Головна
 

Три країни. Та чи один народ?

5 червня 2001, 08:46
0
6

Російська "Незалежна газета" присвячує статтю з'їзду слов'янських народів Білорусії, Росії й України, який відбувся 1 і 2 червня в Москві і був організований громадськими організаціями трьох країн за підтримкою Державної Думи РФ. "Учасники з'їзду східнослов'янських народів сподіваються на швидку інтеграцію своїх держав", відзначає автор матеріалу Андрій Окара.

Крім росіян у роботі з'їзду взяла участь делегація України, яка нараховує кілька сотень чоловік , значно менша - з Білорусії, а також представники слов'янських громад Наддністрянщини, Центральної Азії і Югославії.

У рамках з'їзду пройшла робота кількох круглих столів, присвячених питанням економічного співробітництва, формування об'єднуючої національної ідеї, загального інформаційного простору, питанням геополітики і національної безпеки, а також Слов'янський трибунал. Рішенням делегатів з'їзду був створений Собор слов'янських народів Білорусії, Росії, України, у завдання яких, на думку засновників, входить сприяння возз'єднанню "роз'єднаного триєдиного слов'янського народу" на принципах поглиблення процесів інтеграції в духовному житті, культурі, освіті й інформації, економіці і фінансах, науці і державному будівництві.

З вузькополітичної точки зору цінність подібних заходів, як правило, невисокі - всі їхні рішення і постанови мають декларативний характер. Навіть до цілком актуального заклику до влади України про перенесення візиту Папи Римського до врегулювання конфліктної ситуації, зрозуміла справа, ніхто не прислухається.

Однак зміст цього з'їзду, як і більшості аналогічних дійств, лежить у трохи іншій площині - насамперед у вибудовуванні загального "психологічного простору". Причиною взаємного відчуження між політичними елітами пострадянських держав стала взаємна "віртуалізація" - втрата адекватного уявлення друг про друга, посилена пристрастю електронних ЗМІ. Наприклад, звідки можуть виникнути, скажемо, проросійські симпатії в білоруського чи українського політика чи вченого-аналітика, який і в Москві не був років десять, зате постійно піддається різноманітним спокусам з боку численних західних "гуманітарних" фондів, інститутів, університетів, аналітичних центрів?

З іншого боку, для Росії сучасні Україна і Білорусія - це теж Terra incognita: не пройшло і 8 (!) років з часу встановлення міжнародної премії імені Михайла Шолохова, лауреатами якої уже встигли стати більш 30 чоловік (серед них Фідель Кастро, патріарх Алексій II, Валентін Пикуль і Расул Гамзатов), як до них нарешті приєднався і перший український колега - видатний поет і депутат Верховної Ради Борис Олійник.

Утім, сама панславістська ідея, на якій акцентував з'їзд, чудова для проведення культурних заходів, але вельми сумнівна як основу для політичних проектів, причому не тільки в спільнослов'янському масштабі (хто ще більше ненавидить один одного, чим народи Сербії, Хорватії і Боснії-Герцеговини?), але й у масштабі східнослов'янському - саме розмови про "Союз трьох" фактично спровокували Біловезькі угоди. До речі, згадати останні у відповідному психо-емоційному контексті поставив а необхідне чи не кожен, хто виступав на з'їзді.

До революції в східних слов'ян існувало два основних чітко конфронтаційних проекти національного будівництва, два образи "ідеальної Батьківщини". Один виходив з існування "єдиного російського народу", який складається з великоросів, малорусів і белороссов. Другий, який розвивався особливо сильно в білоруських і українських губерніях, наполягав на існуванні трьох окремих народів: росіян (великоросів), українців і білорусів, які мають різні, хоч і в цілому близькі історії, культури, мови. Обставини склалися так, що переміг саме другий проект національного будівництва, що організаторам і багатьом учасникам з'їзду здається історичною помилкою нітрохи не меншою, за угоду в Білій Вежі: сам захід пройшов під девізом "Три країни - один народ", ця ж політично не найкоректніша теза фігурувала й у багатьох матеріалах і рішеннях з'їзду.

За минулі роки Росія практично цілком втратила свою "іміджеву" привабливість для пострадянського простору. Здається, це нарешті усвідомили і стали робити практичні висновки. Дивує тільки тотальна інформаційна блокада, влаштована цій не найповсякденнішій події російськими ЗМІ.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах