Головна
 

Україні терміново потрібен військовий союзник

17 липня 2001, 10:33
0
7

Про це пише автор "Російського журналу" Ольга Брилева в матеріалі "Ігри в нейтралів". "Нейтралітет України - або вкрай дурний, шитий білими нитками політичний блеф, або небезпечна ілюзія, в якій перебуває військове і політичне керівництво країни, а також значна частина її населення", зазначає автор матеріалу.

 

Коли я чую або читаю про "нейтралітет" України з посиланнями на досвід Фінляндії, Швеції чи Швейцарії, я починаю оглядатися в пошуках чого-небудь типу бейсбольної бити чи хоча б качалки, щоб привести аматора нейтралітету до тями. Востаннє в мені такі емоції викликав якийсь Леонід Поляков зі своєю статтею "І досвід фіннів знадобиться при розбудові Збройних Сил України" ("Народна армія", #46 за 2000 г).

На думку Полякова, досвід фіннів годиться нам, тому що:

1. І ми, й фіни одержали незалежність від Росії (різниця в 73 року ролі не грає).

2. У нас близька довжина спільного кордону з Росією (1313 і 1576 км відповідно - а крім "клятих москалів", природно, небезпеки чекати нема звідки).

3. Фінляндія й Україна витрачають на оборону близько 1,5% ВВП (піврябчика і півконя - це майже те саме, правда?)

4. І Фінляндія, й Україна не вказують у своїх військових доктринах реального супротивника (і ще десятки два країн - це взагалі стандартна практика).

5. Територія Фінляндії (як і України) розділена на три військових командування (а от якби було як раніше - у нас два округи, у фіннів - сім?)

6. Функції органів військово-політичного керівництва Фінляндії й України схожі (а ще вони всі носять хакі).

Думка, висловлена паном Поляковим, популярна - але він навряд чи перший, хто її обґрунтував. Правда, як в анекдоті - "обґрунтував, але препогано". Забув, наприклад, ще один важливий фактор: в українців, як і у фіннів, дві руки, дві ноги й одна голова. Це, безсумнівно, теж істотно при засвоєнні фінського досвіду. Слово честі, українська військова теорія ще захопливіша за українську військову практику.

Але жарти геть. Люди простіші й розсудливіші, ніж військовий теоретик Поляков, дотримуючись схожої з ним точки зору, обґрунтовують її простіше: Україна - слабка у військовому відношенні країна, й тому нам краще не приставати до жодного з блоків, а триматися нейтралітету.

І ось тут, господа-панове, криється головна помилка. Річ у тім, що нейтрал - це аж ніяк не "невловимий Джо", якого не можуть піймати, тому що він нікому на фіг не потрібний. Нейтрал - це країна, що має намір при будь-якому повороті подій дотримуватись своїх - і тільки своїх - інтересів... І головне, має для цього достатньо сил.

Чи може Україна дозволити собі таку небачену розкіш - бути нейтральної?

Російський кордон Фінляндії "у разі чого" - це далеко не те саме, що російський кордон України. Навіть у тому разі, якщо військовий удар буде спрямовано прямо на неї. Третина кордону лежить за Полярним колом. Ще третина розтяглася по болотах. Болота взагалі займають 33% території Фінляндії, і як воно в них воюеться, ми знаємо з 40-го року. Україна таким зручним для оборони ландшафтом похвастатися не може.

Далі - Фінляндія зручно лежить на самому краєчку Європи. З заходу і з півночі її "підпирають" Швеція і Норвегія. Тобто: воювати там будуть тільки в одному випадку - якщо в когось виникнуть претензії до власне скандинавських країн. "Випадково" їх зачепити ніяк не можуть. Навіть у разі прямого конфлікту НАТО з Росією Норвегія не буде задіяна, швидше за все: дуже вже незручно воювати в Заполяр’ї. А щоб вторгатися на Кольський півострів, потрібно у військовій справі бути дурнем...

Ми ж вільно розкинулися рівно на порозі Росії. Якщо щось буде відбуватися тут, то на нашій голові. Більше того - Чорне Море ми поділяємо з ісламським сусідом, Туреччиною, військовий потенціал якої останнім часом відчутно виріс. Скидати ісламський фактор з рахунків ми собі дозволити не можемо, з огляду на кілька мільйонів ісламського населення в Криму.

Звернувшись до інших "нейтралів", ми побачимо подібну картину: Швеція з півдня прикрита Балтикою, з півночі - ланцюгом гір, що відрізає її від Норвегії, зі сходу - Фінляндією з її болотами. 64-69% країни покриті лісами. Величезна кількість озер і річок доставить бронетанковим військам супротивника чимало мороки. Швейцарія й Австрія геополітично лежать у серединці Європи, але мають надзвичайно зручний для оборони рельєф: два гірських "бастіони". Вже давно, до речі, перетворених у непогані укріпрайони. Крім того, на 26% і 38% відповідно ці країни покриті лісами.

На жаль, велику частину території України покриває степ і лісостеп. Гуляй - не хочу, хоч конем, хоч танком. Але територія - не головне. Основна проблема в людях.

Найуразливіше місце Швеції й Фінляндії - морське узбережжя. Тому розвиток систем берегової оборони - постійно в поле уваги їхніх військових відомств. Мало того, що в них більше кораблів, ніж у нас - так наші кораблі ще й нездатні вчинити супротивнику хоч якийсь опір. Середній вік кораблів українського військового флоту - 20 років. З 30 тільки 10 здатні просто хоч якось вести бойові дії. І це офіційні дані - що там насправді, я навіть думати боюся. Швейцарія й Австрія в силу своєї географії взагалі у флоті потреби не мають. А ми маємо - і у флоті, і в установках БО, і в танках для розгортання мобільної оборони, і в людях, здатних усе це добре обслуговувати; у людях ситих, навчених, забезпечених усім необхідним, починаючи з боєприпасів і закінчуючи туалетним папером. З цим - найбільший прокол, куди більший, ніж з географією й геополітикою. В них ВВП 220-252 млрд. дол., у нас - 50 млрд. дол.

В них той же ВВП на душу населення складає 19,6-27,2 тис. дол./чол., у нас - 4,4 тис. дол./чол. Їхні військові витрати складають від 1,7 (Австрія) до 5,5 (Швеція) млрд. дол. В України - 813 млн. У перерахуванні на один "чоловік узагалі" це 210-619 дол./чол. "у них" і 16 дол./чол у нас. У перерахуванні на одного військовослужбовця - 37363-144707 дол./чол. В Україні - 2347 дол./чол. Звідси простий і очевидний висновок: їхній рівень військових витрат дозволяє їм вести перепідготовку і переозброєння, наш - ні. Перепідготовку резервістів Україна зараз не веде взагалі. За даними УНІАН, у 2000 році український парламент виділив армії аж 450 млн. грн. Реально ці гроші здебільшого проїдені й украдені, меншою частиною - витрачені на модернізацію одного (!) МіҐ-29 і одного (!) СУ-25.

Втім, незабаром літаки модернізувати стане нема чого, оскільки в нас не буде льотників. Коли на пенсію вийдуть останні пілоти, що залишилися в Україні, замінити їх буде ніким. Кваліфікованих льотників училища вже не випускають: їх немає на чому готувати, немає пального. Кваліфікацію тих, що в нас поки є, з тієї ж причини підтримувати неможливо. Наліт українського пілота складає 3% від мінімально необхідного.

Танковий парк України в теорії нараховує 4014 одиниць проти 537 шведських, 769 швейцарських, 458 фінських і 230 австрійських; на практиці хоч якось відповідають вимогам сьогоднішнього дня тільки 1578, інші - Т-64, придатні тільки як рухливи мішені для новіших танків; те ж саме можна сказати про 1529 з 3 тисяч наших БМП і БМД. Про рівень підготовки їхніх екіпажів узагалі краще нічого не говорити, тому що нічого цензурного про це сказати не можна. Ми не вчинити потенційному супротивнику опору ні на суші, ні у воді, ні в повітрі.

Отже, нейтралітет у наш час - велика розкіш. Як і будь-яку іншу розкіш, її може собі дозволити країна багата. Чи ж настільки незначна, що нею ніхто не може зацікавитися в принципі. Ні до тих, ні до інших Україна не належить. Її ніяк не можуть обійти стороною ні у разі конфлікту "Росія-НАТО", ні у разі сутички з ісламським світом. І в теперішньому своєму вигляді вона ніяк не може являти собою країну, яку дорожче захопити, ніж обійти. "Закосити під Швейцарію" не вдасться ні при якому розкладі. Ось один вагомий фактор у формуванні збройних сил нейтралів - резервісти зберігають легке озброєння і форму вдома, і на збори й перепідготовку прибувають одягнені й озброєні. Ви можете уявити собі таких резервістів на Україні? Я - ні. Але ж будівництво територіальних формувань і підготовка резервістів - найістотніше питання для країни, що заявляє себе нейтралом, отже, має оборонну військову доктрину. Країна готова оборонятися в тому разі, якщо все боєздатне населення може на заклик встати під рушницю і знає, з якого кінця ця рушниця стріляє. Країна готова наступати, якщо її армія хоча б наполовину складається з добре оплачуваних і добре навчених кадровиків. Якщо ж країна не готова ні оборонятися, ні наступати - то найдурніше, що можна придумати - це корчити з себе нейтрала. Це все одно що вивісити на кордоні табличку: "Союзників у нас нема, вторгайтеся, люди добрі!".

Нейтралітет України - або вкрай дурний, шитий білими нитками політичний блеф, або небезпечна ілюзія, у якій перебуває військове й політичне керівництво країни, а також значна частина її населення. Україні в її нинішньому стані необхідний військовий союзник.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах