Головна
 

Про байдужність Кучми

12 жовтня 2001, 15:46
0
1

Промови офіційних осіб зазвичай готуються дуже ретельно. Втім, іноді, зовсім випадково, вдається заглянути за ці "словесні фасади", пише The Wall Street Journal.

Володимир Путін виказав свою вину, байдуже відповідаючи на запитання щодо "Курську", який затонув. Цзян Цземінь продемонстрував жорстокість, прокоментувавши стурбованість Заходу через різанину на площі Тянаньмень словами "багато шуму з нічого". Цинічний підхід українського президента Леоніда Кучми до можливості того, що російський авіалайнер минулого тижня було збито українською ракетою, полягає десь посередині.

"Ми не перші, й не останні. Не варто з цього робити трагедію, якщо сталася помилка", - заявив пан Кучма у середу, - Траплялися помилки й не такого масштабу. Траплялися помилки планетарного масштабу". Президент не особливо хвилювався через втрачені внаслідок цієї помилки життя людей.

Минув тиждень після того, як літак Ту-154 Сибірських авіаліній, який прямував з Тель-Авіву до Новосибірська, вибухнув над Чорним морем та поховав всіх 78 пасажирів та членів команди під товщею води. Більшість загиблих були євреями російського походження.

Найвірогіднішим поясненням катастрофи є влучення української ракети С-200, яка збилася з курсу під час армійських навчань на Кримському півострові. Цю версію відразу ж висунули представники американських розвідслужб. Російські військові, які спостерігали за навчаннями, відкинули її та визначили причини катастрофи як "тероризм", оскільки таке пояснення щонайкраще  відповідає ставленням Росії до чеченців та інших мусульман Кавказу. Але пізніше командуючий російськими ВПС (текст оригіналу - Корр.) Євген Шапошников заявив, що слідчі знайшли на місці катастрофи фрагменти, які нагадують осколки ракети.

Міністр оборони України й президент Кучма наполягали на неможливості “ракетної версії”. Вони демонстрували журналістам слайди, намагаючись довести, що жодна з випущених ракет не спроможна була влучити у літак. Це було непереконливо, й на початку цього тижня президент Кучма почав різко змінювати політику. За оруеловською логікою, він припустив, що "технічно (влучення ракети) неможливо, але теоретично можливо все".З того часу президент Кучма, здається, черепашачими кроками рухається до визнання того, що трагедія була помилкою українських військових. Але українському уряду доведеться зробити набагато більше.

Якщо підозри підтвердяться, це означатиме, що вже вдруге за 18 місяців  українські військові вбили безневинних громадян під час навчань ракетників. Торік  ракета "Точка-У" влучила у житловий будинок у місті Бровари, вбивши при цьому чотирьох мешканців. Міністерство оборони тоді також заперечувало свою причетність до трагедії, поки з уламків будинку не було витягнуто залишки ракети. Якщо цей випадок виявиться схожим, можна дійти висновку, що Україні не варто мати зброю, з якою її військові не вміють поводитися. Це іграшки для дорослих.

Реакція уряду на інцидент припускає наявність проблем, набагато більших, ніж просто принцип "закопати й мовчати", яким керуються військові. Розміри України та її стратегічне розташування між Росією та Європою неодноразово йшло не на користь цієї країні. Україна є третім за розміром реципієнтом американської допомоги, й, єдиною крім Росії країною, що має "особливі стосунки” з НАТО. Але, як і Росія, а у деякому розумінні навіть більше, пострадянська Україна стала мнимою демократією, в якій найбільша влада зосереджена у руках виконавчого керівництва, де корупція настільки потужна, як і снігопади узимку, і де існує зворотна залежність між цілісністю особистості та політичним успіхом.

Саме тому заперечення президента Кучми своєї вини настільки непереконливо. Він дуже неефективно боровся з корупцією на всіх суспільних рівнях й не зміг підтримати тих не багатьох справжніх реформаторів, яких народив грубий та хаотичний політичний світ України.

Кучма ніколи не був сильним лідером, а рівень довіри до нього перебуває у жалюгідному стані: на початку цього року  українці виходили на вулиці протестуючи проти спроби зірвати розслідування справи про вбивство журналіста Гонгадзе, яке спричинило бурхливі події у країні відомі як "кучмагейт".

Така невідповідальність, мабуть, поширюється й на військових. Дуже турбує байдужність пана Кучми до жертв авіакатастрофи, яку ми почули в його заклику не робити великих проблем з маленької помилки.  Ця позиція походить з найголовнішої особливості тоталітарних та авторитарних режимів - зневазі до людського життя.

Представник Кучми пізніше спробував зменшити шкоду, завдану індиферентними словами президента, сказавши, що "смерть навіть однієї людини вже трагедія". Дуже сумно, що ці слова не стали першою реакцією українського президента.

The Wall Street Journal

переклад - А. Кафтан, Кореспондент.net

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах