Головна
 

Юлія Тимошенко: очистимо Україну від кланово-мафіозної влади

26 липня 2001, 07:58
0
7

Лідер блоку Форум національного порятунку і голова опозиційної партії "Батьківщина" Юлія Тимошенко розповіла в інтерв'ю російській «Незалежній газеті» про своє бачення нинішнього розміщення політичних сил на Україні і про перспективи розвитку ситуації. В інтерв'ю Тимошенко заявляє, що категорично не згідна з твердженням, що опозиція розсіялася або ж її лідери стали конкурувати між собою...

- Юлія Володимирівна, як ви себе почуваєте в цій країні й у цій ролі після всього того, що з вами трапилося за останній час: депутатство-посада віце-прем'єр-арешт-звільнення-перехід в опозицію?..

- Найголовніше - це почуття величезної відповідальності перед своєю країною і перед людьми. Тому що після роботи у Верховній Раді, Кабінеті міністрів і після всіх подальших подій я можу стверджувати: на Україні при владі практично немає людей, що на належному інтелектуальному, професійному і навіть духовному рівні могли б забезпечити якісне керування країною. Зараз за основу взято абсолютно інші цілі - винятково особисті інтереси. І тому політична команда, що її я сьогодні створюю, на мій погляд, є унікальною - тільки ми ставимо перед собою завдання будувати сильну країну, державу, спроможну бути гравцем, суб'єктом на геополітичному і геоекономічному просторі.

- Та команда, про яку ви говорите, має чіткі політичні обриси? Це - партія, блок чи група ваших прихильників і однодумців?

- Ми створили передвиборчий блок Форум національного порятунку. До його складу входить партія "Батьківщина", яку я очолюю. Нас дуже могутньо підтримала впливова організація - Незалежна профспілка шахтарів. У блоці також партія "Собор", що зібрала у своєму складі крихти української політичної еліти, не зганьбленої якими-небудь угодами з владою чи діями, які б шкодили державі.

- Юлія Володимирівна, ви не думаєте, що українська опозиція, яка могутньо заявила про себе під час "касетного скандалу", на сьогодні втратила свій шанс на перемогу, тому що загрузла у внутрішній конкурентній боротьбі між лідерами і поступово розсіялася? У вас немає відчуття, що ви - "один у поле воїн"?

- Я категорично не згодна з твердженням, що опозиція розсіялася чи її лідери стали конкурувати між собою. Це не так. Ми вперше в історії України сформували політичний центр, що являв собою неліву демократичну опозицію, - Форум національного порятунку, у якому первісно не було єдиного лідера. Під час "касетного скандалу" ФНП одержав масову підтримку. Але, на жаль, скандал завис у повітрі, нам поки так і не вдалося довести стопроцентно, що касети справжні, що це не підробка (а ми не залишили надію на підтвердження цього факту). Тому розжарення масової активності стало спадати. Але в цілому опозиція за останнім часом значно зміцніла: ми виробили стратегію, чітко визначили свої політичні завдання і правові шляхи, що дозволяють нам перемогти. Тобто зараз ми перейшли до системної командної роботи.

На сьогодні йде підготовка до проведенню референдуму по народній ініціативі про дострокове переобрання президента Кучми. Ми готуємося до парламентських виборів, у яких будемо брати участь або єдиний блок, або декількома блоками, між якими не буде конкуренції. У будь-якому разі після парламентських виборів ми плануємо сформувати демократичну коаліцію нелівих опозиційних сил, які поставлять собі за першочергове завдання усунення усього, що пов'язано з корумпованою кланово-мафіозною системою влади.

- Лідер соціалістів Олександр Мороз співробітничає з вами?

- Безумовно. Ми - єдина команда.

- Політологи стверджують, що ситуація в українському суспільстві нагадує болото: якщо нічого не змінилося навіть після "касетного скандалу", то вибори пройдуть по старому сценарії. 30% традиційно проголосують за комуністів, близько 8% - за націонал-демократів, а решту голосів "розкуплять" так звані олігархічні…

- Я по-іншому оцінюю ситуацію. По-перше, для України вибори у Верховну Раду в березні 2002 року - той рубіж, після якого вона на багато десятиліть або залишиться країною, якої соромиться кожен її громадянин, державою, якою керують клани; або Україна стане демократичною цивілізованою країною, гідною членства в Раді Європи. Сьогодні політична ситуація на Україні така, що існує тільки два шляхи розвитку. Третього не дано. Тому на наступних виборах у парламент зійдуться, по суті, ті, хто бореться за збереження старої системи, і ті, хто відстоює новий шлях розвитку країни.

Другий важливий момент - досі невідомо, яким буде закон про вибори - пропорційним чи змішаним (50 на 50). Я думаю, що, як і раніше, 50% депутатів будуть обрані в мажоритарних округах, а 50% - по партійних списках. Це важливо, тому що на цих виборах адміністрація президента постарається зміцнити свої позиції, і, відповідно, 225 депутатів по мажоритарних округах абсолютно точно будуть поіменно "призначені" - місцева влада одержить з Києва відповідні "вступні" і забезпечать "правильні" результати голосування.

Що стосується партійних списків, я думаю, що реально буде три сектори. Перший - це так звані пропрезидентські політичні сили, чи "партії кланів". У цілому за них проголосують 20-25% виборців - це той електорат, який чисто по-українському вважає: "Хай хоч Кучма, аби не було війни". Така логіка. У цей сектор потрапляють три блоки. Перший з них (його можна було б назвати "Кримінал України, об'єднуйся!") почав формуватися за участі партії "Регіони України", яка представляє в українській політиці наймогутніший сьогодні по фінансових ресурсах і по впливу на владу донецький клан. Тіньовий лідер цього клану - Ренат Ахметов, а публічний представник - керівник Державної податкової адміністрації України Микола Азаров. Друга складова цього блоку - Віктор Пінчук, член родини президента Кучми з усією різношерстою командою, об'єднаною в партію "Трудова Україна". У цей же блок планує ввійти "Народно-демократична партія" під керівництвом екс-прем'єра Валерія Пустовойтенка. Четверта складова - це "Аграрна партія", створена "під президента" і покликана перетягнути на себе голоси сільського електорату. Цей блок обіцяє бути наймогутнішим серед "пропрезидентських". Він одержить необмежений адміністративний ресурс через податкову й аграрну систему, а також через систему виконавчої влади; необмежений фінансовий ресурс, тому що там наймогутніше фінансове угруповання під керівництвом Рената Ахметова і зовсім не бідна "Трудова Україна". Плюс, я гадаю, президент свою родину підтримає...

Другим номером у рейтингу боротьби на позиціях партії влади буде "Соціал-демократична партія (об'єднана)": Суркіс, Медведчук і вся їхня компанія, що виглядає куди слабшою за перший блок. Хто ще претендує на місце в ніші 20-25% "пропрезидентських" голосів? Я думаю, як не дивно, це може бути блок, що його очолить Віктор Ющенко. Наскільки мені відомо, в адміністрації президента відносно Ющенка розроблений дуже чітка технологія. Коли не удалося з ходу зруйнувати той рейтинг довіри, що є в населення до колишнього прем'єр-міністру, влада вирішила використовувати Ющенка, поставивши його на чолі партійного списку, що буде складений президентською адміністрацією. Сьогодні, схоже, так і складається. На участь у "списку Ющенка" претендує створена керівником президентської адміністрації Володимиром Литвином партія "Солідарність", що її офіційно очолює Петро Порошенко. Другий учасник можливого блоку - державні "ручні" профспілки. До складу цього блоку може ввійти також партія "Реформи і порядок" Віктора Пинзеника. Далі - Рух Геннадія Удовенка і Рух Юрія Костенка.

Отут потрібно відзначити, що особисто в мене гарні стосунки і з Костенком, і з багатьма членами його партії. Народний Рух безсумнівно може пишатися своєю історією. Але нинішнє становище партії дуже наочно продемонстрував той факт, що абсолютно всі депутати-"удовенківці" і приблизно половина депутатів з Руху Костенко проголосували в парламенті проти імпічменту президенту і проти зняття Віктора Медведчука з посади віце-спікера. І це в той час, коли Медведчук руйнував уряд Ющенка! По суті, Рух підтримав клани у влади в парламенті...

Другий сектор будуть представляти вкрай ліві - комуністи і прогресивні соціалісти. У цілому вони одержать 25-30%. У підсумку залишиться 45-50%, на які можуть розраховувати опозиційні сили: блок, створюваний Олександром Морозом, блок Ющенко (частина населення в будь-якому випадку буде ідентифікувати Ющенка з опозицією) і блок, що його очолюю я. На мій погляд, ідеальним варіантом для України було би об'єднання всіх цих сил. Якби нам удалося об'єднатися і визначити позицію Ющенка як лідера такого блоку, то всі політичні розклади до виборів виглядали б зовсім інакше.

- Ви не ображені на Ющенка в зв'язку з тим, що він дистанціювався від колишніх колег і друзів по урядовій команді і привселюдно називає Леоніда Кучму "батьком"?

- Я вважаю, що рано давати оцінки. Передвиборчі блоки тільки почали формуватися. У кожного ще є час переосмислити ситуацію, прийняти чесне і мужнє рішення і перейти на сторону тих сил, які будуть боротися не за добробут президента, а за майбутнє країни. Якщо Віктор Андрійович не зможе піти по такому шляху з огляду на які-небудь обставини, то Україна, можливо, утратить шанс стати нормальною державою.

- Юлія Володимирівна, у наведених вами політичних розкладах не пролунало ім'я Олександра Волкова. Ви забули про партію "Демократичний союз" чи навмисне про неї не згадали, тому що не вважаєте її досить перспективною політичною силою?

- "Демсоюз" більше не є впливовою політичною силою, тому що його вплив завжди будувався на тому, що Волков був правою рукою президента. Але в якийсь момент президент його викреслив зі списку фаворитів. На мій погляд, це дуже симптоматично: всі, хто сьогодні покладається на президента, хто дорожить близькістю до Кучми і намагається удержати його владу за будь-яку ціну, можуть на досвіді Волкова переконатися в тому, як легко президент віддає своє оточення. Навіть від Волкова легко позбулися, хоча більш фанатично віддану Кучмі людину складно знайти. Якщо говорити про майбутнє, то, за деякими даними, Волков нібито може ввійти в блок Ющенка. Але мені здається, що навіть у тому разі, якщо список Віктора Андрійовича буде формуватися в адміністрації президента, таку екзотику йому не підкинуть.

- Ви говорили про те, що деяка частина депутатів на наступних виборах буде не обрана, а "призначена". На ваш погляд, чесні вибори неможливі?

- Усі вибори в нашій країні не обходяться без фальсифікацій. Перекручування результатів голосування стало основною технологією перемоги пропрезидентських сил. Тому ми виступили ініціаторами створення міжпартийного об'єднання "Чесні вибори", що у співробітництві з ОБСЄ зможе забезпечити захист від фальсифікацій. Планується не просто присутність спостерігачів на виборчих дільницях. Ми створимо систему рівнобіжного підрахунку результатів голосування.

- Давайте повернемося до питання про референдум. Ви справді вважаєте, що тільки особистість Леоніда Кучми визначає ситуацію в країні і тому необхідно ставити питання про перевибори президента?

- Дивне питання постійно задають - потрібно чи не потрібно усунути Кучму від влади? От ваша редакція напевно не думає про те, чи потрібно звільняти непрофесійно і несумлінно працюючого журналіста. Просто звільняють, і все. В жодній команді не тримають бездару, а ще гірше - злодія. Чому ж країна повинна терпіти злодія і бездару?..

Відповідно до українського законодавства, щоб почати референдум, потрібно було провести одні збори при участі 200 чоловік, які затвердили б виносяться на референдум питання і склали відповідний протокол. Цей документ передається в місцеві органи самоврядування, а потім - у ЦВК. По Україні проведено не одні, а 150 таких зборів. Але місцеві влади тотально підлеглі Києву, тому вони блокують "непідконтрольну" ініціативу - у ЦВК надійшло тільки близько 40 з 150 протоколів. А оскільки керівник і члени Центвиборчкому призначаються і знімаються з посади по представленню президента, не дивно, що всі 40 пакетів визнані неякісно оформленими: десь не поставлена кома, на якомусь листі ім'я написане з граматичною помилкою тощо. Паралельно ЦВК звернулася до Конституційного суду з проханням визначити, чи конституційні питання про недовіру Кучмі (!).

Ми звернулися в суди, які у даний момент розглядають питання про правомірність відмовлення ЦВК у реєстрації чотирьох десятків ініціативних груп по проведенню всенародного референдуму. Нам досить виграти хоча б одну справа, щоб починати передбачений законодавством збір трьох мільйонів підписів, необхідних для того, щоб президент зобов'язаний був оголосити проведення референдуму по народній ініціативі. Я упевнена, ми успішно пройдемо всі судові інстанції і зберемо набагато більше трьох мільйонів підписів. Думаю, що референдум відбудеться в день проведення парламентських виборів, у березні 2002 року. Але якщо Кучма відмовиться оголосити референдум, ми звернемося в Європейський суд по правах людини в Страсбурзі. Причому звернеться не одна людина чи одна організація, а мільйони людей, тому що всі, хто буде підписувати аркуші за проведення референдуму, відразу ж підпишуть звертання в міжнародний суд з вимогою змусити Кучму дотримувати норм Конституції.

- Ви одного разу сказали, що будете балотуватися на посаду президента…

-Я сказала в іншому контексті. Як політик, як лідер партії я не можу не мати таких амбіцій. Але якщо демократичні опозиційні сили в Україні об'єднаються і висунуть єдиного кандидата, я підтримаю це рішення. У противному разі я має намір сама брати участь у наступних президентських виборах.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах