Головна
 

Слабкість української опозиції

23 квітня 2001, 09:55
0
3

Слабкість опозиції означає силу президента. Так гадає кореспондент американського видання...

Певний час здавалося, що українському руху опору президенту Кучмі, який об’єднав студентів, представників політичних партій: від націоналістів до соціалістів, вдасться досягти своєї мети і змусити президента піти у відставку.

Оприлюднення скандальних плівок із записом розмов у кабінеті глави української держави, де той брутальною лайкою вимагав від підлеглих прибрати з дороги своїх опонентів, сколихнули Україну і стали поштовхом до створення різнорідної коаліції сил протесту, які хотіли позбутися такого президента і повернути Україну на шлях цивілізованого демократичного розвитку.

Власне, як зазначає Шарон ла Франьєр, після появи таких плівок, автентичність яких частково визнана навіть самою владою, президент будь-якої демократичної країни негайно пішов би у відставку. Але тільки не в Україні. Після першого шоку і переляку, викликаного публікацією плівок, влада почала діяти. Вона усунула з уряду і кинула до в’язниці одного із найближчих соратників прем’єра Ющенка – харизматичного віце- прем’єра Юлію Тимошенко. Це стало поштовхом до другої хвилі масових заворушень, піком яких стали справжні побоїща демонстрантів з міліцією 9 березня.

Здавалося, ще трохи і режим Кучми впаде. Але сталося те, що відбувалося останні десять років в політичному житті України: замість того, щоб об’єднати зусилля в боротьбі проти влади, українські ліберальні демократи почали з’ясовувати відносини між собою. Як не дивно, а вихід з тюрми Юлії Тимошенко замість того, щоб згуртувати опозицію – привів до коливань та розбрату в її рядах. Адже Тимошенко заявила, що буде боротися до кінця за те, щоб самій прийти до влади. І знову амбіції і без того різнорідних лідерів руху опору взяли гору над здоровим глуздом. “Вашингтон пост” наводить в цьому зв’язку жарт українських політологів, які кажуть, що Кучма спеціально звільнив Тимошенко з тюрми, щоб вона внесла розкол у власні ряди.

Нажаль, це була не єдина помилка опозиції. Все це призвело до того, що не дивлячись на гучний касетний скандал, колишній директор ракетного заводу залишається при владі. І хоч Кучму вважають слабкою, обмеженою, дріб’язковою людиною, він все ще є найсильнішою політичною постаттю в 49- мільйонній країні, - пише Шарон ла Франьєр на сторінках “Вашингтон пост”.

Газета наводить слова директора українсько-американського фонду в Києві Маркіяна Білинського, який твердить, що Кучма пережив цю бурю навіть більш вдало, ніж хтось міг очікувати. А от кому дійсно загрожує справжня політична небезпека, так це прем’єру - реформатору Віктору Ющенку. Є всі ознаки того, що Кучма не збирається підтримувати його у протистоянні з парламентом.

“Вашингтон пост” вказує на те, що останні події ще раз показали, що в Україні не до кінця сформувалася справжня демократична політична культура. На відміну від свого західного сусіда Польщі, тут так і не було створено сильного, з опорою на широкі верстви населення руху за демократію та незалежність.

Коли після розвалу СРСР в Україні було проголошено незалежність, то лідерів визвольного руху об’єднувала лише ненависть до комунізму. Їм так і не вдалося висунути із своїх рядів лідера, який би зміг керувати країною. Керівництво взяв на себе колишній партійний бос і правив доти, поки в економіці не наступив колапс. А у 1994 році за допомогою колишньої російської метрополії до влади привели президента Кучму.

Сьогоднішня українська опозиція частково стикається з тими ж проблемами, які стояли перед нею десять років тому. У неї є один ворог – президент і вона одностайно за те, щоб усунути його від влади. Але далі шляхи її лідерів розходяться. І тому вона не наважується висунути одного лідера, що б відразу остаточно розкололо її ряди.

Останні вуличні протести зібрали лише кілька тисяч демонстрантів. Помітно менше, ніж їх було в грудні. А голова однієї із партій, що входять до опозиції, сказав, що не збирається йти пліч-о-пліч із соціалістами. Не досить вагомий і наступний політичний крок опозиції. Ідея Юлії Тимошенко провести референдум щодо довіри президенту України має, напевно, суто символічний зміст, так як результати такого референдуму не можуть мати за конституцією України жодних юридичних наслідків.

“Вашингтон пост” знову наводить точку зору Маркіяна Білинського, який вважає, що найлогічнішим кроком опозиції було б створення широкого виборчого блоку на парламентських виборах наступного року. Це й же блок міг би виставити єдиного кандидата на президентських виборах. “Але цього ніколи не станеться, бо опозиційні сили дуже розрізнені. Організація, що складається з таких різних людей, ніколи не може бути серйозною політичною силою”, - вважає директор українсько-американського фонду Маркіян Білинський.

Втім, політичний розклад може радикально змінитися, якщо Ющенко стане на бік опозиції. Після негативної оцінки парламентом діяльності його уряду Ющенко заявив, що “готовий заради українського вибору співпрацювати навіть із чортом”.

Деякі люди з оточення Кучми радять йому зберегти Ющенка в уряді, щоб він не пристав на бік опозиції. “Сьогодні опозиція не має народної довіри”, - говорить зять Кучми, один із когорти українських олігархів, Віктор Пінчук. “Тому якщо Ющенко приєднається до опозиції, це буде погано для нього, погано для України”, - вважає Пінчук.

Йому слід було б додати: “І погано для Кучми”, - резюмує журналіст Шарон ла Франьєр в газеті “Вашингтон пост”.

/матеріал сайту pronas.net/

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах