Головна
 

'The Wall Street Journal Europe': Як врятувати Євразію?

23 березня 2001, 10:30
0
4

Якщо дивитися з Туреччини через Кавказькі гори і Чорне море, то можна побачити, що в Євразії з'явився "пояс кризи". Він являє цілком реальну загрозу американським і західно-європейським інтересам, пише The Wall Street Journal Europe. У цей "пояс кризи входить і Україна", відзначає автор статті Джон Тедстром. "Яку ні візьми країну цього субрегіону на межі Європи й Азії - а в нього входять практично всі країни, розташовані між Польщею і Китаєм - вона охоплена внутрішніми політичними кризами, відчуває серйозні економічні труднощі і потерпає від росту соціальної напруженості".

Під час відсутності зв'язків із Заходом, які слід встановлювати на високому рівні і з урахуванням (західних) стратегічних інтересів, колишній республіки Радянського Союзу не підуть далі по шляху прогресу, що вимагає від них таких важких зусиль, і тоді нам будуть потрібні роки, якщо не десятиліття важких і дорогих зусиль для ліквідації наслідків. Яку ні візьми країну цього субрегіону на межі Європи й Азії - а в нього входять практично всі країни, розташовані між Польщею і Китаєм - вона охоплена внутрішніми політичними кризами, відчуває серйозних економічних труднощів і страждає від росту соціальної напруженості. У більшості цих країн рівень життя в останнє десятиліття невпинно знижується, а смертність росте. Такі прояви соціального зла, як наркоманія, корупція і заразні хвороби загрожують населенню не тільки країн даного субрегіону, але і сусідніх з ним країн і усього іншого світу. В Україні, яка вважається "наріжним каменем" Євразії, можна спостерігати щоденні демонстрації проти законно обраного президента Леоніда Кучми; у Грузії сепаратистські повстанці продовжують боротьбу проти центрального уряду на чолі з президентом Едуардом Шеварднадзе; в Узбекистану деспотичний режим Ісламу Каримова воює проти наркомафії й ісламських партизанів. І так далі.

Реформатори в субрегіоні звертають свої погляди на Захід, але майже не одержують від нього підтримки і не бачать його зацікавленості. З моменту короткострокового візиту в Київ у червні минулого року американського президента Білла Клінтона Сполучені Штати Америки не приділяють достатню увагу на високому рівні. Європейський союз, зі своєї сторони, практично закрив для них свої двері. Співробітництво НАТО зі своїми партнерами відіграє важливу роль, але його мало. Важливою противагою тиску Росії на слабкі государства Кавказу служить Туреччина, але її здатність грати цю роль сьогодні стала більш обмеженою з огляду на власну внутрішню фінансову кризу.

Стратегічний вакуум

Не дивно, що Росія спробувала заповнити стратегічний вакуум, що утворився, хоча вона мало чим може допомогти в справі розвитку й інтеграції цих країн у глобальну систему демократичних держав з ринковою економікою. Російський президент Володимир Путін скористався енергетичною кризою і політичними заворушеннями на Україні, щоб зміцнити вплив Росії на цю країну. Його недавній візит у Баку завершився підписанням угоди про стратегічне партнерство з Азербайджаном. Росіяни затягують виведення своїх військ з військових баз на території Грузії, і на початку цього місяця грузинський президент Едуард Шеварднадзе здивував багатьох на Заході, коли уступаючи тиску Росії, оголосив, що Грузія, можливо, не стане домагатися вступу в НАТО 2005 року, як планувалося раніше, і може зберегти нейтралітет.

Заходу є що втрачати. У тому разі, якщо ці країни не підуть по шляху прогресу, швидше за усе виникнуть нові проблеми з поширенням у світі зброї, з поширенням хвороб і наркотиків і з неконтрольованою міграцією населення. Ще більш важливе значення має такий основний факт: якщо демократія зазанає поразки в цих країнах, чи якщо вони втратять незалежність і суверенітет, то це стане стратегічною поразкою для Заходу і матиме довгострокові наслідки.

Вищезгадані проблеми повинні вирішуватися під керівництвом Сполучених Штатів Америки. Країни цього субрегіону самі не здатні відшукати вихід з становища, що склалося. Європейський союз, як завжди, зайнятий власною перебудовою і, ймовірно, через це не має стратегічного бачення у відношенні того, чим може і повинна стати Євразія. Крім того, видається, що Європейський союз заляканий Росією. Справді, Росія має в даному субрегіоні законні інтереси, але вона не переглядає шляхів, не має ресурсів і бажання сприяти розвитку в цих країнах демократії, прав людини чи їхній інтеграції в економіку Заходу.

Стратегія рішення даних проблем складається з чотирьох частин. Перше, США і Європа мають почати новий діалог з метою вироблення загального стратегічного погляду на такі настільки розрізняються між собою країни, як Україна, Грузія й Узбекистан, і формулювання конкретної політичного порядку денного. Потім нам варто запропонувати урядам і народам країн субрегіону піти назустріч нашим новим зобов'язанням сприяти їм у перехідний період у рішенні їхніх власних завдань.

Друге, ми повинні погодитися з тим, що все, що відбувається всередині цих країн має для нас значення. Наші зусилля в напрямку позитивних внутрішніх змін у субрегіоні відповідають нашим інтересам міжнародної безпеки, і новій американській адміністрації варто поквапитися в питанні вироблення нового погляду на те, як потрібно скорегувати її програми допомоги, щоб підвищити їхню ефективність.

"Пояс неприємностей"

Третє, нам варто вжити всіх заходів до того, щоб підкріпити проведення реформ у країнах, які лежать між Західною Європою і цим "поясом неприємностей". Це не тому, що вони є геополітичним буфером, але тому, що вони можуть експортувати свій успіх у країни субрегіону. У цьому відношенні дуже важливу роль грає Польща стосовно України. Роль Туреччини, особливо стосовно її найближчих сусідів, Грузії й Азербайджану, також дуже важлива. Але Туреччині самій потрібна допомога в перехідний період, особливо від Європейського союзу, якщо він зацікавлений у максимальному збільшенні її впливу на сусідів.

Нарешті, Росія має стати частиною загального рішення. Росії насамперед необхідно погодитися з тим, що незалежність її "ближнього зарубіжжя" є історичним фактом і, що настільки ж важливо, що успішний розвиток цих країн відповідає власним інтересам Росії. Коли Україна й інші країни стануть процвітати і будуть інтегровані з (Західною) Європою, у Росії також з'являться нові унікальні можливості.

Стабілізувати обстановку в субрегіоні відразу неможливо. Але ці країни для нас важливі, їхні невдачі сильно вдарять по Заходу, а для Росії створять ще великі проблеми. У наших інтересах подвоїти зусилля з метою успішної трансформації цих країн. (Переклад Страна.ru)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах