Головна
 

Хто реально підтримає Ющенка?

21 вересня 2001, 10:57
0
4

"Цікаво, що в спробах протидіяти "європейському" (а насправді - націоналістичному) вибору Ющенка сходяться інтереси двох сил, які прийнято вважати "несумісними" - українського народу й української ж олігархії", пише в статті "Стратегічне партнерство - не суб'єктивне бажання" журналіст російської "Незалежної газети" Олександр Борзученков.

 

Парламентська кампанія на Україні цього разу почалася надзвичайно рано. Незважаючи на те що до виборів ще більше півроку, вже на початку цього тижня екс-прем'єр Віктор Ющенко офіційно заявив про створення парламентського об'єднання "Наша Україна".

Вже в першому інтерв'ю як лідер виборчого об'єднання Ющенко сказав, що до його блоку ввійдуть партії "ліберального, християнського й соціал-демократичного напрямку".

Однак хто реально підтримає Ющенка, залишається під великим сумнівом. Поки "Наша Україна" рекрутується за рахунок націоналістів Львівської й Тернопільської областей. Цікаво, що в спробах протидіяти "європейському" (а насправді - націоналістичному) вибору Ющенка сходяться інтереси двох сил, які прийнято вважати "несумісними" - українського народу й української ж олігархії.

За три останніх роки український експорт у Росію зменшився на 60%, на Україні фактично було зупинено сотні підприємств кораблебудування, авіабудування, транспортного машинобудування, які в кооперації з Росією могли б ефективно працювати. Уряд Віктора Ющенка - Юлії Тимошенко відверто називали проамериканським. В одному зі своїх інтерв'ю "НГ" відомий український економіст, народний депутат Віктор Суслов заявляв, що "сьогодні на Україні проамериканський уряд, основною доблестю якого вважається здатність домогтися збільшення зовнішніх боргів".

Основою зовнішньополітичної стратегії уряду Віктора Ющенка був вступ України в НАТО, що відкривало дорогу до "європейського дому". Робочі й неофіційні візити натовських генералів носили перманентний характер. Тільки торік Україна й НАТО провели 120 різних заходів. США активно надавали допомогу Україні за статтею "закордонна військова допомога", яка щороку складала понад 10 млн. дол.

Водночас, уряд Віктора Ющенка згортав військове співробітництво з РФ. Українські військові не брали участі у спільних з Росією сухопутних і військово-морських навчаннях, командно-штабних тренуваннях, не бажали співробітничати в об'єднаній системі ППО, спільній підготовці військових фахівців, рвалися всі зв'язки ВПК обох країн.

Колишній держсекретар США Мадлен Олбрайт невтомно називала Віктора Ющенка "сильним реформатором", який просунув Україну далеко вперед "на шляху створення демократичного суспільства й ринкової економіки", і завірила, що США будуть надавати всебічну допомогу, яка за роки української незалежності склала 2 млрд. дол. Однак навіть не найвидатніший економіст Леонід Кучма, як повідомив в інтерв'ю "НГ" високопоставлений український чиновник, що побажав залишитися неназваним, вжахнувся, довідавшись, якими втратами для країни оберталося згортання відносин між Росією й Україною.

Ще більше роздратування ініціативи Ющенка мали викликати в українських олігархів, і в першу чергу в наближених до влади лідерів Соціал-демократичної партії України й "Трудової України". Політичне благополуччя цих партій багато в чому забезпечується активним економічним співробітництвом з Росією. Фактично лідерами цих партій є бізнесмени, які свій добробут і вигідний бізнес пов'язують з Росією. Основу ідеології цих партій складає економічний прагматизм. З огляду на те, що коло їхніх бізнесів-інтересів складають нафта, газ, електроенергетика, трубна промисловість, металургія, виробництво феросплавів, Росію лідери цих партій розглядають як стратегічного партнера.

"Трудова Україна" й СДПУ(о) у квітні нинішнього року у Верховній Раді створили міжфракційне депутатське об'єднання "У Європу - разом з Росією". Партії виступають за розвиток культурних і наукових зв'язків із РФ. Лідер "Трудової України" Сергій Тігіпко протягом тривалого часу очолював Змішану російсько-українську комісію з економічного співробітництва.

Нерідко відверто антиросійська позиція української влади не менше турбувала й простих виборців. Не секрет, що більшість жителів східних густонаселених і промислово розвинутих областей України дотепер воліють говорити по-російськи й дивитися програми російського телебачення, а на емоційному рівні болісно сприймають жорсткий митний контроль і адміністративні бар'єри. Торгові суперечки, багато в чому викликані орієнтованою на Захід політикою кабінету Ющенка, призвели до ряду економічних санкцій проти українських товарів. Для Сходу України, де зосереджено основні потужності металургійних заводів, це обертається ризиком масових звільнень, скороченням зарплат та іншими неґативними соціальними наслідками.

Повідомлення, що з’явилося буквально вчора на стрічках інформаційних аґенцій  про те, що Мінекономіки України готове припинити антидемпінґові розслідування проти російських товарів, у цьому контексті навряд чи варто вважати випадковістю. Скоріше це неформальна "декларація про наміри". Розслідування, чим би воно ні закінчилося, завдало б шкоди не тільки самій Україні, але й викликало скандал, який би сильно ускладнив процес вступу Росії до ВТО.

Офіційний Київ називає Росію стратеґічним партнером. Таке бажання визначається не суб'єктивними бажаннями політиків, а об'єктивними показниками економічного співробітництва України й РФ, кооперуванням української та російської промисловості. Безсумнівно, російський фактор буде активно присутній у політичному житті. Впливати на внутрішньополітичну ситуацію на Україні він буде не буквально, а через мільйони російськомовних громадян України. Тому в тих політичних сил, що проводять політику ізоляціонізму від Росії, набагато менше шансів, ніж у тих, хто виступає за взаємовигідне співробітництво Києва з Москвою.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах