Головна
 

"Донецький клан" упевнено перебирає владу

15 серпня 2001, 09:20
0
6

"За півроку до парламентських виборів на Україні найбільшу увагу політиків і політологів привертає до себе "донецька група", що, по деяких прогнозах, здатна стати одним з лідерів передвиборчої кампанії і виявитися в числі основних гравців на українському політичному полі після березня 2002 м, пише оглядач російської "Незалежної газети" Тетяна Івженко. Не виключено, вважає автор, що наступним президент України може виявитися представником краю вугілля і металу...

За півроку  до парламентських виборів на Україні найбільшу увагу політиків і політологів привертає до себе "донецька група" (чи "клан"), по деяких прогнозах, здатна стати одним з лідерів передвиборчої кампанії і опинитися в числі основних гравців на українському політичному полі після березня 2002 р.

"Донецький клан" - явище унікальне навіть у "клановій" системі української політики, тому що, по-перше, останнім часом донечани сконцентрували у своїх руках величезні фінансово-промислові ресурси, які дозволяють їм конкурувати з кожною з фінансово-політичних груп, які знаходяться на київському Олімпу, а по-друге, про настільки серйозну політичну силу і про її лідерів досі практично нічого не було відомо.

"Батьки Донецька" демонстративно відмовлялися від будь-якої активної політичної діяльності, заявляючи, що вони вважають за краще "робити конкретну справу" і "вирішувати проблеми регіону". При цьому "донецький клан", як флюгер, тонко вловлював усі політичні нюанси ініціатив і рішень президента Леоніда Кучми. Зрозуміло, регіон цілком підтримував державний політичний курс, не виявляючи при цьому зайвої ініціативи, яка могла б бути хоч у найменшому ступені розцінена як зазіхання на "столичні обрії". І поки "дніпропетровський" і "київський" клани кілька останніх років вели виснажливу боротьбу за місце під сонцем, донечани спокійно і тихо "робили конкретну справу", накопичуючи сили і ресурси для "взяття Києва", що відбудеться, можливо, уже на наступних виборах. Позаяк до 2001 р. з'ясувалося, що непомітна "донецька група" перетворилася в найсильніший фінансово-політичний центр, якому стало тісно в рамцях одного регіону і який має право і можливість претендувати на розширення свого політичного впливу до рівня всієї держави. Українська "Інвестиційна газета" говорить: "За 2000 р. ця група стала наймогутнішою на Україні - досить сказати, що компанія "Індустріальний союз Донбасу", яка входить у цю групу, за підсумками 1999 р. посіла друге місце у всеукраїнському рейтингу "ТОР-100" по обсягах валового доходу, який склав 3,8 млрд. гривень". За даними "Інвестиційної газети", група володіє великими металургійними, коксохімічними і гірничо-збагачувальними підприємствами (чи впливає на них), монопольно поставляє газ на всі промислові підприємства Донецької області, контролює більшість українських шахт і Харцизький трубний завод. Регіон, у якому сконцентровані основні потужності української металургії і важкого машинобудування і який виробляє близько 25% українського ВВП, сам по собі забезпечує донецьким політикам удалі політичні стартові можливості.

Власне, спроби донечан "підкорити Київ" уже починалися - в інший час і іншими людьми. Перша відноситься ще до 1993 р., коли на хвилі одного з найбільш "голосних" шахтарських страйків перший український президент Леонід Кравчук відправив у відставку прем'єр-міністра Леоніда Кучму, а в.о. прем'єр-міністра став директор однієї з найбільших донецьких шахт Юхим Звягільський. Щоправда, приблизно за рік, коли Кучма був обраний президентом, донецька група змушена була піти з української політичної сцени. Прийшов час "дніпропетровців".

Другу спроба "донецького клану" відвоювати право на гідне представництво в державних органах влади розпочалася вже через рік. Новим губернатором Донецької області став Володимир Щербань, який зібрав навколо себе команду молодих і амбіційних донецьких бізнесменів. Але вже в 1995 р. основні члени донецької команди були знищені: загинули "газовики" Швидченко і Момот, президент футбольного клуба "Шахтар" і засновник фірми "Люкс" Ахат Брагін ("Алік Грек"), а в 1996 р. був розстріляний народний депутат Євген Щербань. З групи вціліло кілька людей, у тому числі Рінат Ахметов.

Сьогодні це ім'я в київських коридорах влади вимовляють пошепки. Кажуть, що Ахметов "може все", що для нього не існує нерозв'язаних проблем. Сам Рінат Леонідович дуже неохоче спілкується з журналістами і категорично відмовляється говорити про політику, стверджуючи, що ця сфера його не цікавить. Відомо, що Ахметов народився 21 вересня 1966 р. у Донецьку в родині шахтаря, що він на початку 1990-х закінчив економічний факультет Донецького держуніверситету, а в 1995 р. ініціював створення Донецького міського банку, ставши одним з наймолодших українських банкірів. Рінат Ахметов відомий також як людина, яка не побоялася виступити проти прем'єра Павла Лазаренка. Українське інтернет-видання "Форум" пише: "З одного боку, це скидалося на самогубство: Лазаренко був у зеніті слави і могутності, а його структури контролювали майже половину економіки України. Однак Ахметова, який у той час став президентом футбольного клуба "Шахтар" і успадкував від Брагіна фірму "Люкс" (він, до речі, досі скромно значиться тільки акціонером цієї фірми), було не злякати. Лазаренко теж умів цінувати суперників. На початку 1997 р. прем'єр визнав, що "єдина людина на Україні, з якою він може говорити на рівних, - це Рінат Ахметов".

Українські політики вважають, що в 1997 р. саме Ахметову вдалося домогтися звільнення з посади ставленика Лазаренка - голови Донецької облдержадміністрації Юрія Полякова і призначення на цю посаду Віктора Януковича. З цього моменту почалася новітня історія "донецького клану". Інформовані джерела стверджують, що Ахметова і Януковича зв'язують дружні стосунки, що їхню команду складають керівники дочірніх структур "Індустріального союзу Донбасу" - компаній "АРС", "Данко", "Енерго", "Ембролл", "Гефест". Янукович і Ахметов, виступаючи в пресі, завжди говорять, що в них немає ні загальних бізнесів-інтересів, ні ділових зв'язків, що вони цінують один в одному відданість інтересам регіону.

Загальними зусиллями "донецькій групі" вдалося домогтися багато чого - по суті, був сформований повний виробничий ланцюжок: вугілля-кокс-руда-метал. Навесні цього року з'явилася інформація про те, що "клан" зумів одержати у своє розпорядження навіть електроенергетичну інфраструктуру, організувавши, таким чином, фактично автономну і дуже економічно успішну "держава в державі". При Ахметові і Януковичі навіть донецький футбольний клуб "Шахтар" вийшов на міжнародний рівень і став гідним суперником київського "Динамо" (до речі, Рінат Ахметов і Григорій Суркіс суперничають не тільки у футболі, але й у політиці). На Україні вважають знаковим призначення в 2000 р. на посаду президента Професійної футбольної ліги України колишнього віце-президента клуба "Шахтар" Равіля Сафіулліна. Досі цю посаду обіймав Григорій Суркіс. Подейкують, що всі близькі до Суркіса і СДПУ(о) структури не вважають донецький бізнес-клімат сприятливим.

Заслугою Віктора Януковича українські аналитики називають недавнє примирення "донечан" і "дніпропетровців". Остання серйозна сутичка інтересів двох груп була зв'язана з продажем акцій Алчевського металургійного комбінату. Керівництво АМК змушене було найняти збройну охорону, яка повинна була "відбити" підприємство від зазіхань ворожих угруповань. Але в результаті втручання Януковича вдалося розподілити пакети акцій нарівно: "донечани" і "дніпропетровці" одержали по 32,5% акцій підприємства, а держпакет 25%+1 акція був переданий в управління Луганської облдержадміністрації. "Примирення" двох регіональних груп привселюдно вилилося в підписання Договору про співробітництво між двома областями і намір об'єднати до парламентських виборів зусилля партії "Трудова Україна" (вона, як вважається, представляє інтереси "дніпропетровського клану") і "Партії регіонів" (створеної, як стверджують аналітики, "донецьким кланом"). Причому за останній рік ситуація в українській політиці настільки змінилася, що навіть політологам важко відповісти, яка з партій сьогодні сильніша й перспективніша.

До безперечних "плюсів" свого нинішнього становища донечани можуть віднести те, що в їхню команду входить керівник Державної податкової адміністрації України Микола Азаров, який вважає, що "саме з Донбасу почалося відродження України", а тому представництво донечан в українських органах влади (зокрема, у Верховній Раді) слід розширити.

Досі політична ситуація на Україні грала на руку "донецькому клану". Інформовані джерела стверджують, що після "касетного скандалу" Леонід Кучма віддалився від свого найближчого оточення, у зв'язку з чим похитнулися позиції таких раніше впливових партій, як "Демократичний союз" (Олександр Волков) і СДПУ(о) (Григорій Суркіс, Віктор Медведчук). З іншого боку, президент, видимо, потребує підтримки надійної, скромної і не поміченої в київських навколополітичнких сутичках сили. На цю ролю цілком може претендувати "донецька група". Останнім часом у Києві стали говорити навіть про те, що, можливо, саме в Донецьку "росте" майбутній спадкоємець президента.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах