Головна
 

Російський ведмідь та українська "малина"...

28 лютого 2001, 11:02
0
4

"Касети Уотергейту, які усунули Річарда Ніксона виглядають невинно у порівнянні із незвичайними викриттями того, як розмовляв, і, можливо розмовляє ще й досі, за зачиненими дверима теперішній голова однієї з найбільших європейських держав світу", - зауважує британська "Гардіан".На цьому тлі розхитана Україна справедливо здається великому російському ведмедю справжнім малинником, колючим, а, проте, ласим. Щось він з'їсть, по чомусь потопчеться...

Касети Уотергейту, які усунули Річарда Ніксона виглядають невинно у порівнянні із незвичайними викриттями того, як розмовляв, і, можливо розмовляє ще й досі, за зачиненими дверима теперішній голова однієї з найбільших європейських держав світу. Замовлення викрадення журналіста, погрози представникам місцевої влади тюрмою чи звільненням, якщо вони не забезпечать достатню кількість голосів у президентських виборах, та потурання замахові на політичного опонента – це все є на касетах, таємно записаних колишнім співробітником президентської охорони.

Ця неймовірна сага із підслуховуючим пристроєм в дивані привела Україну до найбільшого політичного скандалу за десятиліття незалежності. Варто зазначити, що викриття недемократичних режиму правління не викликало майже ніяких коментарів західних держав. Сусід України Білорусь маленька і не має стратегічного значення, тож її автократичний президент регулярно критикується Заходом. Зараз виявилось, що український президент не кращий, але Захід притримує язика.

Можна доводити, що записи несправжні, як на цьому спочатку наполягали Кучма та інші офіційні особи. Однак такі заяви виявилися слабкими після того, як Микола Мельниченко передав записи на експертизу голландській лабораторії голосового розпізнавання, яка і засвідчила справжність касет. Зараз записи перебувають у Міжнародному інституті преси у Відні. Генеральний прокурор України, друг президента, недавно визнав, що голос на плівках і справді належить Кучмі, але заявив, що вони все-таки змонтовані, тим часом як голландська лабораторія не виявила слідів монтажу.

Які б не шокуючи записи є, вони не мають дивувати, адже вони є найбільш гротескним прикладом некоректної демократизації України. До певної міри Кучма просто повторив деякі крайнощі ери Єльцина в Росії. Приватизація великих державних підприємств спершу була відкладена, потім прискорена на основі тіньових угод та без публічної звітності. Надмірна влада була сконцентрована в руках президента, а парламент позбавлений інструментів стримання та противаги виконавчій владі. Державні телеканали перебували під жорстким контролем влади, яка наказувала їм уникати об’єктивного та повного висвітлення критики уряду. Що ж до незалежної преси, коли вона наважувалась критикувати владу, її переслідували. Розміри абсурдної компенсації, яку вимагає влада втричі перевищує розміри державного бюджету.

Протестуючи проти усього вищезгаданого, демонстранти об’єднались у найширшу коаліцію, що коли - небудь існувала в Україні, - Форум національного порятунку, який поєднує і правих прозахідних націоналістів з “Руху”, і посткомуністичних соціалістів.

Тисячі демонстрантів протестували на вулицях Києва, вимагаючи відставки Кучми. Далекий від “вивчення” викладеного уроку, український президент поводиться так само, які і тоді, коли його таємно підслухували. Державне телебачення засуджує протести, не надаючи ефіру їхнім лідерам. Через чотири дні після приєднання до Форуму було заарештовано колишнього міністра. Хоч їй висунули звинувачення в корупції, підозра щодо неї існувала ще тоді, коли вона служила Кучмі. Дивно, що звинувачення їй були висунуті лише після того, як вона перейшла на інший бік.

Мовчання Заходу пояснюється двома причинами. Перша - думка, що Кучма є найбільшою надією на “ринкові реформи”, а друга – страх за те, що критика Кучми “штовхне Україну в руки Москви”. Президент Путін використовує слабкість Кучми, пропонуючи йому облесливу підтримку і тиснучи на нього, щоб добитись імплементації недавно підписаних угод про газ, електроенергію та іноземні інвестиції, які дадуть Росії більшу частку в українській економіці. Але Холодна війна позаду і застаріла теза Заходу, що все що добре для Росії погано для Заходу вже мала давно зникнути.

Справжньою проблемою є ріст демократії. На поверхню знову випливає стара проблема експансії НАТО на схід. Адміністрації Буша хочеться підняти це питання найближчим часом. Мудріші люди, однак, побачили б, що вступ в НАТО нових членів нічого не дасть альянсу, але поглибить поділ Європи.

Зараз України немає в списку кандидатів.

Чи прагнуть західні уряди зрозуміти, що процес демократизації гарантує більше безпеки, аніж продаж зброї чи позначення на карті прапорцями країн, які “належать до нас”, а які пов’язані з “ведмедем”?

/переклад сайту pronas.net/

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах