Головна
 

Візит Ющенка до США: таємна місія від імені Кучми?

9 листопада 2001, 16:52
0
3

"Серія візитів українських політиків до США підіймає нові питання у російсько-українських відносинах. Яка реальна місія України у США і як може обернутися візит Ющенка для Росії? Зараз із упевненістю можна казати лише про те, що Україна намагається позбутися ролі "футбольного м'яча" у грі між Росією та США", пише російське інтернет-видання СМИ.ru.

Візит до США екс-прем'єра і лідера передвиборчого блоку "Наша Україна" Віктора Ющенка відразу за поїздкою прем'єр-міністра України Анатолія Кінаха  - подія цілком очікувана й прогнозована. Однак перебіг цих подій не дозволив візиту Ющенка залишитися в очах ЗМІ просто "подорожжю претендента на депутатство",  як про неї заявив сам "символ проамериканської позиції" в Україні.

Ключова інтрига українського інформаційного поля - різкий контраст між очікуваним і тим, що відбувається навколо однієї з найнеоднозначніших фігур української політики – Віктора Ющенка.

Ще недавно підсумки візиту Кінаха до США розглядалися як елемент невдачі постійно мусованої ЗМІ проамериканської позиції Ющенка. Лунали гучні висновки про те, що Кінаху вдалося представити Україну у Білому домі послідовно й успішно, і навіть позитивніше, ніж це міг би зробити сам "надія американської еліти у США" в особі екс-прем'єра. Той факт, що Кінаху вдалося досягти поставленої мети, насамперед, представити Україну Америці як країну, що дотримується курсу реформ в економіці, означав, що тепер Ющенку буде досить складно довести США свою політичну необхідність.

Однак сценарій втрати Ющенком проамериканських позицій у передвиборчій боротьбі напередодні парламентських виборів був за мить зруйнований. Нещодавньому символу правої опозиції дав козири у руки....сам президент Кучма. Основним  моментом, що інтригує, у цьому е факт передачі екс-прем'єром Ющенком листів Кучми для Джорджа Буша та  віце-президента США Річарда Чейні.

Особиста передача листа на вищому рівні не лише закріпила за Ющенком кліше "листоноші президента", але й відновила дискусії про Ющенка як про спадкоємця Кучми. Дійсно, така місія не просто значно піднімає статус Ющенка в очах ЗМІ, але й викликає закономірне питання: чому почесна місія передачі листа президента України не дісталася другій особі у державі Анатолію Кінаху? Закономірні висновки коментаторів про те, що Ющенко виявився одночасно й довіреною особою Президента, й самостійною політичною фігурою, тоді як Кінах виступив просто як посол високого рангу.  Чи означає це, що тепер саме орієнтованому на Захід Ющенку належить роль інструменту з "поліпшення міжнародного іміджу" України?

Кучма привселюдно завіряє, що у листах немає елементів таємності й  тези листів цілком традиційний для України:

  • Прохання про скасування "релікту холодної війни" - поправка Джексона-Веніка до торгового законодавства США;
  • Запевнення у прихильності демократичним процесам;
  • Демонстрація наміру продовжувати співробітництво у боротьбі з тероризмом.

Формально Ющенко розпочав візит до США як  лідер виборчого блоку "Наша Україна", і під час поїздки має намір представити "своє бачення соціально-політичної й економічної ситуації в Україні і стратегії розвитку після парламентських виборів".

Часу Ющенко у США даремно не втрачає. З  подій, що відбулися:

- Зустріч з Радою президентів найбільших єврейських організацій Америки, від яких він домігся сприяння скасуванню дії пункту Джексона-Веніка проти України, реституції єврейського майна в Україні і включення України до списку "найсприятливіших націй";

- Зустріч із Джоржем Соросом і редколегіями газет "Нью-Йорк Таймс" та "Уолл Стрит Джорнал" (чому вони зазначені разом? Сорос - не журналіст);

- Зустріч із заступником держсекретаря США Річардом Ермітеджем "для роз'яснення логіки побудови свого передвиборчого проекту".

Вся ця симтоматика підштовхує до очевидних висновків, що за визначенням не можуть не позначитися на україно-російських відносинах:

1. Політична еволюція Ющенка від "вождя антипрезидентської революції" до лідера пропрезидентського блоку, тепер зрозуміла й для США (про це говорять не лише ЗМІ - цю тезу активно клишує як дискредитацію табір покинутої Ющенком опозиції в особі Юлії Тимошенко. Її пропозиції про блокування ФНП з "Нашою Україною" вже не вперше відкидаються Ющенком).

2. Головний представник інтересів Вашингтону у Києві й провідний антиросійський політик України пересунувся до президентської обойми кандидатів напередодні парламентських виборів, що може незабаром означати "адміністративне" "зелене світло" блоку Ющенка "Наша Україна". З огляду на те, що Ющенко вже зараз є лідером електоральних рейтингів, нові пріоритети Кучми можуть зіграти ключову роль для "Нашої України" у підсумках парламентських виборів 31 березня 2002 року.  Чи не свідчить все це про те, що Леонід Кучма вже визначився із своїм спадкоємцем, а заодно й з геополітичною орієнтацією України?

3. На тлі актуалізації процесів із скасування "дискримінаційного" пункту Джексона-Веніка, з 1974 року істотно обмежуючого торгівельні відносини США з Україною, зовсім не виключено що саме Ющенку може залишитися честь називатися лобістом прав України на міжнародній арені. Не можна не помітити, що Україна не єдиний і не провідний гравець на цьому полі.

Останній діалог України із США здобуває іншого значення на тлі нещодавнього успішного прямого звернення головного рабина Росії Берл Лазара до президента США Джорджа Буша з закликом скасувати поправку Джексона-Веніка, протягом  останніх майже тридцяти років перешкоджаючої торгівельним відносинам із Заходом не лише Росії й Україні, але Вірменії, Азербайджану, Казахстану, Молдові, Таджикистану.

Після цього, ймовірно, події розпочнуть розвиватися швидше: вже у середу Кондоліза Райс зустрілася з високопоставленим демократом з Комітету з міжнародних відносин Палати, Томом Лантосом, щоб обговорити законодавчу можливістю виключення семи членів колишнього Радянського Союзу із списку держав поправки Джексона-Веніка.

Закономірно, що "своєчасна" делегація Кучмою для лобіювання скасування вищезгаданої поправки саме Ющенка, й тим більше успішне вирішення даної проблеми автоматично віддасть частину лаврів ідеологу прозахідної орієнтації України, зводячи його до рангу лобістів міжнародного масштабу.

Вже зараз домінантою у медіа-полі України виступає теза, що скасування дії поправки Джексона-Веніка дозволять Ющенку вважатися "надією української дипломатії й економіки".

Таким чином, останні тренди зростаючої лобістської активності України у США фактично роблять дуже ймовірним прецедент, за якого саме Україна зафіксує себе в інформаційному полі як провідник інтересів країн СНД у Вашингтоні.

Реакція американської сторони на активізацію дій Ющенка стане зрозумілішою через деякий час. Втім, можна вважати, що фінальні крапки у новому акті п'єси "американо-українські відносини", що розвиваються на тлі декорацій української парламентської виборчої кампанії, побачимо лише після  закінчення візиту Володимира Путіна до США, який розпочнеться 13 листопада.

Нова фаза російсько-американських відносин за епохи після 11 вересня без сумніву з'явиться ключем для розуміння подальшої гри двох головних гравців - Росії та США - на українському полі. Останнє особливо актуально через те, що у Росії офіційно оголошено "Рік України".

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах