Головна
 

В Україні поминали Ґонґадзе

18 вересня 2001, 15:22
0
4

Замовників і виконавців убивства журналіста не знайдено, підкреслює російська “Независимая газета”, описуючи події, пов'язані з річницею зникнення опозиційного журналіста Георгія Ґонґадзе. Автор матеріалу Віктор Тимошенко зазначає, що через рік після трагічних подій ні керівництво країни, ні правоохоронні органи так і не відповіли на два принципових питання: хто вбив журналіста Георгія Ґонґадзе і хто хотів, щоб сталася ця трагедія?

 

Минулої неділі на Україні відзначали скорботну дату. Рік тому 16 вересня зник керівник інтернет-видання, відомий у Києві журналіст Георгій Ґонґадзе. Хронологія подій була далі наступною: через два тижні в лісі був знайдений обезголовлений труп чоловіка. Колеги пізнали труп по особистих речах і характерному осколковому пораненні руки зниклого журналіста, хотіли його забрати і поховати. Але "невідомими особами" обезголовлене тіло було вивезено "в невідомому напрямку", і саме з цього моменту на Україні почалися безпрецедентні акції опозиції проти влади, політична криза, що ледь не призвела до серйозних політичних потрясінь і вилилася в карні переслідування багатьох високих посадових осіб.

Генеральний прокурор, міністр внутрішніх справ, голова СБУ зробили десятки суперечливих заяв, спершу запевняючи громадськість, що не знають, де знаходиться труп, знайдений у лісі, а потім завіряли, що тіло не належить Ґонґадзе. Але після трьох незалежних експертиз у Росії, Німеччині й США, що вказали, що тіло належить Ґонґадзе, були змушені визнати зворотне й відразу повідомили, що "виключають політичне підґрунтя" вбивства, що, на їхню думку, "носило випадковий побутовий характер".

Однак політична криза на Україні виникла не через убивство Ґонґадзе. Лідер українських соціалістів, народний депутат Олександр Мороз надав журналістам свідчення - магнітофонну плівку, на якій голосами, "схожими на голоси Леоніда Кучми, міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка й голови президентської адміністрації", обговорювалися деталі силової акції проти Георгія Ґонґадзе. Запис, як було оголошено, проводив офіцер особистої охорони Леоніда Кучми майор Мельниченко в кабінеті президента країни. І президент, і керівництво Служби безпеки України спочатку заявили, що "ніякого Мельниченка вони не знають і що він ніколи не служив в охороні президента". Тоді почали демонструвати телевізійні кадри, на яких під час спілкування Леоніда Кучми з народом Мельниченко стояв за його спиною в готовності захистити президента. До цього часу майор емігрував у США, одержав політичний притулок і роздав десятки інтерв'ю провідним світовим ЗМІ, інкогніто зустрічався з народними депутатами, своїми земляками.

На Україні почалася криза влади, якаоднак, не привела до яких-небудь істотних змін політичного режиму, українських правил боротьби за владу. "Справу Ґонґадзе" і "касетний скандал" стали використовувати всі політичні сили й партії - одні вимагали відставки президента, інші вказували на "американський" і "російський" слід масованої PR-акції "проти народу і держави України".

В центрі Києва, на Майдані Незалежності, 16 вересня 2001 року пройшов п’ятитисячний мітинг, присвячений річниці вбивства Георгія Ґонґадзе. Знову пролунали антипрезидентські гасла, Олександр Мороз заявив, що "у країні настає лихо, коли терором займається держава". Мати вбитого журналіста Леся Ґонґадзе заприсяглася вивести на чисту воду Леоніда Кучму і генпрокурора Михайла Потебенька, "які є відповідно замовником і виконавцем зникнення мого сина". Правда, потім додала, що "їй шкода Кучму, оскільки він звик усе робити за вказівкою Москви". Потім на будинку національного Союзу журналістів було відкрито меморіальну дошку "Пам'яті журналістів, що віддали життя за правду", на ній висічені імена 18 журналістів, що загинули за останні десять років. Це: Вадим Бойко, Микола Бакланов, Юрій Османов, Сергій Шепелєв, Юрій Джеула, Анатолій Таран, Володимир Іванов, Ігор Грушецький, Ігор Пузик, Анатолій Танадайчук, Олександр Мотренко, Віталій Коцюк, Петро Шевченко, Володимир Бехтер, Борис Дерев’янко, Мар'яна Чорна, Георгій Ґонґадзе, Ігор Александров.

Акції пам'яті пройшли й в інших містах України. Правда, у "П'ємонті" української демократії - Львові - власті заборонили мітинг. У місті з робочим візитом перебував прем'єр-міністр України Анатолій Кінах, який на прес-конференції висловив переконання, що необхідно докласти всіхї зусиль, щоб "справу Ґонґадзе" було доведено до суду. "В світового співтовариства, - підкреслив прем'єр, - не повинно бути сумнівів у тім, що Україна - це держава, яка планує свій розвиток як правова демократична країна, у якій існує система захисту прав людини".

По суті, через рік після трагічних подій ані керівництво країни, ані правоохоронні органи так і не відповіли на два принципових питання: хто вбив журналіста Георгія Ґонґадзе і хто хотів, щоб сталася ця трагедія? Саме відповіді на ці питання могли б послужити відновленню довіри до влади, до співробітництва між владою й опозицією, становлення взаєморозуміння і громадського миру в українському суспільстві.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах