Головна
 

Політичне майбутнє Кінаха: куди ведуть гарні наміри?

13 серпня 2001, 11:18
0
3

"Характерні для нинішнього прем'єр-міністра України урівноваженість і лагідність навряд чи допоможуть налагодити ситуацію в країні", пише британський щотижневик The Economist у матеріалі, присвяченому Анатолію Кінаху.

Гасла просто разючі. Україна має цілком інтегруватись у світову економіку! Даєш демократію і ринкові реформи! Уперед до громадянського суспільства з усіма його атрибутами: правами людини, свободою слова, верховенством закону й участю народу в управлінні державою! Країні необхідно розвивати малий бізнес і зміцнювати середній клас! Потрібен відкритий уряд, діяльність якого громадяни могли б контролювати за допомогою Інтернет!

Хвилиночку! Це що ж, Швеція? Чи це і справді Анатолій Кінах, який розводиться про безталанну злидарську Україну, що її посідають "блат", некомпетентне керівництво й авторитаризм, Україну, "відому" на увесь світ політичними убивствами, лиховісними скандалами і корупцією?! Ба, так це справді він! Незважаючи на всі недоліки нового уряду п-на Кінаха, йому не можна закинути брак амбіцій, які надто яскраво виявляються в піарі.

Хоча, звичайно, однією пропагандою справа не обмежується. Почнемо з атмосфери у відомстві прем'єр-міністра. Попередник п-на Кінаха Віктор Ющенко був людиною життєрадісною і приємною у всіх відношеннях, однак йому бракувало організованості. Зустрічі і наради могли тривати по чотири години і закінчувалися з заходом сонця або не проводилися взагалі. Його приймальня завжди була переповнена нервовими прохачами. Усі столи і підвіконня були завалені паперами. Його команда складалася з опортуністів і оригіналів.

Стиль п-на Кінаха геть інший. Від нього і його помічників віє дещо прохолодною атмосферою самодисципліни. Пунктуальність в усьому. Рішення приймаються швидко і без суєти, а частенько і без обговорення.

Перші результати діяльності нового уряду, який став до роботи наприкінці травня, трохи заспокоюють. Політична система вийшла з тупика і бездоганно працює, парламент прийняв кілька законів, яких уже давно очікували, у тому числі і новий Кримінальний кодекс. Уряд охоче приймає поради по поліпшенню корпоративного управління. Що ж стосується перебування іноземців, то нарешті можна зітхнути з полегшенням: пройшов час численних бюрократичних дротиків і вимог обов'язкового страхування.

Але для того, щоб цілком розвіявся скептицизм у відношенні п-на Кінаха й України в цілому, потрібно щось більш переконливе, аніж гарні відкликання і швидкі успіхи.

Новий прем'єр прийшов до влади після найганебнішого року в недовгій історії держави, відзначеного шитим білими нитками розслідуванням убивства журналіста, цинічним застосуванням державної влади проти опозиції і витоком таємно записаних розмов, у яких вище керівництво країни виявило себе як зграя брутальних бандитів.

Навколишньому світу дуже хотілося б побачити, що ситуація змінилася на краще. 50-мільйонна Україна відіграє важливу роль у майбутньому Східної Європи. З розумним урядом і дещицею талану Україна може стати стабільним процвітаючим сусідом Європейського Союзу. А поки їй загрожує перетворення у вигрібну яму злиднів, злочинності і хвороб. Зовнішня політика також не відрізняється сталістю. Україна то заграє з НАТО, то оголошує себе нейтральною країною, то здається приреченою на вхід до складу нової російської імперії. Фінансова допомога Заходу, яка щедро надходила в Україну протягом десяти років, привела до розквіту корупції, а зовсім не реформаторського руху, як спочатку планувалося.

На перший погляд, для того, щоб усе це упорядкувати. Кінах – не зовсім вірна кандидатура. У минулому він - інженер-кораблебудівник, потім голова Союзу промисловців, оплоту українського капіталізму в стилі "свої серед своїх". Швидше за все, найкращою рекомендацією послужила прийнятність його кандидатури для всіх - і не останню роль отут зіграла його відданість Президенту, - тоді як інші претенденти на перший портфель держави викликали деякі сумніви.

П-н Кучма і промислові магнати з його найближчого оточення винні в багатьох лихах країни. Вони піддали уїдливій критиці, а потім і підставили під удар п-на Ющенка, популярного на Заході і серед багатостраждального українського народу. У процесі реформування енергетичної промисловості один з провідних міністрів його кабінету Юлія Тимошенко зачепила кілька резонансних проблем. Її відправили у відставку, а незабаром і під арешт, а зараз вона очолює опозицію.

Можливо – але все-таки малоймовірно, - що п-н Кінах рішуче порве зі своїм похмурим минулим. Він стверджує, що впливові політики, які раніше блокували реформи, зараз змінили свої погляди, а для законності, відкритості і чесній конкуренції наступив "критичний момент". І правда, в українському діловому світі намітилися деякі позитивні зрушення. Як і в Росії, директори багатьох підприємств, які раніше поривалися тільки до швидкої наживи, тепер мислять більш далекоглядно. Але в серцевині бюрократичних організацій на зразок митної служби відбулося мало змін. П-н Кінах спокійно констатує той факт, що існує ще чимало невирішених проблем і не поспішає щось починати з цього приводу. За його словами, зміни незворотні, а реформування бюрократичної системи – тільки справа часу. Боротьба з корупцією означає підвищення зарплат службовців бюджетної сфери (а його власна складає близько 450 доларів на місяць). А для підвищення конкурентноздатності продукції українських виробників країні необхідно якомога швидше вступити у ВТО.

Не можна заперечувати той факт, що дворічне перебування Ющенка на посаді голови уряду заклало корисний фундамент. За сумнівними даними офіційної статистики, для економіки України, якій розпад СРСР завдав нищівного удару, характерний стрімкий 10% ріст, що перевищує показники навіть багатої нафтою Росії. Тільки от незбагненно прибуткова енергетика скоріше регресує до старих добрих часів.

Що ж стосується політики, то тут усе сумнівно. У п-на Кучми і його команди є безцінний досвід по практиці політики "залізної руки" і безкарним зловживанням владою. Приміром, ректорам українських університетів наказано надсилати студентів на офіційні демонстрації і "не пускати" на антикучмівські акції протесту. Існує напрацьована практика фальсифікації результатів виборів. Головні державні телеканали практично ігнорують популярних політиків на зразок п-на Ющенка чи пані Тимошенко. Прірва між шляхетними устремліннями п-на Кінаха і звичками п-на Кучми тільки поглибиться під час проведення парламентських виборів у березні наступного року. Влада всім своїм виглядом демонструє, що не потерпить якої-небудь опозиції.

Пані Тимошенко говорить, що моделлю для п-на Кучми служить Туркменістан, пострадянська поліцейська держава в Центральній Азії з вигадливим культом особистості Президента. Може, таке твердження різкувате. Але справедливим буде зауважити, що пан Кучма зацікавлений у тому, щоб прем'єр-міністр спокійно виконував свої обов'язки, поліпшуючи імідж країни в очах світового співтовариства і проводячи тільки ті реформи, які не зачеплять інтересів багатих і могутніх. Не виключено, що в майбутньому Україну очікують і гірші часи. Як і росіяни, українці прагнуть до хоч якоїсь стабільності, навіть у той час, коли суспільство розкладається, талановиті фахівці залишають батьківщину, а прірва між Україною і Європою неухильно росте. (Переклад: Форум).

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах