Головна
 

Росіяни повертаються в Україну через економіку

15 березня 2001, 10:04
0
3

Економіка,певна річ, штука в стократ впливовіша за ідеологію. Принаймні, на нинішньому етапі. І в порівнянні з нею навіть незалежність майже нічого не вартує. Коли доводиться йти кланятися сусідам. Росіяни пропонують свою "підтримку" українській економіці - відмовитися від неї Україна не може, бо сама відкидає "західну" альтернативу...

Про вплив російського капіталу на політичні та економічні процеси в Україні говорить у своїй статті журналіст французької газети “Le Monde” Наталі Нугаред.

Стаття починається цитатою одного із колишніх українських урядовців: “Вони [росіяни] вже купили тут все, вони й справді прийшли сюди витрачати свої долари”. Отримавши величезні прибутки у твердій валюті завдяки високим цінам на нафто- та газопродукти, великі російські компанії розглядають сусідню Україну, як належну їм частину.

Для декого в Україні масовий притік російського капіталу здається безперечно позитивним фактором: нарешті українські підприємства отримують закордонні інвестиції! Особливо позитивним цей фактор виглядає, якщо взяти до уваги те, що з 1991 року в країну, з населенням 49 мільйонів чоловік, надійшло лише 3,5 мільярдів доларів іноземних інвестицій – у кілька разів менше від того, що отримала сусідня менш населена Польща.

Оптимісти говорять про те, що поява російських бізнесових груп в Україні дозволила відновити роботу багатьох місцевих підприємств. Типовим прикладом для підтвердження такої думки є відродження найкрупнішого українського нафтопереробного заводу ЛІНОС. Підприємство знаходилось у стані стагнації, до того як у 2000 році його викупила російська компанія ТНК, що займається виробництвом бензину. Відтоді підприємство випускає на третину більше продукції ніж раніше.

“Економічне відродження України почалося після того, як було відновлено економічні зв’язки, занадто грубо розірвані в 1991 році” – сказав радник українського президента. Важливим моментом є також те, що Росія залишається основним споживачем української продукції, що не може бути конкурентноздатною на західних ринках через невідповідність західним стандартам. Водночас, минулорічним зростання після десяти років падіння ВВП Україна у великій мірі завдячує приходу російського капіталу.

Проте “повернення” росіян не може не викликати занепокоєності в Києві, говорить Наталі Нугаред. Відразу пригадується “хижацька” поведінка російських компаній, криміналізація економіки та політичні наслідки цього явища. Найбільш гострою із проблем, що постають перед Україною є енергетична проблема. За десять років існування як незалежної держави Україна не спромоглась зменшити залежність від поставок російського газу та нафти. Журналіст говорить про те, український борг Москві становить 1,5 мільярди доларів, що є прекрасним важелем тиску на Україну з боку Росії. В той же час, нафтотермінал у Одесі, який би дав змогу Україні отримувати нафту безпосередньо із прикаспійських країн так і до цього часу не діє.

Один із розділів статті має назву “нова опіка”. Автор говорить про те, що російські енергетичні компанії ідуть в авангарді нового завоювання України. Опозиція до Президента Кучми побоюється, що Україна потраплятиме під усе сильнішу опіку з боку північного сусіда. Подібну думку висловив у інтерв’ю газеті “Україна Молода” колишній міністр закордонних справ Борис Тарасюк. Він, зокрема, сказав: “російське лоббі намагається віддалити Україну від процесів європейської інтеграції”.

Москва прагнутиме закріпити свій вплив – говорить автор статті. Проте тепер вона не буде намагатись зробити це, підтримуючи кримських сепаратистів, або використовуючи напружену ситуації на проросійськи орієнтованому і російськомовному Сході України. Зараз Росія реалізує свої інтереси та свій вплив в Україні, викуповуючи контрольні пакети акцій українських підприємств, беручи під свій контроль енергорозподільні мережі та відновлюючи зв’язки між ВПК двох країн.

Російські промислово-фінансові групи захопили найважливіші українські підприємства протягом останніх двох років. Так російський гігант алюмінієвої промисловості придбав Миколаївський глиноземний завод. Крім того, говорить Наталі Нуга ре, ця структура через Укрсиббанк контролює сталеварні заводи у Дзержинську. Наводиться також приклад АвтоВазу, що прагне отримати контроль над Запорізьким Алюмінієвим Заводом. Російська фінансова група “Альфа”, контролює велику кількість банків, а нафтова компанія “Лукойл” володіє нафтопереробним заводом у Одесі а також найбільшим підприємством хімічної промисловості “Оріана”.

Вплив російського капіталу відчутний і в українських медіа. Так, говорить автор статті, російська група “Альфа» контролювала український “Новий Канал”, а “Лукойл” впливає на телевізійний канал СТБ. Російський канал ОРТ володіє частиною акцій українського “Інтера”. Такий потужні медіа-ресурси не можуть не проявити себе у ситуації політичної кризи в Україні.

Наталі Нугаред згадує також про підписані недавно у Дніпропетровську угоди між російським та українським президентом. Вона говорить, що критики Леоніда Кучми звинувачують його, що він “продав” стратегічні інтереси України, підписавши угоди, що передбачають співробітництво у економічній та військовій сферах.

Одним із результатів цих договорів стало об’єднання російської та української енергомереж, які були роз’єднані у 1999 році. Тоді Росія відключила Україну від своєї електромережу через несплату останньою за надані послуги. Проте найцікавішим моментом у підписанні цієї угоди є інше. За версією Наталі Нугаред, Анатолій Чубайс, що контролює могутню російську електричну монополію ЕЭС России, має намір зробити із України своєрідний термінал для постачання російської електроенергії до країн Західної Європи.

Невідомою, проте, лишається доля газо продуктопроводу “Дружба”, який Україна отримала у спадок від СССР. Кожного року через цей газопровід з Росії на Захід проходить близько 120 мільярдів кубічних метрів газу. Росія вже не раз висловлювала бажання обміняти енергетичні борги українського уряду на акції цього газопроводу. Проте, на шляху реалізації таких планів стоїть український прем’єр Віктор Ющенко. Він заявив про те, що він проти передачі росіянам акцій газопроводу. Проте автор статті ставить питання – чи вистоїть Прем’єр під натиском українських олігархічних груп.

“Олігархічна структур влади в Україні – говорить Наталі Нугаред є наслідком російських впливів”. Проблема полягає у тому, що майже всі економічні клани дуже сильно пов’язані з російськими бізнес-структурами, перш за все із російськими газовими монстрами “Газпромом” та “Ітерою”.

Роль олігархів під час переобрання Кучми в 1999 році не слід недооцінювати. Тоді вони отримали найбільшу вигоду від приватизації українських підприємств.

Стаття також аналізує джерела доходу українських олігархів, говорячи, що свої капітали більшість із них зробила на продажі російського газу, частину якого було здобуто шляхом несанкціонованого його відбору активно вони також діють у металургійній та хімічній сферах промисловості.

Наталі Нугаред вміщує також уривки із своєї розмови із наймогутнішим із українських олігархів Віктором Пінчуком. Пінчук говорить: “прихід російського капіталу, це, можливо й прикро, проте, як ми можемо жити інакше, якщо західний капітал не спішить до України.” Він також додав, що побоювання, що Україна стане повністю залежною від Москви, є безпідставними. На його думку цьому в Україні повинна завадити вже сконсолідована місцева еліта, що не має жодного наміру повертатись у СССР. Пінчук також зазначає, що “Наш шлях – це шлях до Європи, проте ми не можемо йти в цьому напрямку без Росії”.

/матеріал узято з сайту pronas.net/

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах