Головна
 

Журналісти під прицілом

23 липня 2001, 13:58
0
4

"Репортери без кордонів" закликали Леоніда Кучму вжити заходів проти хвилі насильства проти журналістів", пише у своєму матеріалі про ситуацію зі свободою слова в Україні журналіст Радіо Воля Пол Гобл. На думку автора, останні сумні події в Україні продемонстрували, що необхідність у вільній пресі і діяльності спостережливих організацій, створених для її захисту, загострилась як ніколи, і навряд чи в найближчому майбутньому ця проблема буде вирішена".

В опублікованому 19 липня відкритому листі «Репортерів без кордонів»  говориться: "Будні сучасної України жахають як частотою випадків застосування насильства проти працівників преси, так і повною безкарністю тих, хто чинить ці злочини". Приводом для публікації відкритого листа послужили три напади на журналістів, які відбулися з початку липня.

3 липня вмер директор телекомпанії "ТОР" Ігор Александров, за кілька днів побитий двома невідомими, які й досі не стали перед правосуддям. У той самий день біля під'їзду власного будинку був застрелений засновник луганської газети "XX століття" Олег Бреус. І по цій справі ніхто не став перед звинуваченням. 11 липня був жорстоко побитий голова луцької медіа-групи "Аверс" Олег Величко. Зараз він проходить курс інтенсивної терапії.

Цим подіям передувало вбивство у вересні минулого року інтернет-журналіста Георгія Гонгадзе, публікації якого були присвячені корупції в Україні. Справа Гонгадзе привернула пильну увагу міжнародного співтовариства: уряду ряду держав і багато які ЗМІ засудили вище керівництво країни за бездіяльність, нездатність провести адекватне розслідування і притягти винних до відповідальності.

У відкритому листі RSF висловлюється не тільки критика на адресу України й інших колишніх республік СРСР, де застосування насильства проти журналістів став повсякденною справою, але і невдоволення нездатністю уряду знайти і притягти до суду винних у цих злочинах.

Напади на журналістів і безкарність злочинців породили атмосферу страху, адже працівники ЗМІ перебувають у болісній невизначеності: яким чином викладати події і чи братися за написання статті взагалі, тому що невідомо, чим може обернутися відкрите висловлення власної думки.

Невисокі зарплати і відносно низький соціальний статус – от головні підстави, виходячи з яких журналісти в цих країнах усе більш неохоче висвітлюють корупцію в офіційних колах і інші теми, одне згадування яких може викликати "відповідну реакцію". Такий клімат – система самодостатня: побоюючись за своє життя, журналісти пишуть менше і м'якше, престиж професії стрімко падає, у більшості випадків утворюючи порочне коло.

Однак події, про які згадує RSF, виходять за рамки теми безпеки роботи журналіста. Подібні напади укупі з масованими спробами української і російської влади придбати контроль над ЗМІ практично перекреслюють усі спроби преси відігравати головну ролю в становленні демократичного суспільства.

А це, у свою чергу, означає, що приведені RSF випадки нападу на журналістів – це фактично, замахи на демократію. В істинно демократичних державах замаху на журналістів, зазвичай, одержують швидкий і широкий розголос, однак у країнах на зразок України ці злочини не мали таких наслідків. Частково "гра в мовчанку" пояснюється тим, що контрольовані державою ЗМІ побоюються відкрито говорити про злочини проти своїх колег, частково – тим, що громадськість не в силах оцінити значущість таких подій.

Таким чином, ми дійдемо висновку, що такі міжнародні організації, як RSF чи дочірня американська організація "Комітет із захисту журналістів", відіграють немаловажну роль у посткомуністичних країнах , не тільки закликаючи громадськість до відкритого протесту, але і привертаючи увагу світового співтовариства до нерозкритих злочинів проти журналістів і інших суспільних діячів, - злочинів, що є перешкодою для переходу цих країн до демократичної моделі державного устрою.

Ще десять років тому багато іноземних оглядачів і українських політологів сподівалися, що журналісти, що нарешті одержали можливість відкрито говорити правду, зіграють позитивну роль у встановленні демократичного суспільства. Однак останні сумні події в Україні продемонстрували, що необхідність у вільній пресі і діяльності спостережливих організацій, створених для її захисту, загострилася як ніколи, і навряд чи в найближчому майбутньому ця проблема буде вирішена. (Переклад: Форум).

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах