Головна
 

ГУУАМ: питань поки більше, ніж відповідей

6 червня 2001, 09:00
0
2

Російська "Незалежна газета" пише про перспективи розвитку регіонального об'єднання ГУУАМ, самміт якого відкривається сьогодні в Ялті. Автор матеріалу, оглядач Андрій Капустін прогнозує, що після самміту ГУУАМ не розпадеться, але продовжить мляве існування.

Після мінського самміту голів держав СНД, що його багато експертів оцінили як ще один крок, який наближає занепад союзу, частина учасників зустрічі в столиці Білорусії збереться в Ялті, де 6-7 червня пройде самміт голів держав, які входять у ГУУАМ.

Про те, що Співдружність давно дихає на ладан, говориться буквально з моменту його створення. Тому в рамках союзу час від часу фіксувалися спроби заміни неміцного об'єднання. Сьогодні в рамках СНД таких нараховується два - ГУУАМ і Евразес, фактичний день народження якого був зафіксований у Мінську після самміту в рамках СНД. Таким чином, можна говорити про те, що колишні республіки СРСР розбилися на два табори. В Евразес входять Росія, Білорусія, Казахстан, Киргизія, Таджикистан і де-факто - Вірменія. У ГУУАМ - Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайджан і Молдавія. Що стосується Туркменії, то вона вже досить давно дистанціюється від будь-яких ініціатив як у рамках СНД, так і в рамках інших союзів (Туркменбаши виявився єдиним лідером у Співдружності, який не приїхав у Мінськ).

Офіційно оголошено, що на Ялтинському самміті повинні бути підписані документи по створенню зони вільної торгівлі між країнами-учасницями, а також планується оформлення інституціоналізації ГУУАМ. Крім того, планується розглянути питання про надання допомоги фізичним і юридичним особам країн ГУУАМ консульствами країн-учасниць за кордоном. При цьому прес-служба українського МЗСу заявила, що питання безпеки в Ялті обговорюватися не будуть, оскільки ГУУАМ виключно економічне об'єднання.

Про те, що ГУУАМ не є військово-політичним союзом, заявив і президент України Леонід Кучма, на думку якого, цій організації до снаги допомогти розв'язати економічні проблеми, у першу чергу проблеми транспортування.

Такої ж думки дотримується і президент Молдавії Володимир Воронін, який напередодні відзначив, що розглядає ГУУАМ винятково як економічне співтовариство і не має наміру брати участь у його перетворенні в інструмент політичних спекуляцій.

Вороніну напередодні самміту складніше усіх. З одного боку, він більше тяжіє до союзу Росії і Білорусії (а виходить, і до Евразес), з іншого боку - демонстративно залишити ГУУАМ теж якось не з руки. Але з урахуванням того, що саме Воронін запропонував запросити в Ялту представників Росії, можна припустити, що саме Молдавія відіграватиме роль "п'ятої колони" надалі процесі розвитку відносин у рамках об'єднання.

Зовсім інша позиція в Грузії, яка покладає на ГУУАМ певні надії. Напередодні Едуард Шеварднадзе заявив, що до цієї організації можуть приєднатися Болгарія і Румунія і що він планує обговорити питання розширення союзу з президентом Румунії Іоном Илиеску. В інтерв'ю грузинському радіо Шеварднадзе порівняв ГУУАМ з організацією Чорноморського економічного співробітництва - за схожістю завдань. Однак ГУУАМ має ту перевагу, що в ньому представлена і Центральна Азія в особі сильної держави Узбекистан. Шеварднадзе на сьогодні залишається, мабуть, єдиним політиком, чия позиція стосовно ГУУАМ як об'єднання, яке, по ідеї, повинне було протистояти домінуванню Росії в рамках СНД, залишається незмінною. До речі, за інформацією одного з українських інтернет-видань, недавній бунт батальйону грузинської Національної гвардії був спровокований росіянами, які таким шляхом планували зірвати Ялтинський самміт. Однак заколот удалося придушити, і Едуард Шеварднадзе приїхав у Мінськ, а сьогодні прибуде й у Ялту. Тим більше що в Мінську під час зустрічі з президентом України обговорювалося й питання про активізацію участі України у врегулюванні грузино-абхазького конфлікту, причому обговорення планується продовжити в Ялті. З урахуванням того, що Україна поряд з Росією активно бере участь у вирішенні конфлікту в Наддністрянщин, питання про чисто економічний характер ялтинської зустрічі стає суперечливим, тому що навряд чи зацікавлені сторони прогавлять нагоду поговорити (нехай і кулуарно) про наболілі проблеми не зовсім економічного характеру.

Що стосується позиції самої України, то тут ситуація теж непроста. З одного боку, Київ чотири роки тому виступив головним ініціатором створення ГУУАМ. Щоправда, на той момент Леонід Кучма активно грав західну карту, і створення нового союзу давало йому безліч плюсів в очах тих, хто був зацікавлений в ослабленні впливу Росії на пострадянському просторі. Але крім заробляння очок у країн Заходу, Україна була зацікавлена й в ослабленні енергетичної залежності від Росії. І саме ГУУАМ мав цю проблему (нехай і частково) вирішити, оскільки в рамках нового союзу об'єднуючою економічною ідеєю стала реалізація транспортного проекту "Азія - Кавказ - Європа", що включали в себе і нові маршрути поставок нафти.

Однак планам не судилося здійснитися. Першого удару Україні  завдало рішення про транспортування каспійської нафти по маршруті Баку - Джейхан, що означало відмовлення від маршруту через колишні радянські республіки, а також оприлюднення інформації про завищення реальних даних про нафтові запаси Азербайджану. Крім цього змінилася й економічна позиція Росії в рамках СНД, що після приходу до влади Володимира Путіна стала більш прагматичною, а виходить, і більш агресивною.

Крім того, восени 2000 р. ЄС заявив про пріоритетність розвитку європейсько-російських енергетичних програм як стратегічного напрямку в рамках європейської енергетичної стратегії XXI в. При цьому не виключається, що з'являться нові енергетичні маршрути, які з'єднають Європу з російськими й азіатськими родовищами в обхід України. Також не можна не враховувати і події останніх місяців, коли Україна внаслідок тривалої політичної кризи фактично опинилася в політичній ізоляції. І єдиною країною, яка не звернула уваги на "гонгадзегейт", "тимошенкогейт" і т.д., виявилася Росія.

Леонідові Кучмі не залишалося нічого іншого, як відвернутися від примхливого Заходу, який постійно нагадував Україні про порушення прав людини, корупції і небажання активізувати економічні реформи і знову повернутися до Росії. Щоправда, це не означає, що Кучма вирішив перекласти всі яйця в один кошик. "Багатовекторність" українського президента, що стала притчею во язицех, нікуди не зникла. Тим більше що після відставки Ющенка й ослаблення тиску з боку опозиції голова української держави знову заговорив про європейський вибір України й у Мінську дав зрозуміти, що до союзу Росії і Білорусії Київ приєднуватися не має наміру, оскільки тримає шлях тільки в Європейський союз.

Розвиток цієї тези президент України продовжив після спілкування з президентом Польщі в Дніпропетровську, заявивши, що двері в Європу для України місяць тому були майже закриті, а зараз спостерігається явне потепління. Тим більше що 19 червня в Київ прибуває прем'єр-міністр Швеції, яка нині головує в Євросоюзі. А крім того, на вересень у Києві запланований самміт Україна-ес.

Утім, не можна забувати і про принцип подвійних стандартів, що їх давно сповідують у столиці України. З одного боку, на ялтинському самміті Україна може знову почати демонструвати мускули (щоб Леонідові Кучмі не викликати на себе гнів з боку прозахідних українських політиків), а з іншого боку - усе-таки продовжувати тихо рухатися в російському напрямку (щоб не розгнівати комуністів). На користь другого варіанта говорить і прихід на прем'єрську посаду досить проросійської фігури - Анатолія Кінаха, і приїзд у Київ як посла РФ Віктора Чорномирдіна, і нікуди не зниклі українські борги Москві, і адміністративні новації президента, який ввів посади державних секретарів при Кабміні. До речі, новий урядовий госсек Володимир Яцуба, повноваження якого виявляються чи не більшими за повноваження самого прем'єра, за інформацією інтернет-видання "Час новин", є лобістом інтересів російських фінансово-промислових груп. І саме Яцубі приписується розробка двох важливих схем, за допомогою яких Москва намагалася одержати контроль над українськими підприємствами. Перша - створення фінансово-промислових груп, і друга - спроба передати в заставу під газові борги 25 стратегічних об'єктів України, вартість яких була куди вищою за заборгованість.

Словом, у відношенні ялтинского самміту питань поки більше, ніж відповідей. Швидше за все в Ялті ГУУАМ різко не розпадеться, але продовжить мляве існування, залишаючись примарною альтернативою Евразес. Може бути, знаючи це, Володимир Путін заявив у Мінську, що ГУУАМ не послабляє, а доповнює СНД. Якщо виходити з версії, що дні СНД лічені, то "доповнення" приреченої структури чим би то не було рано чи пізно поховає і саме "доповнення". Це побічно підтверджується ще і реальним економічним наповненням взаємин між країнами-учасницями. Досить сказати, що в 2000 р. поставки українських товарів у країни ГУУАМ склали лише 2,5% від загального обсягу експорту, а частка в імпорті товарів - 1,8%. Для порівняння: товарообіг України з чотирма партнерами по об'єднанню ГУУАМ складає лише 70% товарообігу з Білорусією або трохи більше половини товарообігу з Туркменією.

Зважаючи на все, ситуацію правильно оцінюють і самі члени ГУУАМ, які потихеньку шукають для себе запасні шляхи. (Грузія, наприклад, має намір брати участь у структурі безпеки, що створюється, "3+3+2": Грузія - Вірменія - Азербайджан +Туреччина - Росія - Іран + США - ЄС).

Черговий самміт у рамках СНД призначений на грудень цього року. І ці сім місяців повинні остаточно продемонструвати, хто  є хто направду в моделі пострадянського простору, що обновляється.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах