Головна
 

Юлія Тимошенко як символ української революції

25 квітня 2001, 16:40
0
7

Додаток до російської "Незалежної газети" "Содружество" публікує велику статтю журналіста Костя Бондаренка про фігуру Юліи Тимошенко, про її прихід на політичний олімп і роль у нинішній українській політиці". Навряд чи в українському політикумі можна знайти суперечливішу особистість, яка б одночасно викликала і замилування, і обурені вигуки…...В української Жанни д’Арк один недолік - вона не знає почуття міри", зазначає автор.

 

Протягом  останніх п'яти років Юлія Тимошенко впевнено входить у десятку найпопулярніших політиків України, а за результатами минулого року ввійшла в число двадцяти найвпливовіших бізнесменів СНД. Водночас навряд чи в українському політикумі можна знайти більш суперечливу особистість, яка б одночасно викликала і замилування, і обурені вигуки. Ця тонка, тендітна жінка перетворилася на символ українських реформ, а після початку "касетного бума" - і української революції взагалі. Прихильники Юліи Тимошенко схильні приписувати їй безліч неіснуючих якостей, вони неодмінно гіперболізують фігуру Тимошенко. Супротивники, навпаки, представляють Тимошенко у виді якогось монстра тіньової економіки, такого собі суперкорупціонера, у порівнянні з яким Павло Лазаренко й інші доморослі ділки - просто пігмеї. Значна частина населення України просто любить Юлію Володимирівну і ласкаво іменує її не інакше як "леді Ю." - за аналогією з принцесою Діаною.

ЧОЛОВІК, СВЕКОР, ЛАЗАРЕНКО, МАРЧУК І КЛІНТОН

Юлія Володимирівна Григян народилася 27 листопада 1960 року в Дніпропетровську. Вона не дуже любить згадувати про своє дитинство. Відомо, що виховували її без батька, а на одну зарплату матері сильно не розживешся. По закінченні школи Юля вступила на економічний факультет Дніпропетровського університету.

У 1978 році, як розповіла сама Юлія Володимирівна в одному з телеінтерв'ю, з нею стався випадок, що змінив її життя. Якось зателефонував незнайомий хлопець - просто помилився номером. Але молоді люди розговорилися, домовилися про зустріч. Виявилося, що хлопчика кличуть Сашко Тимошенко, він - син місцевого керівника середнього рівня й учиться в тім же університеті. Сашко і Юля вирішили познайомитися і зустрітися. Через якийсь час батьків поставили перед фактом: 19-літня Юля і 18-літній Сашко вирішили одружитися. Ще через рік у молодої подружньої пари народилася дочка Женя.

По закінченні університету Юлія Тимошенко працювала економістом на одному з заводів Дніпропетровська. У 1989 році вона вирішила спробувати себе в бізнесі і разом з чоловіком, позичивши гроші в батьків, відкрила перший кооператив. Справи пішли нормально. Варто помітити, що Олександр Тимошенко не надто цікавився бізнесом. Він - досить цікава фігура: художник, регбіст, любитель автомобілів. Усі справи в бізнес-сфері вели його дружина і батько, Геннадій Панасович Тимошенко, який розвал СРСР зустрів на посаді голови Кіровського райвиконкому міста Дніпропетровська.

На початку 90-х років родина Тимошенко створює корпорацію "Український бензин" (КУБ). Юлія Володимирівна обіймає посаду спочатку комерційного директора, а згодом - генерального директора КУБу. Корпорацію було зареєстровано як спільне українсько-кіпрське підприємство. Першорядні ролі в організації корпорації зіграв Олександр Гравець - близький співробітник Юлії Тимошенко й автор схем, що їх "леді Ю." використовувала згодом в економіці. Нині Гравець - громадянин Ізраїлю. У 1992 році КУБ перетворився в монополіста із забезпечення АПК Дніпропетровщини нафтопродуктами.

У цей же час Юлія Тимошенко знайомиться з губернатором Дніпропетровської області Павлом Лазаренком. Тандем Лазаренко-Тимошенко працював протягом кількох років, і наступним успіхам у бізнесі і політиці Юлія Володимирівна багато в чому винна саме Павлові Івановичу. Хоча, за її ж твердженнями, до Павла Лазаренка вона тісно співпрацювала з Євгеном Марчуком - головою Служби безпеки України, а згодом - прем'єр-міністром. До речі, через багато років, уже на посаді Секретаря Ради національної безпеки й оборони, Євген Кирилович виступив у ролі твердого опонента Юлії Тимошенко...

У 1994 році КУБ переріс у нову структуру - корпорацію "Єдині енергетичні системи України". Те, що назва корпорації сильно походила на російську, нікого не здивувало: Юлія Тимошенко протягом тривалого часу мала тісні ділові зв'язки з Росією. Саме російський вектор діяльності компанії був чітко визначений. Однак відносини з Росією були не настільки добрими, як може здатися на перший погляд... ЄЕСУ займалися постачанням газу в Україну - переважно з Росії. Однак цим діяльність компанії не обмежувалася. У Юліи Володимирівни розгорівся справжній азарт і проявилася справжня спрага діяльності. Їй уже було тісно перебувати в рамках іміджу бізнес-вумен. Пора було братися за політику.

У 1997 році на довиборах у місті Кіровограді Юлію Тимошенко було обрано народним депутатом України. 1997-й - один з піків у діяльності Юлії Тимошенко. Цього року керована Юлією Володимирівною корпорація ЄЕСУ досягла такого впливу, що під її контролем опинилася чверть всієї економіки України. Про Юлію Тимошенко стали писати книги, її ім'ям називають парфуми і колекції одягу. Вона стає не просто відомою, але й популярною

На початку 1997 року Юлія Володимирівна відвідала Сполучені Штати Америки. Кілька виступів (у тому числі й у конгресі) зробили на американців враження. Коли в квітні того ж року Юлія Тимошенко написала листа президентові Біллу Клінтону, в якому поскаржилася на "неджентльменське" поводження голови РАО "Газпром" Рема Вяхирєва, Клінтон відразу включив питання про постачання газу на Україну до порядку денного переговорів з Борисом Єльциним у Хельсінкі. Але згодом у Тимошенко і Вяхирєва склалися досить непогані ділові зв'язки. Невже допоміг Клінтон?

Всі основні успіхи ЄЕСУ й особисто Юліи Володимирівни на шляху до економічного зростання зв'язані з перебуванням на посаді прем'єр-міністра Павла Лазаренка. Не дивно, що влітку 1997 року, після відходу Лазаренка з посади прем'єр-міністра України, Юлія Тимошенко переходить у гостру опозицію до президента Леоніда Кучми. Влітку 1997 року Тимошенко оформила своє членство в маловідомій на той час партії "Громада", очолюваної одним із близьких друзів родини Тимошенко Олександром Турчиновим. Багато хто пророкував Юлії Володимирівні лідерство в "Громаді". Однак у жовтні того ж року заяву в партію написав опальний прем'єр Павло Лазаренко. Він же й очолив партію, що при значних фінансових ін'єкціях і масованій експлуатації популістських гасел раптом перетворилася в одну з впливових політичних сил на Україні. Юлія Тимошенко очолила "тіньовий кабінет", створений з ініціативи "Громади".

На парламентських виборах 1998 року "Громада" отримала 4,68% голосів виборців і одержала 16 депутатських мандатів у парламенті. Юлія Тимошенко, яка посідає 6-е місце в списку партії, балотувалася по мажоритарному окрузі в Кіровограді і знову була обрана у Верховну Раду.

ПРЕЗИДЕНТСЬКЕ ЧАЮВАННЯ

Але тепер усі побачили іншу пані Тимошенко. В неї з'явилися реальні лідерські замашки. Вона почала формувати свою команду, до якої увійшли вірні їй політики Олег Білорус, Олександр Турчинов, Олександр Єльяшкевич. Вона почала час від часу висловлюватись всупереч думкам Павла Лазаренка. Все рідше почали з'являтися висловлювання про необхідність імпічменту президенту Кучмі.

Нарешті, в грудні 1998 року Леонід Кучма запросив Юлію Володимирівну, донедавна палку опозиціонерку, у свою резиденцію на чашечку чаю. Президентське чаювання не залишилося безслідним. На початку 1999 року Юлія Тимошенко з товаришами виходить з парламентської фракції "Громада", що призвело згодом до ліквідації самої фракції, і створює фракцію з голосною назвою "Батькивщина". Незабаром на Україні виникла однойменна партія, очолювана самою Юлією Тимошенко. Павло Лазаренко в цей час, нагадаємо, вже перебував під арештом у США.

Юлія Тимошенко завжди встигала все робити вчасно. Вона вміє вираховувати й вичікувати момент. Наприклад, навесні 1999 року Леонід Кучма ще аж ніяк не був упевнений у своїй перемозі на осінніх президентських виборах. Від нього в цей час відвернулися багато колишні соратників. Юлія Тимошенко простягнула руку президенту і запропонувала допомогу в той момент, коли ця допомога йому була потрібна. У такі моменти прощають ворогів і знаходять друзів. Тому не дивно, що Леонід Кучма досить легко погодився, коли новий прем'єр-міністр Віктор Ющенко запропонував на посаду віце-прем'єра з паливно-енергетичного комплексу саме Юлію Тимошенко. Хоча пізніше в одному з інтерв'ю президент України повідомив, що він намагався відговорити Ющенка від подібного кадрового рішення. Однак створюється враження, що недостатньо твердо відговорював: відомо, що якби Кучма дійсно намагався відговорити нового прем'єра, то зміг би знайти для цього аргументи. Видно, Тимошенко його цілком улаштовувала.

Справді, фігура Юлії Володимирівни цілком лягала в президентські розклади: вона могла стати реальною противагою тим олігархам, які, не займаючи державних посад, фактично диктували свої політичні умови президенту. Введення олігарха в антиолігархічний, реформаторський уряд підривало б основи самого олігархічного ладу в Україні. При цьому варто підкреслити два моменти: по-перше, українські олігархи - це щось зовсім інше, ніж олігархи російські. В Росії олігархи нажили своє майно на нафтовому і газовому бізнесі. Українські олігархи - це посередники, що спекулювали на переважно російських енергоносіях. По-друге, Юлія Тимошенко чудово розбиралася в схемах, які задіювали українські олігархи, і знала, куди спрямовувати свої удари.

Перший удар влучив у голову національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" Ігоря Бакая. В січні 2000 року Юлія Тимошенко вже в ранзі віце-прем'єра відвідала Москву й у ході переговорів з російським керівництвом визнала додатковий борг України перед Росією в розмірі понад 2 млрд. доларів. Одночасно вона визнала, що Україна крала російський газ. Тим же, хто поспішив звинуватити Юлію Тимошенко в недостатнім почутті патріотизму, вона відповіла: мов, це не державний борг України, це - борг "Нафтогазу". Примітно, що голова "Нафтогазу" Ігор Бакай у жовтні 1999 заявив, що його структура заборгованості не має. Одночасно в пресу просочилися дані, що Ігор Михайлович навесні того ж року обіцяв пожертвувати зі скромного прибутку "Нафтогазу" 200 млн. доларів на виборчу кампанію Кучми...

Юлія Тимошенко знала, куди бити. Адже саме Бакай, створивши в травні 1998 року "Нафтогаз" на кшталт російського "Газпрому", викинув з ринку газотрейдерських послуг на Україні своїх суперників - зокрема ЄЕСУ. Тепер пані Тимошенко змогла помститися за давні образи. У березні 2000 року, не витримавши пресингу, Бакай пішов у відставку. У червні був звільнений з посади в.о. голови "Нафтогазу" найближчий співробітник Бакая Ігор Діденко. В травні відправлено у відставку міністра палива й енергетики Сергія Тулуба. Перші два звільнення боляче били по ще одному олігарху - найближчому другу президента Олександрові Волкову. Відставка Тулуба підривала позиції Григорія Суркіса і Віктора Медведчука - ще одного могутнього політико-підприємницького "клану", що базував свою міць на акціях енергетичних підприємств.

У червні 2000 року Юлія Тимошенко погоджується на теледебати з Григорієм Суркісом, за якими спостерігає вся країна. Відразу після цього парламент ухвалив новий закон, що регламентує діяльність енергорозподільних підприємств. Закон, прийнятий з подачі "леді Ю.", поклав кінець бартерним і вексельним операціям в українській енергетиці й ліквідував гіперприбуток для власників мережі обленерго. В липні в бюджет від підприємств, що розподіляють електроенергію, надійшло в 6 разів більше коштів, ніж у квітні! Це дозволило уряду істотно прискорити позитивні процеси в українській економіці, розрахуватися з боргами перед пенсіонерами, студентами, бюджетниками.

КАЗЕННІ БУДИНКИ

Подібного роду діяльність, природно, не могла сподобатися олігархам і їхнім представникам у структурах влади. В серпні минулого року було заарештовано чоловіка Юліи Тимошенко, Олександра, якого звинуватили в дачі хабара у великому розмірі. Почався тиск на саму Тимошенко - у першу чергу з боку секретаря Ради національної безпеки й оборони Євгена Марчука й голови Державної податкової служби Миколи Азарова. З критикою Тимошенко виступив президент. Тривав тиск на прем'єра Ющенка.

Однак сам Ющенко настільки довіряв своєму віце-прем'єру і покладав на неї настільки великі надії, що навіть уряд стали іменувати урядом Ющенка-Тимошенко. "Всі основні досягнення уряду України за минулий рік були досягнуті завдяки саме Юлії Тимошенко" - такий лейтмотив другої половини року. Не дивно, що в листопаді 2000 року Ющенко навіть загрожував в ультимативній формі піти у відставку, якщо його міністрам не дадуть спокій і не дадуть можливості нормально працювати.

Саме в листопаді минулого року Тимошенко замахнулася на "свята святих" - на вугільний сектор економіки. "Вугільні барони" складають основу "донецького клану" в українській політиці, а саме донетчани є нині останньою надією й опорою режиму Кучми. Дозволити реформування вугільної промисловості - означає дозволити рубати сук, на якому сидить президент. Саме тому проти Тимошенко в грудні 2000 року стрункими рядами пішла молода поросль української олігархії. А Генеральна прокуратура порушила кілька кримінальних справ проти пані Тимошенко. Правда, їй інкримінувалися "гріхи" п'ятилітньої давнини, але хіба це аргумент для прокуратури? Особливо в тому випадку, якщо з високих кабінетів надходить указівка: "Копати!"?

В Україні вже давно існує думка, що треба реально оцінити власну історію і визнати: на початку 90-х років ми пережили процес первинного нагромадження капіталу, що не може відбуватися гладко і цілком у рамках закону. Тому треба підвести риску під, скажемо, 1998 роком і оголосити: все, що було до, - прощається: всі махінації, порушення в області економіки, а от те, що буде після, - потрібно карати по всій строгості закону.

Але в січні року нинішнього, у розпалі політичної кризи, Леонід Кучма звільнив Юлію Тимошенко від займаної посади. Прем'єр-міністр п'ять днів відмовлявся підписати відповідний указ. Але все-таки скорився і підписав. Аргумент президента був простий: Юлія Тимошенко перебуває під слідством і, посідаючи на високій державній посаді, може істотно впливати на хід самого слідства.

Пані Тимошенко відразу ж примкнула до лав опозиції і 9 лютого 2001 року ініціювала створення Форуму національного порятунку - структури, покликаної об'єднати розрізнені опозиційні групи в єдине ціле. З появою в опозиції Тимошенко багато хто розраховував на появу дійсно сильного лідера, вольового, харизматичного прагматика, що міг би очолити "українську революцію". Таким лідером міг би стати і сам Віктор Ющенко, який користується популярністю серед переважної більшості громадян України, однак сам прем'єр неодноразово висловлювався проти підтримки опозиції.

13 лютого, через чотири дні після установчих зборів Форуму національного порятунку, Юлію Тимошенко заарештували. До речі, напередодні, 12 лютого, у Дніпропетровську зустрічалися президенти Росії й України. Аналітики вважають, що під час цієї зустрічі Леонід Кучма одержав мовчазне благословення російського президента на жорсткіші заходи щодо опозиції. І арешт Тимошенко теж є своєрідним наслідком прихованої від громадськості частини дніпропетровських домовленостей.

Наприкінці березня опозиція домоглася від Печерського суду міста Києва рішення про звільнення Юліи Тимошенко з-під варти. Практично відразу ж її доставили в лікарню: виявилося, що у в'язниці в Юлії Володимирівни загострилися хронічні захворювання і додалися нові. За заявами самої Тимошенко, її піддавали тортурам. Генеральна прокуратура на цьому не зупинилася. Київський міський суд анулював рішення районного суду, а біля дверей приватної клініки була виставлена охорона. Після видужання Юлія Тимошенко повинна була повернутися у в'язницю. Нарешті, Верховний суд скасував рішення київського міського суду. За цим процесом спостерігала вся Україна, переважно підтримуючи Тимошенко.

РЕВОЛЮЦІЯ І ХАРИЗМА

Як вважає добре поінформований журналіст Юлія Бруківка, в Юлії Тимошенко під час перебування у в'язниці розвився "комплекс дембеля" - тобто стан, коли людина, яка перебувала тривалий час поза суспільством, вимагає адаптації до подій, що відбуваються. Сама Юлія Тимошенко не врахувала наявності цього комплексу, і останнім часом досить активно виступає з ідеєю проведення референдуму про недовіру президенту Кучмі. Така позиція зустріла критику в середовищі її колишніх однодумців. Особливо гостро сприймає саму ідею референдуму народний депутат Тарас Стецьків. Реалії такі, що референдум в Україні у випадку його проведення буде вигідний тільки самому Кучмі. Відповідно до законодавства, комісії з проведення референдуму і підрахунку голосів формуються органами влади, спостерігачі просто не передбачені. Крім того, відсутній реальний механізм утілення в життя навіть отриманого результату. В усіх на пам'яті торішній референдум, що пройшов з небаченими фальсифікаціями, де вже там говорити про зняття Кучми в результаті волевиявлення громадян України! У будь-якому випадку воно призведе тільки до зміцнення влади президента.

Крім того, ще однією стратегічною помилкою пані Тимошенко є акцентування уваги саме на особистості Кучми і зведення всієї боротьби української опозиції тільки до скинення Кучми. Водночас ряд опозиціонерів указують на той момент, що справа зовсім не в Кучмі, а в системі, породженням якої став Кучма. Виходить, треба змінювати систему...

Тимошенко тепер стоїть перед вибором: або вона стане "українською Жанною д’Арк", що із кличем "Хто любить мене - за мною!" поведе тисячі своїх шанувальників на барикади революції, або перетвориться у фактор, що призведе до розколу українського опозиційного табору.

І ще один важливий момент. Юлія Тимошенко вже заявила про намір висунути свою кандидатуру на посаду президента України на майбутніх виборах. Багато хто сприйняв це повідомлення з замилуванням, пригадуючи чиєсь пророцтво, мов, після Кучми президентом України буде жінка, що приведе народ до процвітання. Але багато хто прислухається і до іншої думки - про неприпустимість приходу до президентської влади Тимошенко. "Леді Ю." гарна саме на других ролях - як лідер "тіньового кабінету". Як віце-прем'єр. Однак для перших ролей у неї існує один великий недолік - вона не знає почуття міри.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах