Головна
 

Чи винні Уніати? Маргінали шукають козлів відпущення...

22 червня 2001, 11:09
0
8

"23 червня на Україну на запрошення президента Леоніда Кучми прилітає з візитом Папа Римський Іоанн Павло II. Він відвідає не тільки Київ, але і Львів. Навколо цього візиту роїться чимало всіляких чуток", відзначає "Московський Комсомолець". "До його прильоту в Києві спішно був створений Союз православних громадян України, який відразу влаштував кілька акцій протесту. Папу чекають майже 5 мільйонів греко-католиків і мільйон римо-католиків. Тому всі розмови про те, що папа намагається навернути в католицтво православних українців, видаються маренням".

Святійший Патріарх Московський і Всєя Русі Алексій II відповів відмовою на запрошення президента Кучми відвідати Україну. А Папа Римський прийняв його. Сьогодні мало хто розуміє, що відбувається в релігійній сфері цієї 50-мільйонної країни. Найбільша конфесія - Українська православна церква Московського Патріархату. Її очолює митрополит Київський і всея України Володимир (Сабодан). На  Архієрейському соборі, який пройшов у серпні 2000 року, він і українські єпископи марне просили Священний синод хоча б поставити на порядок денний проблему дарування автономії Української церкви. Ця проблема була поставлена ще 1989 року тодішнім главою Української церкви митрополитом Філаретом (Денисенко). Склалася традиція, що православні церкви в інших державах, приміром, у Америці чи в Японії, автокефальні. Вони очолюються митрополитами, які самостійно вирішують всі основні проблеми своїх церков, але формально стосовно Московського патріархату є дочірніми церквами. Всі постанови єпископів набувають чинності тільки після узгодження з Москвою.

Даровано автономії православним церквям у Латвії, Естонії і Литві. І тільки церкви України чомусь бояться дарувати бодай автономію. Це прагнення "митрополітбюро" "не пущать" українців ставить їх у принизливе положення. В основному завдяки цій недальновидній політиці розкольником Філаретом Денисенком створена рівнобіжна структура - Українська православна церква Київського Патріархату. Вона абсолютно вільна і досить численна. Якщо в УПЦ Московського Патріархату 8000 громад і 113 монастирів, то в УПЦ Київського Патріархату - 3000 громад і 17 монастирів. У Києві Філаретові належить недавно відновлений Михайлівський монастир, а також два найбільших собори - Володимирський і Андріївський. У Михайлівському і Андріївському - семінарії й академії. Богослужіння відбувається українською мовою. Це привертає до нього в останні роки щодалі більше мирян. У митрополита Володимира сильні позиції на Східній Україні, у Філарета - на Західній. В останні роки спостерігається тенденція - до Філарета, який постійно нарощує міць, будуючи храми і монастирі, перебігають не тільки миряни, але священики і єпископи. Після смерті розкольницького патріарха Володимира (Романюка) патріархом УПЦ КП був обраний Філарет. Так що ця рівнобіжна церковна структура, хоча і не визнана іншими православними церквями, очолюється патріархом. В очах багатьох українців УПЦ КП більш відповідає незалежній державі, ніж УПЦ МП, фактично очолювана Москвою.

Існує і третя православна церква - Українська автокефальна, яка веде своє походження з 1918 року. Вже тоді взяли гору самостійні прагнення православних українців і була створена автокефальна церква, не визнана Москвою. Вона проіснувала недовго. Але після розпаду СРСР по всій Україні почали виникати парафії. Сьогодні їх нараховується близько 1000. Вона очолюється митрополитом Тернопільським Мефодієм. Усі три православні церкви України перебувають між собою в дуже напружених конкурентних відносинах. Природно, що ніякого спілкування між ними немає. Другими по чисельності і силі є греко-католики, яких очолює кардиналом Мирослав Гузар. Ця церква виникла 1596 року, коли в Бресті між католиками і православними України була досягнута домовленість про союз. Цей союз одержав назву Брест-Литовської унії. Цілих 400 років греко-католики України були однаково чужими як для Рима, так і для Константинополя і Москви. Вони зберегли протягом століть візантійський обряд, у тому числі літургію. Священики одружені, на відміну від католицьких. Причащаються греко-католики двома видами - Тіла і Крові Христових, тоді як римо-католики причащають парафіян тільки Тілом Христовим. Сьогодні на Україні близько 3500 громад, 78 монастирів і 2000 священиків, яких годують близько 5 мільйонів мирян.

1946 року Сталін із властивим йому радикалізмом вирішив скасувати греко-католицьку церкву України. Політбюро прийняло рішення, і у Львові був скликаний Собор, на якому Брест-Литовська унія була оголошена історичною помилкою, а всі греко-католики поквапилися з'єднатися в єдиному пориві з Москвою. Ті, хто цього не зробив, поїхали в Сибір і на Колиму. Протягом 50 років більшовики розжареним залізом випалювали греко-католиків. Але вони пішли в підпілля, створили таємні семінарії, у яких училися юні християни. Вони виявили яскравий зразок опору комуністичному тоталітаризму. Досі цей унікальний досвід залишається поки прихованим від християн. Приїзд Папи Римського насамперед ставить на меті зарахувати до лику святих сповідників і мучеників греко-католицької церкви України. А їх за роки гонінь було чимало. Під час урочистих літургій, які Папа відслужить у Києві і у Львові, відбудеться урочиста канонізація мучеників. Їхні імена звучатимуть під час його служіння. Тому дивно чути протести вітчизняних маргіналів проти приїзду Папи Римського.

Найчастіше звучить сумнівний аргумент: нібито Україна є "канонічною територією" Москви. Дивно, а як же тоді претензії Константинопольського Патріархату? Християнство прийшло в Київську Русь з Константинополя. Протягом 600 років Російська православна церква була дочірньою церквою Візантії. Константинопольський патріарх Варфоломій не пред'являє ніяких претензій із приводу України і не протестує проти приїзду Папи. На неділю, 24 червня, запланована зустріч Папи з Загальноукраїнською радою церков і релігійних організацій. На цій зустрічі будуть голови УПЦ КП і автокефальної церкви, а також інші релігійні діячі. Відмовився від участі лише голова УПЦ МП митрополит Володимир (Сабодан). Навряд чи це було вільне рішення. Багато хто з аналітиків розцінює цей учинок як прагнення знов-таки догодити Москві. Виникає питання: чому православні християни так завзято не хочуть навіть зустрічатися з католиками? Здавалося б, саме християни мають виявляти усьому світу здатність до доброзичливого діалогу й уміння каятися в зроблених помилках. Сумно, що в черговий раз російська церква демонструє світу небажання розуміти і чути проблеми слов'янських братів-християн.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах