Головна
 

Сила - синонім тупості...

13 березня 2001, 17:24
0
5

Проти лома немає прийома - відома істина. Поки що в руках опозиціонерів опинилася м'яка палиця, та й вона вже майже зламалася, але прийде час, коли крім сили треба буде ще щось, принаймні, так хотілося б...

"Апатичне, цинічне населення, на додачу деспотична панівна еліта, - говорить "Economist", - не здатна навіть загасити скандали, навряд чи обіцяє революцію. Принаймні, це довела Україна. Опозиція сподівалася скористатися оприлюдненими недавно записами з плівок з розмовами президента Кучми – якщо, звичайно, вони автентичні – які засвідчують його надмірну жорстокість і вульгарність. Здається, злочинів на них було задосить, аби  змусити президента піти у відставку. Але ні. 1 березня за кілька блискавичних хвилин міліція прибрала групу демонстрантів, які отаборилися на головній вулиці Києва, відкрито символізуючи загальне невдоволення. 

Останню надію опозиція покладає на оприлюднення деяких, вартих ще більшого осуду плівок, яких, якщо вони є, налічується сотні годин. Нині битва точиться за майбутнє уряду і його голови Віктора Ющенка.

Президенський табір уже відсвяткував дві великі перемоги. За одну з них править ув’язнення віце-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. Вона спробувала примусити розщедритися великих виробників енергії. Це роздратувало сильних магнатів, близьких до п-на Кучми. Інша прийшла, коли вдалося ошукати самого Ющенка. Реформатори і закордонні уряди вбачали в ньому потенційного президента. Йому грубо викрутили руки, змусивши підписати брутального листа, де були звинувачення у фашизмі на адресу опозиціонерів, поміж яких відомі діячі культури і колишні дисиденти.   

Попри шпильки, що їх пускає п-н Кучма, уряд п-на Ющенка, досі був найбільш ефективним і про-реформаторським в усій сумній українській історії від часу здобуття нею незалежності. Хоча змін сталося небагато і країна вражає своїми відразливими злиднями (навіть у порівнянні з Росією), економіка стабільна і дедалі успішніша, країна виплачує борги, вдома і за кордоном. Але нині президентський табір домагається ще більших прав. П-н Кучма мовить, що міністри і високопоставлені чиновники, які не хочуть привселюдно виступити проти опозиціонерів, мають підти, тим часом як власний нарід готовий скинути його самого. 

Перед самим п-ном Ющенком нависла небезпека вотуму недовіри у парламенті 5 квітня. Пожертувавши своїми друзями, щоб втихомирити своїх ворогів, він захитав грунт під своїми ногами. Причиною, щоб лишити його на своєму місці, є хіба що те, що Україні треба демонструвати іноземцям фіговий листок платоспроможності. Втративши Ющенка, Україні буде важкувато отримувати чергові транші від МВФ. Особисто він вважає, що справи економіки куди важливіші за будь-яку політику, і що з честю витримуючи всі випробування і лишаючись на посту якнайдовше він зможе керувати країною краще, тож йти йому не випадає. Ціна його авторитету жахлива. Чимало українців ставлять його за шантажиста або жертву (threatened).  

Спливають інші кандидати на крісло прем’єр-міністра. Один з них – Віктор Медведчук, віце-спікер парламенту, а в приватному житті – магнат, який входить у вузьке коло президентського оточення. Інший – голова Податкової служби Микола Азаров, один із найближчих і найвпливовіших приятелів Кучми. Він вже став лідером (як він каже, тимчасово) нової політичної партії. Власне становище п-на Кучми серед друзів похитнулося, відколи записи з плівок спричинили скандал. Якщо він піде у відставку, крісло чинного президента займе прем’єр-міністр. Це може стати чудовою винагородою для незламного придворного.   

Упродовж розгардіяшу останніх місяців жорстокі і можновладні українці  вивозили награбоване ними з країни, часто домовляючись із своїми сусідами у Росії. Зміни в уряді зробили ще полегшили справу.  Західні країни, які поривалися до того, щоб Україна стала їхнім добрим сусідом, побачили, що допомагати їй стає щодалі важче.  Країна вже перетворилася на великого виробника контрабанди, постачальника наркотиків і зброї. З огляду на всі хоробрі запевнення П-н Ющенко просто зачепив нетямущу, корумповану бюрократію, яка, сповідуючи радянський стиль управління, ставить палки в колеса економічним реформам і толерує злочинність. Як у Росії, лишається надія, що буде день, коли – якщо це станеться – до влади прийде нове пост-радянське покоління. Проте до цього ще доведеться пройти довгий шлях...  ".

/переклав з англійської Ігор Андрущенко/

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах