Головна
 

Кучма у куті

Газета.Ru, 12 жовтня 2001, 11:05
0
3

"Теоретично ми мали б найближчим часом довідатися про причини двох трагедій - з "Курськом", який потонув у Баренцовому морі, й з Ту-154, який впав у море Чорне. І тут й там існує версія про "влучання ракетою". Щодо "Курську" російський президент свого часу, не вчасно посміхнувшись, пояснив американському журналісту: "Ну, що з човном? Потонув". У матеріалі "Кучма у куті" автор Газети.ru Наталя Геворкян аналізує реакцію українського президента на трагедію з російським літаком.

У середу український президент виразу жалю на обличчі пояснив журналістам, що "помилки трапляються скрізь". "Подивіться навколо - у світі, в Європі,- наполягав Кучма,- помилки трапляються скрізь". Мов, не фіг роздувати, хлопці, ну, буває. Я не повірила своїм вухам. Маю зізнатися, що навіть якщо буде доведено, що літак упав не з вини українських військових, які проводили навчання, Кучма за цей коментар мав би відповісти власною політичною кар'єрою. Тому що у світі та Європі, на яких він посилається, розплата за помилку була б саме такою. І якщо помилку військових треба ще довести, то помилку президента України вже побачили.

Що взагалі відбувається з обличчями й мовою наших лідерів, коли їх заганяють до куту трагічні обставини? Я, насправді, не розумію, чому саме під час таких обставин у них зникають природні людські емоції. Чому Буш не соромився своїх сліз на уламках у Нью-Йорку? Гадаю, що його реакція тоді була щирою.

А реакція Кучми, гадаю, була нещирою. Насправді йому зараз хочеться лише одного - щоб про трагедію з російським літаком якнайшвидше  забули, а про причини довідалися якнайпізніше, а ще краще - ніколи. Але він сам вже знає відповідь на запитання,  чи збили літак українською ракетою, чи ні.  А його безтактна відповідь пролунала як підтвердження цієї версії. Форма, у якій він висловив свою обізнаність щодо причин трагедії, пролунала як виклик (а зовсім не як каяття та жаль) ледве не всьому світові. У мене навіть на побутовому рівні розмова у стилі "сам дурень" викликає відразу, а на міжнародному це виглядає зовсім прикро.

У четвер в Ізраїлі було оголошено день жалоби по загиблих в авіакатастрофі над Чорним морем. Слід визнати, що я особисто з деяким здриганням чекаю на "вирок" експертів про причини трагедії. Якось внутрішньо змирилася, що у літаків відмовляють двигуни, що вони падають через помилки екіпажу. Але від однієї думки, що над Чорним морем, де літає чимало пасажирських літаків, відбуваються військові навчання з запуском ракет, які легко можуть самоперенацілитися на мирний лайнер, стає просто зле. Я знаю, що слід зробити з військовими, котрі приймають рішення про проведення навчань у такому місці. Мій колега й ваш автор Валера Панюшкин запропонував негайно роззброїти українську армію й залишити їй єдину зброю - рогатку. Він людина добра.

Так, помилки трапляються. І з "Курськом", впевнена, було зроблено якусь помилку. Й літак ніхто не хотів спеціально збивати. Але коли хтось помиляється, за звичай просять вибачення. Не огризатися, не намагатися приховати кінці у воду (вибачите за пряму аналогію), не ухилятися від відповіді, а зняти картуза й схилити голову. З тими, хто тепер через цю помилку, ховає своїх близьких. Й єдине, що може не полегшити, але допомогти пояснити людське горе, - це правда про те, що трапилося. А це саме те, з чим пострадянські лідери за традицією, мабуть, тягнуть до останнього. Тому вони й виглядають у трагічних ситуаціях так гидко - їхні слова брехливі й нещирі, їхні очі сухі й порожні. Їм спочатку не боляче. А потім не соромно. Я вам скажу, чому Буш не соромився своїх сліз. Він почувався  так, як і його народ. А іншого йому американці не вибачили б.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах