Головна
 

Олександр Волков: "Європі не потрібна друга Югославія"

30 березня 2001, 15:30
0
1

"Уряд України веде переговори з пропрезидентською більшістю Верховних рад про принципи взаємодії. Від їхнього результату залежить багато чого, насамперед майбутнє прем'єра Віктора Ющенка", пише російське видання "Час новин". Про перспективи вирішення політичної кризи на Україні київський кореспондент газети Світлана Степаненко запитала Олександра Волкова, лідера впливової фракції "Відродження регіонів", до якої входять чимало газових "магнатів", і одного з найбільш близьких до Леоніда Кучми політиків.

- Чи не вважаєте ви, що Леонідові Даниловичу є сенс призначити спадкоємця? Після касетного скандалу ситуація для нього критична...

-- А в чому це проявляється? У тому, що на акції протесту в 50-мильйонній країні виходить 3-5 тисяч чоловік? На підтримку Леоніда Даниловича рік тому віддали голоси 16 мільйонів, і він твердо заявив, що у відставку не збирається.

-- Організатори акції «Україна -- без Кучми» обіцяють, що хвиля протестів буде наростати...

-- Я не думаю. Подивіться, хто об'єднався для боротьби з президентом -- соціалісти з крайніми правими. Якщо тільки вони дорвуться до влади, відразу почнуть битися між собою. А це прямий шлях до громадянської війни.

-- В рядах антипрезидентської опозиції чимало лібералів -- «Батьківщина», «Собор», Українська партія зелених...

- Перші дві я б не називав ліберальними. Що стосується «українських зелених», те ця партія може, образно говорячи, поміститися в одному автобусі... Я уважно спостерігав за демонстрацією 9 березня. «Вожді» стояли стояли осторонь, у те час як 100--150 «бойовиків» кидалися на пасивне міліцейське оточення. Інша частина юрби поводилася індиферентно. Потім ця сама опозиція сіла на електрички і роз'їхалася по будинках... Ну, пошуміли вони біля адміністрації президента, опоганили українську символіку біля пам'ятника Шевченка, деякі депутати з люттю топтали квіти, що їх поклали до пам'ятника керівники держави. І що далі? Крім хуліганських витівок, підняти маси на щось більше опозиція не здатна, та й народ її не підтримає.

-- Чому?

-- Якщо виходити з постулатів марксизму, що їх так поважає Олександр Мороз, для соціального вибуху необхідні глобальні економічні причини.

-- Їх хіба недостатньо?

- Соціальний вибух виникає на тлі щодалі гіршого соціального становища. У нас же вперше за десять років спостерігається хай незначний, але зростання виробництва, стабілізувалася гривня, погашена заборгованість по пенсіях і зарплатам у бюджетній сфері. Нехай бабуся одержала небагато, але зате вчасно - і цим тішиться. Люди відчувають поліпшення, тому ні ця бабуся, ні її сусіди на демонстрацію не підуть. Політичну температуру підігрівають заангажовані політики, які не мають свого місця біля керма влади. Щоб вивести на вулиці 5--10 тисяч чоловік, їм доводиться використовувати серйозні матеріальні стимули. Як тільки гроші в них закінчаться, акції протесту підуть на спад.

-- Лідери опозиції, навпаки, стверджують, що олігархи платять учасникам пропрезидентських демонстрацій.

-- Нахабна неправда. Леоніда Даниловича підтримує народ.

- На скільки, на ваш погляд, вистачить опозиційного запалу?

-- Щонайбільше місяців на два-три. Основну масу демонстрантів складають студенти. Почалася весна, любов -- що тут загального зі злістю і ненавистю, що заохочуються в демонстрантах?

-- А як бути з міжнародним фактором? Після того резонансу, що касетний скандал мав на Заході, Україна може залишитися в ізоляції.

- Лавина іноземних публікацій відображає ситуацію в перекрученому виді. Подвійні стандарти Заходу - не секрет. Однак відверто утручатися у внутрішні справи іноземці не стануть. Та ж Європа не хоче мати під боком другу Югославію. Побоїще 9 березня остудило симпатії Брюсселя до так званої опозиції. Ви думаєте, у Заходу своїх проблем немає?

-- Якщо там раз і назавжди вирішили визначитися з українським питанням, то справу Кучми так не залишать...

- Заходу потрібно виявити небагато мудрості. В основу розвалу Союзу була покладена угода, підписана трьома республіками (Росія, Україна, Білорусія). На сьогодні дві з них вже в статусі незалежних держав уклали договір про об'єднання. Давайте припустимо, що до них приєднається й Україна. Тоді світ -- всього-на-всього -- одержить нову ядерну супердержаву. Так що хотілося б порадити окремим «гарячим головам» на Заході гарненько подумати...

-- І Вашингтон, і Брюссель мають досить важелів, щоб цього не допустити. Приміром, «компромат» на навколопрезидентске оточення. Чи не розглядаєте ви як подібний симптом спрямовані проти вас матеріали "Радіо Свобода"? (Йдеться про причетність п-на Волкова до відмивання грошей і зв'язків із «російською мафією» --- Ред.)

-і Демарші «Свободи» - чистої води політична провокація. Кілька місяців тому я подав через своїх адвокатів судовий позов у відношенні дій правоохоронних органів Бельгії, оскільки так звана «справа» лежить без руху вже півтора року. Однак я сумніваюся, що буде якийсь результат. Виконується чиєсь політичне замовлення. Якби за 5 років хоч одне висунуте проти мене звинувачення підтвердилося, я думаю «там», на Заході, уже давно прийняли б відповідні рішення.

-- В квітні має бути звіт у Раді уряду Ющенка. Ви будете голосувати за відставку?

-- На жаль, Віктор Андрійович порушив домовленості з частиною фракцій, у зв'язку з чим наші представники не потрапили до складу уряду. Тому ми маємо моральне право уряд не підтримувати. Але якщо фракції більшості домовляться з прем'єром, то ми готові надати карт-бланш і Ющенку, і сформованому спільно кабінету.

-- Якщо з нинішньої пропрезидентської більшості вийдуть проурядові фракції, чим ви заповните втрату голосів -- союзом з компартією?

-- Навіщо ж? Я гарантую, що 80% чисельності проурядових фракцій не піде з більшості, незалежно від позиції своїх лідерів. Розумні люди розуміють безперспективність війни проти усіх. Навпаки, потрібно якнайшвидше сідати за стіл переговорів і проводити політичний діалог між усіма фракціями і депутатами верховної ради, яку б політичну позицію вони ні займали.

"Час новин": Після ряду поступок опозиції Леонід Кучма намагається взяти реванш. Учора він заявив про бажання розпустити Раду - основне джерело «заколоту» - і запевнив, що не підпише політичну угоду між парламентом і урядом, однією з цілей якого є перехід до парламентської республіки. У перерозподілі повноважень президента на користь реформаторського уряду Ющенка опозиція і Захід бачать навряд чи не єдиний вихід з політичного тупика. Якби більшість погодилася на це і гарантувала прем'єру підтримку, зміну політичної системи і мирний відхід Кучми від влади стали б неминучі. Однак якщо президентські фракції відмовляться від ратифікації, кабінет позбавиться «імунітету»: Рада, не зв'язана зобов'язаннями, у будь-який момент зможе заявити про недовіру уряду. Почуваючи хиткість свого положення, прем'єр не пориває зв'язку з опозицією, до якої йому доведеться приєднатися за несприятливого розвитку подій. Учора Ющенко повідомив, що має намір зустрітися зі звільненою з-під арешту Юлією Тимошенко, колишнім віце-прем'єром і одним з лідерів "Фронту національного порятунку", щоб обговорити з нею шляхи виходу із соціальних конфліктів, у які "занурилося українське суспільство".

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах