Головна
 

Юлія Тимошенко: "У нас досить сил, щоб перемогти".

4 липня 2001, 09:12
0
1

"Юлія Тимошенко, яка обіймала посаду віце-прем'єра з питань паливно-енергетичного комплексу в колишньому уряді України, а тепер є лідером партії "Батьківщина", йти з великої політики не збирається", пише в передмові до інтерв'ю з лідером української опозиції російське видання "Час МН".

Незважаючи на два арешти і неприховану нелюбов до своєї персони як з боку президента Леоніда Кучми і його найближчого оточення, так і з боку соратників по антипрезидентській боротьбі.

Часом створюється враження, що ця жінка заважає всім. Кучмі - своєю непримиренною критикою, близьким до нього олігархам - знанням усіх тіньових механізмів і схем, завдяки яким у країні нажиті величезні капітали. Значній частині правої антипрезидентської опозиції - своєю непримиренністю, готовністю йти в боротьбі до кінця і прагненням до лідерства в цьому процесі. Лівим - своєю готовністю і, як виявилося, умінням будувати нормальний капіталізм із людським обличчям. Надалі Тимошенко планує взяти участь у президентських виборах, якщо демократичні сили погодяться висунути її кандидатуру. Про це вона погодилася поговорити з кореспондентами нашої газети.

- Хто сьогодні на Україні є опозицією?

- Всі опозиційні діючому режиму сили ввійшли у Форум національного порятунку. Створено цілу систему його роботи, і той, хто хоче, може проаналізувати його склад. Це партії "Батьківщина", "Собор", соціалістична партія, багато первинних організацій двох рухів, партії "Реформи і порядок" і дуже багато інших, більш дрібних політичних плинів і громадських організацій. Це, на мій погляд, не ліва, а демократична опозиція, яка буде щодня підсилюватися і набуватиме в очах суспільства чіткі обриси.

- Чи плануєте ви особисто взяти участь у президентських виборах?

- Про це поки рано говорити. Демократичні сили, якщо хочуть перемогти, висуватимуть єдиного кандидата і робитимуть усе можливе, щоб він переміг. Мої амбіції не мають значення, якщо потрібно шукати компроміс і підтримувати того кандидата, хто переможе ставленика кучмістів. Якщо такий кандидат буде знайдений, я буду його підтримувати.

- Припустимо, висунули вашу кандидатуру...

- Я з великим задоволенням цю довіру буду виправдовувати.

- Може бути, ви вірите в пророцтво Павла Глоби, що наступним президентом України стане жінка?

- Хотілося б вірити в це пророцтво, тому що дуже добре бачу, що таке українські чоловіки при владі. Вони набагато слабкіші за жінок, багато в чому непорядніші, цинічніші і прагматичніші в найгіршому розумінні останнього визначення. Вони переймаються виключно своїми інтересами. Я просто ставлю запитання: чому в багатьох українських, так, утім, і в російських родинах жінка є головою де-факто, щоб там чоловік не намагався зробити? Так тому, що саме на плечах жінки лежить відповідальність за дітей, за облаштованість умов життя родини. І мені здається, чим швидше ми оберемо президентом України чи Росії представницю прекрасної статі, тим швидше буде наведений порядок. Проте я завжди підкреслюю, що готова до компромісів і готова відмовитися від амбіцій, аби демократичні сили привели до влади свою людину.

- Вас іноді називають "українською Жанною д'Арк". Ви готові повторити її долю?

- Категорично немає (сміється)! А особливо кінець її долі мене не влаштовує. Крім того, я і моя команда маємо досить сил, щоб перемагати, а не палати на багаттях.

- Про ваші багатства ходять легенди. Ви багата людина?

- Це легенди, винятково легенди. Генпрокуратура України разом зі слідчими інших країн, у тому числі і російськими, не знайшли жодного мого незаконного рахунка чи рахунка членів моєї родини в той час, як рахунки інших українських чиновників були знайдені. Це свідчить про одне - рахунків не існує.

- Ви досить довго пробули в Лукьяновском слідчому ізоляторі Києва. Як уплинуло це перебування на ваше здоров'я, на моральне самопочуття? Писали, що вам було погано...

- На здоров'я утримання в ізоляторі вплинуло дуже погано, але на психологічний настрій - найкращим чином. Я загартувалася і здатна вести боротьбу з цією злочинною владою, нездатною керувати державою, зовсім на іншому, - більш усвідомленому й аргументованому, у тому числі й особистою долею - рівні.

- Як у родині відреагували на ваш арешт?

- Мій чоловік Олександр досі у в'язниці. А родина страждала і страждає від таких дій влади. Але вона мене підтримує, тому що розуміє, що я роблю велику справу. І якщо потрібні жертви, моя чи моєї родини, то я в душі до цього готова. Цю дорогу я пройду до кінця.

- А чи була можливість спілкуватися з дочкою, коли ви знаходилися в СІЗО?

- Я не могла ні з ким спілкуватися - Генпрокуратура відмовила в побаченнях усім моїм рідним і близьким. Моя дочка, коли довідалася про мій арешт, відразу приїхала на Україну. Це для неї був великий стрес, який вплинув на її здоров'я, але вона - доросла людина і вже розуміє, що перед нами - велика і терниста дорога, яку потрібно пройти.

- А чи не краще вашій дочці знову виїхати за кордон, якщо їй тут щось загрожує?

- Звичайно, не можу бути спокійною за безпеку дочки, тому що вже були випадки, коли прокуратура грубо викликала її на допити, не маючи на це ні права, ні підстав. Тому велика небезпека для всіх членів моєї родини, у тому числі і для дочки, існує завжди. Але вона вже доросла і своє життя будує самостійно. Сьогодні для дуже багатьох молодих людей на Україні існують обставини, небезпечні для їхнього життя, але вони залишаються тут, на батьківщині. І моя дочка залишається з ними.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах