а от плечі, заявили мені і віддали кілька кісток”, - розповідає Мирослава, згадуючи найстрашніший момент у своєму житті. Хто убив її чоловіка, досі невідомо. Не дало результату розслідування прокуратури . Мирослава Гонгадзе хоче довідатися правду, вона не збирається мститися. “Я побоююсь ескалації політичної боротьби. Я і мої діти ризикуємо власним життям”, - говорить Гонгадзе.

Після смерті Георгія Гонгадзе Україна стала іншою країною. Усюди циркулюють записи розмови президента Кучми. Парламент і президент звинувачують один одного в здійсненні тяжких злочинів. Генеральна прокуратура заарештувала лідера опозиції, по місту крокують колони демонстрантів і поліцейських. Столиця Київ нагадує табір Валленштайна. Всі забули, що таке слово “консенсус”. До влади рвуться антагоністичні угруповання: президент Леонід Кучма, діячі від політики, які його підтримують, і “напівлояльний” прем'єр Ющенко борються з лідером соціалістів Олександром Морозом і колишнім міністром Юлією Тимошенко.

Причиною державної кризи, яка вибухнула на Україні, став сам президент Кучма. Його голос з тих нещасливих плівок звучить у Києві всюди: по радіо, в Інтернету, через парламентські гучномовці. Кучма говорить про Гонгадзе страшні речі: “Просто депортувати в Чечню, а там послати до чорта і...” (не всі міцні слова українського президента можна вимовити - нім. ред.) Кучма продовжує запевняти, що це монтаж, однак його репутація виявилася сильно підмоченою.

Опозиція занадто слабка, аби скинути Кучму

Крім свого власного голосу Кучма чує ще протестуючий голос опозиції. Демонстрантів президент називає “нацистами”, а вони, у свою чергу, не залишили каменю на камені від його режиму. Вони весь час говорять про маніпуляції під час президентської кампанії 1999 р., про кумівство і корупцію, про розкрадання державної власності, про “фасадну демократію”. “Де ми опинилися після десяти років незалежності?” - розстроєно запитують багато українців. На широких тротуарах Хрещатика демонстранти розбили наметовий табір, частково перекривши рух. Усюди плакати: “Зона, вільна від Кучми”. Тут, де українському президенту немає чого шукати, роздають теплий суп, безкоштовну ковбасу, висять українські прапори і портрети Гонгадзе. Обурені українці з'їжджаються сюди з усієї країни, щоб поскаржитися на низькі зарплати, холодні будинки, закриті фабрики і, природно, на самого Кучму. Виникла строката коаліція. Соціалісти, союзи офіцерів, зелені поруч із правими молодіжними організаціями. Їх об'єднує загальний супротивник - президент.

Очолює опозицію Олександр Мороз. Лідер соціалістів розповідає, як напередодні виборів 1999 р. Кучма загрожував директорам підприємств санкціями генеральної прокуратури, якщо ті не забезпечать йому необхідної кількості голосів. Чергові плівки з записами розмов Кучми потверджують це. “Усі його васали корумповані, вони однією ногою знаходяться у в'язниці”, - говорить Мороз, який колись сам претендував на посаду президента країни. У Мороза репутація чесної людини, вона овіяна ареалом соціал-демократичних ідеалів, борючись за які він став сивим. Відповідальна людина, але не герой нації.

Героїня Києва Юлія Тимошенко в даний час сидить за ґратами - обіцяного інтерв'ю “Ді Цайт” поки не буде. У спустілому бюро 40-річної жінки лишилися самі ікони і її власні портрети. Енергійна, емоційна, красива, але не бездоганна. Арешт Тимошенко - показовий приклад української політики. Тимошенко ставлять на карб те, що вадить більшості представників української еліти: подвійна бухгалтерія, угоди “чорним налом”, сумнівні транзакції за рубіж. Докази? Вони не потрібні. Формальним приводом для висновку Тимошенко в слідчий ізолятор вважається її діяльність на посаді керівника "Єдиних енергосистем" України на початку 90-х рр., насправді усьому провиною її віце-прем'єрство. Тимошенко навела порядок в енергетику, що її сама добре знала. Віце-прем'єр змусила українські підприємства відмовитися від вигідної схеми оплати енергії бартером і перейти на “живі гроші”. Доходи державних енергокомпаній стали рости швидкими темпами, а преміальні Кучми і  політиків, які його підтримують - падати. Перейшовши на сторону опозиції, Тимошенко цілком вийшла з-під контролю влади. І отут генеральна прокуратура згадала про зберігається в її архіві компроматі на віце-прем'єра. Незадоволених Юлією Тимошенко вистачало не тільки на Україні, але й у Росії. Російські енергетичні гіганти набачили для себе українські підприємства, які їм сподобалися. Однак Тимошенко не захотіла надати слов'янському “брату” якихось особливих переваг, на які той, природно, розраховував. Поки українська прокуратура вивчала досьє Тимошенко, у Дніпропетровську Кучма зустрічався з Путіним. Російський президент і сам активно залучає Генпрокуратуру для рішення політичних питань, йому добре відома і проблема журналістів. Путін зробив Кучмі люб'язність, потиснувши його сумнівної чистоти руку. Кучма сподобався Путіну, тому що підписав цілий ряд договорів, які міцно зв'язують російську й українську військову промисловість, а також меморандум про відтворення двостороннього енергетичного союзу. За два дні після зустрічі російський “Автоваз” придбав завод з виробництва алюмінію в Запоріжжі. За 70 млн. доларів, хоча одна українська фірма запропонувала 102 мільйони. Опозиція обурена “продажем” Росії. Ще зовсім недавно вона могла розраховувати на підтримку ліберального прем'єр-міністра Віктора Ющенка, який перешкоджає введенню режиму “найбільшого сприяння” для Москви. Колись він був союзником Юлії Тимошенко. Однак Ющенко, призначений на посаду прем'єра Кучмою, боїться відкритого протистояння з президентом. Спочатку він підписав звертання Кучми до демонстрантів, потім став закликати до діалогу. Український прем'єр зроблений не з того заліза, з якого викувані справжні герої.

Така “Арена ді Україна”. Президент із підмоченою репутацією, залежний прем'єр-міністр, непримиренний лідер опозиції і поранена Орлеанська Діва за ґратами. Протести посилюються, кількість зон, “вільних від Кучми”, росте. Чи зупинять вони президента? За Кучмою - державні інститути, армія, спецслужби і банки. Однак прокльоном для Кучми стали його власні слова, які тиражуються й далі, щоразу у нових плівках. У Києві безпорадна опозиція бореться з паралізованим президентом. Це конкуренція слабких. У цій боротьбі поразки зазнає слабший. Самовпевнені українці поки не вірять у те, що в програші опиниться вся країна.

Статті, розташовувані в рубриці "Світ про нас", передруковуються з інших джерел без купюр і змін. Кореспондент.net не завжди поділяє точку зору автора даних публікацій.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах