Головна
 

Внутрішня криза в Києві є так само євроатлантичною проблемою

15 травня 2001, 09:27
0
6

На думку автора статті в Wall Street Journal Вадима Сокорова, Україна з огляду на силу чинників є наріжним каменем світового порядку в добу після "холодної війни", успішне завершення якої "не закреслило історію, як не визначило і безпечного майбутнього для євроатлантичного співтовариства".

Успішне завершення "холодної війни" не закреслило історію, як не визначило і безпечного майбутнього для євроатлантичного співтовариства. Для того щоб гарантувати таке майбутнє, необхідно брати до уваги  чинники історичного розвитку, які раз по раз повторюються, і тримати їх під контролем замість щоб іґнорувати чи швидко забувати. Якщо розглядати Україну в цьому обов'язковому світлі, то виходить, що вона є наріжним каменем світового порядку в добу після "холодної війни".

Україна з її 50-мільйонним населенням і великою територією розташована в такім місці Європи, що у класичних історичних працях іменують "окраїнною територією західної цивілізації". Три сторіччя гніта Москви завадили Україні стати складовою частиною розвинутої демократичної Європи. З 1991 року вона є незалежною, що є, певно, найбільшим одиничним геополітичним виграшем для євроатлантичного співтовариства і для всіх ліберальних націй Центральної і Східної Європи, який став можливим у результаті завершення "холодної війни". Сама Україна завдяки незалежності вперше протягом життя багатьох поколінь одержала шанс перетворитися з європейської окраїни в повноцінну європейську державу.

До моменту закінчення радянського панування Україна прийшла погано підготовленою до плавного переходу до ринкової економіки і демократії. Однак на тлі маленьких досягнень і хворобливих невдач цього перехідного періоду тісні відносини України з НАТО виділяються як серйозний успіх обох сторін партнерського процесу. На жаль, цьому успіху сьогодні загрожує внутрішня політична криза в Україні, у центрі якої опинився український президент Леонід Кучма. Результат цієї кризи може серйозно підірвати те, що стало називатися світовим статус-кво періоду після "холодної війни".

Україна не прагне сьогодні - і ніколи з 1991 року не планувала - стати у доступному для огляду майбутньому членом НАТО. Проте співробітництво України з НАТО в деяких важливих аспектах перевищує рівні співробітництва, досягнуті кандидатами на вступ у цей союз. 1997 року Україна підписала з НАТО Хартію особливого партнерства, яка стала основою для активного і щодалі тіснішого співробітництва. Серед країн, які раніше знаходилися під радянським режимом, Україна за масштабами наділеного законним статусом співробітництва з Північноатлантичним союзом поступається лише прибалтійським державам. Українські війська гармонійно й успішно беруть участь у миротворчих операціях на Балканах, де чільну ролю грають війська НАТО. У столиці України Києві розміщений інформаційний центр НАТО, єдиний такий орган у країні, яка є членом Співдружності незалежних держав.

Військовий полігон під містом Яворів - найбільший і найбільше добре оснащений в Україні і, мабуть, у всій Східній Європі - став центром підготовки миротворців зі складу військ НАТО й України. Україна і Польща створили об'єднаний батальйон UkrPolBat, єдиний на планеті військовий підрозділ, сформований із військовослужбовців колишньої радянської (яка не є навіть кандидатом на вступ у НАТО) країни і країни, що стала членом НАТО. Активну роль в удосконаленні організаційно-штатної структури і підвищенні рівня боєздатності і боєздатності батальйону UkrPolBat від імені НАТО грає Великобританія.

Щорічно в Україні проводяться спільні навчання збройних сил країн НАТО і партнерських країн зі збройними силами України на суші і на море. Минулого місяця, наприклад, українські, польські і литовські солдати під керівництвом канадських інструкторів на полігоні Яворів спільно готувалися до участі в миротворчих операціях під керівництвом НАТО. Заплановане проведення інших навчань, у тому числі сухопутних навчань "Cossack Express 2001" і "Peace Shield-2001", а також морських навчань "Sea Breeze-2001" біля чорноморського узбережжя України. Більшість цих навчань уже стало щорічними. У типовому випадку в навчаннях "Peace Shield" і "Sea Breeze" беруть участь 10-12 країн НАТО і партнерських країн, у тому числі великі контингенти збройних сил США. Ці війська (сили) мають можливість підвищувати свою бойову майстерність в умовах України, передаючи досвід українським військам. У ході цього окремі українські частини у своїй бойовій підготовці наближаються до стандартів НАТО, що сприяє досягненню поставленої мети взаємозамінності військ союзників і партнерів. Загальний ефект прямо чи опосередковано зміцнює як українську, так і євроатлантичну безпеку.

На відміну від Москви, Україна вітала вступ у НАТО своїх сусідів, Польщі й Угорщини. Київ роз'яснив, що розширення НАТО підвищує стабільність на українських західних кордонах і сприяє зміцненню власної безпеки України. Згодом Україна висловила думку, що прибалтійські держави (колишні радянські республіки - прим. пер.) мають безумовне право вступати в союзи по їх власному виборі. Два тижні тому п-н Кучма підтвердив цю позицію під час відвідування Литви. Політичні заяви такого роду не тільки служать корисним контраргументом для протидії опору Москви розширенню Північноатлантичного союзу, але мають і певну цінність як приклад для наслідування, якому колись слідуватиме і сама Москва.

Одним із проблематичних аспектів відносин Україна-Нато є військова реформа в Україні. Серйозні економічні труднощі стримують масштаби і темпи цієї реформи. Вона йде дуже туго, хоча Україна тісно консультується з НАТО. І в цій сфері співробітництво офіційне оформлено шляхом створення об'єднаних робочих груп, які періодично зустрічаються для вироблення програм, оцінки досягнутих результатів і перспективного планування. Поставлено задачу скоротити чисельність роздутих і здебільша застарілих збройних сил, перейти із системи комплектування по призову на контрактну систему комплектування і створити сили швидкого розгортання, взаємозамінні із силами НАТО.

Відносини з НАТО входять невід'ємною складовою частиною в поступовий процес переорієнтації України зі Сходу на Захід. Тільки лише наприкінці 1999 року були, здається, остаточно переможені на президентських виборах українська компартія й інші сили, які орієнтувалися на минуле й одночасно на Схід. Прикметно, що п-н Кучма переміг на відверто прозахідній платформі, яку його українські прихильники назвали "Європейський вибір". Більше року на посаді прем'єр-міністра перебував відомий реформатор Віктор Ющенко, при якому країна зробила економічний поворот. Він повів наступ на тіньову економіку, яка служила інтересам збагачення олігархічних груп, а також вжив заходів до скорочення надмірної економічної залежності від Росії.Але цей позитивний процес, як видно, загальмувався через скандал, який охрестили "Кучмагейтом". У центрі цього скандалу підозра, що український президент, можливо, причетний до зникнення і, як побоюються, до насильницької смерті одного опозиційного журналіста. Зібрані в справі докази не можуть служити підставою для звинувачення п-на Кучми, але вони також стопроцентно не виправдовують його. Сумно, але його власна адміністрація винна в неправильному веденні розслідування даної справи, що привело до підриву іміджу президента в очах громадськості. Внутрішня криза додала фінансовим і промисловим олігархам країни сміливості для об'єднання з комуністами і скинення уряду Ющенка, щоб спробувати сформувати бажаний їм уряд. Ослаблений п-н Кучма був вимушений шукати обмеженого тактичного примирення з Москвою.

У цій ситуації виникла загроза для всього позитивного, чого удалося досягти в ході співробітництва України з НАТО, і для майбутнього цих відносин. У результаті подальшої дестабілізації внутрішньополітичної обстановки в країні, прямих атак на президентську владу і, як наслідок цього, формування лівого уряду, який орієнтуватиметься на Схід, відносини можуть бути частково чи навіть значною мірою підірвані.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах