Головна
 

Любомир Гузар: Занадто багато сил у нас іде на боротьбу між собою

6 липня 2001, 09:29
0
5

"Візит на Україну папи римського Івана Павла II знову нагадав про найгострішу проблему християнського світу - проблему взаємин між православними і католиками, між Ватиканом і Російською православною церквою", пишуть російські"Вісті". Видання публікує інтерв'ю з головою українських греко-католиків львівським кардиналом Любомиром Гузаром.

- Російська православна церква звинувачує українських католиків в утискуванні православних. Що ви можете сказати на це?

 - Основні звинувачення пред'являються з однієї банальної причини - після розпаду СРСР греко-католики, загнані в підпілля комуністами, пред'явили законні права на відібрані храми. Причому ці позови розглядалися в судах різних інстанцій і найчастіше задовольнялися.

- Хто сьогодні, на ваш погляд, має зробити перший крок до замирення?

- Перший крок уже зроблений - у червні 1997 року відбулася перша зустріч, присвячена взаєминам католиків і православних у нашій республіці. На ній були присутні представники папського престолу і Російської православної церкви. Російську церкву представляв митрополит Калінінградський і Смоленський Кирило. Цінність цієї зустрічі в тому, що на неї були запрошені як греко-католицький, так і православний єпископи. Важливо зустрічатися один на один двом чинним єпископам і розбиратися в кожному конкретному випадку. Набагато краще складаються в нас стосунки з представниками Київського патріархату. Хоча я оптимістично дивлюся і на відносини з православними Московського патріархату.

- Будь ласка, кілька слів про себе. Як вийшло, що ви були призначені у Львів?

- Я народився у Львові 1933 року, але 1944 року ще хлопчиком разом з родителями був інтернований німцями. Нам пощастило - ми потрапили після війни в американську зону. До 1949-го родина жила в Австрії, потім ми виїхали в США і жили там до 1969 року. Потім моє священницьке служіння протікало в Італії. 1993 року я був призначений на Україну єпископом - помічником Мирослава-Івана, кардинала Любачівського, голови Греко-католицької церкви.

- Більша частина вашого життя пройшла на Заході - в іншому світі.  Чи вдається вам розуміти ваших парафіян, які виросли і сформувалися в Радянському Союзі?

 - Щось вдається зробити, оскільки дивлюся на минуле ніби з боку. Я не був ни жертвою, ні очевидцем тих гонінь, які розверталися на Україні в роки більшовизму. Але, з іншого боку, мені важко - часом не можу зрозуміти способу мислення і багатьох учинків моїх парафіян.

- У пресі часом звучить думка, що Російська православна церква має принести покаяння за те, що вона була знаряддям у руках Сталіна, коли він вирішив знищити пятимільйонну Греко-католицьку церкву на Україні. Яка ваша точка зору?

- Така була історична трагедія Російської церкви - стати знаряддям гонінь на побратимів-християн. Каятися необхідно, але не перед нами, а перед собою і перед Богом. Багато чого з того, що було висловлено в роки більшовизму православними єпископами проти греко-католиків, не було особистою позицією, а диктувалося чиновниками з Ради по справах релігій. Сумно, що були єпископи, які добровільно співробітничали з богоборчою владою. Покаяння від них не дочекаєшся.

- Що б ви хотіли побажати нашим читачам, серед яких чимало православних?

- Православним і греко-католикам треба частіше зустрічатися і щиро, без упередження спілкуватися. Занадто багато сил у нас іде на боротьбу між собою.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах