Головна
 

'Эксперт': Кучма створив українського 'Ведмедя'. Залишилося знайти українського Путіна

21 січня 2002, 19:25
0
5

Україна продовжує старанно копіювати російські політтехнологічні прийоми, пише Ігор Гужва в російському журналі "Эксперт". Черговий російський сценарій підготовлений і до виборів у Верховну раду, що пройдуть 31 березня 2002 року. Виборча кампанія офіційно стартувала.

 

Адміністрація президента Леоніда Кучми зібрала передвиборчий блок "За єдину Україну" - повний аналог російського ведмежого "Единства". Саме цей блок, який українці для стислості іменують "За єдУ", за задумом президента, повинен узяти під контроль ситуацію в майбутньому парламенті. Правда, тут не вистачає головного елемента конструкції, а саме - майбутнього спадкоємця Кучми на посаді глави держави.

Втім, Кучмі поки нікуди квапитися. Його другий і останній термін президентства завершується тільки в жовтні 2004 року. А призначати спадкоємця за три роки до цієї дати, уводячи його тим самим у сильну спокусу взяти владу раніше терміну, - небезпечно.

Передвиборчі сценарії

Розклад сил перед виборами такий. Комуністична партія України, знов-таки як і в Росії, має стабільний електорат, і підтримка як мінімум 20% населення їй забезпечена (відзначимо, що і в Україні парламент формується по змішаній системі: половина депутатів обирається за мажоритарними округами, половина - за партійними списками).

У пропрезидентський блок "За єдину Україну" входять п'ять партій, що рівномірно покривають своїм адміністративним ресурсом майже всю територію країни: Партія регіонів, яка виражає інтереси донецької регіональної еліти; "Трудова Україна", у яку об'єдналося кілька впливових дніпропетровських кланів; Народно-демократична партія, що користується підтримкою ряду губернаторів центральних і східних областей країни; Аграрна партія, що має значний вплив на обласні адміністрації Західної України; Партія промисловців і підприємців, керована прем'єр-міністром Анатолієм Кінахом. На чолі цього співтовариства найдостойніших людей країни поставлений керівник адміністрації президента Володимир Литвин.

Відсоток набраних "За єдУ" голосів буде служити достовірним показником меж адміністративного ресурсу в Україні
Рейтинги популярності в блоку "За єдУ" поки слабенькі - не більше 5% (при тому, що прохідний бал на українських виборах - 4%), але всі розуміють, що на виборах "заєдинщики" візьмуть набагато більше. Відсоток набраних ними голосів буде служити достовірним показником меж адміністративного ресурсу в Україні.

Іншим могутнім центром політичного тяжіння є блок "Наша Україна" (НУ), який очолює прозахідний екс-прем'єр Віктор Ющенко. Завдяки високій популярності лідера рейтинг блоку доходить до 20%. Великою мірою націоналістичний електорат НУ зосереджений насамперед у депресивній Західній Україні, і перспективи його розширення відсутні. Втім, 20% - це теж дуже непоганий результат, з яким Ющенко і його прихильники можуть відігравати значну роль у новому парламенті. Відзначимо також, що до нинішнього часу "Наша Україна" поповнилася кількома близькими до президента партіями і демонструє лояльність режиму. Вийшло щось на зразок лужковського "Отечества".

Електорат "Нашої України" зосереджений насамперед у депресивній Західній Україні, і перспективи його розширення відсутні
Однак в адміністрації Кучми Ющенкові як і раніше не довіряють, побоюючись блокування НУ в новому парламенті з дійсною опозицією, яку представляють блок опального колишнього віце-прем'єра Юлії Тимошенко і Соціалістична партія України на чолі з Олександром Морозом. Рейтинги показують, що обидві ці організації із запасом переборють чотирьохвідсотковий бар'єр і ввійдуть до парламенту, а це Кучму ніяк не влаштовує. Тому вся міць адміністративного ресурсу буде спрямована на боротьбу з Тимошенко і Морозом.

Соціал-демократи стали головними конкурентами партії влади в боротьбі за володіння адміністративним ресурсом
Нарешті, існує і третя сила - Соціал-демократична партія України (об'єднана), яка представляє інтереси впливового фінансово-політичного клану Суркіса-Медведчука (Григорій Суркіс - президент футбольного клубу "Динамо Київ", Віктор Медведчук - колишній віце-спікер парламенту). СДПУ(о) володіє добре керованою і широко розгалуженою загальнонаціональною структурою. До виборів на відміну від інших учасників нинішньої гонки есдеки стали готуватися заздалегідь, розставляючи своїх людей на ключові з погляду управління передвиборчим процесом посади в центральних і місцевих органах влади. Усвідомлення власної сили і самодостатності привело до того, що на відміну від інших пропрезидентських партій СДПУ(о) не ввійшла до "За єдУ".

Таким чином, соціал-демократи стали головними конкурентами партії влади в боротьбі за володіння адміністративним ресурсом. Наслідки не змусили себе чекати. Лідер партії Медведчук був усунутий з посади першого віце-спікера парламенту. Пішли усунення (чи зречення) вірних СДПУ(о) людей в обладміністраціях. Навіть Григорія Суркіса спробували (хоча і безуспішно) усунути з посади президента Федерації футболу України.

Однак у СДПУ(о) ще залишилися значні ресурси - насамперед інформаційні. Під її впливом перебувають два найпопулярніших загальнонаціональних канали - "Інтер" і "1+1". Словом, есдеки в парламент швидше за все потраплять, хоча рейтинги партії зараз не перевищують 6%. Характерно, що свою пропагандистську кампанію СДПУ(о) зараз будує на протистоянні з блоком Ющенка, у заявах есдеків усе частіше зустрічаються антизахідні і проросійські мотиви. Зокрема, Медведчук виступав головним ініціатором розгляду питання про надання російській мові в Україні офіційного статусу.

Може, Дубина?

Від результатів парламентських виборів багато в чому залежить те, як буде здійснюватися український варіант передачі влади спадкоємцю Кучми. Крім того, Україна перебуває на порозі масштабної приватизації стратегічно важливих секторів економіки - енергетики і машинобудування, а також земельної власності. Отже, ті сили, що будуть панувати в парламенті, ці ринки і поділять, одержавши внаслідок вирішальну вагу при виборі спадкоємця.

Більшість стане проводити потрібні президенту закони, а Кучма буде не кваплячись підшукувати собі спадкоємця
Якщо блок "За єдУ" досягне успіху, зайнявши третину місць у парламенті і нейтралізувавши опозицію в особі Тимошенко і Мороза, то ситуація для Кучми буде майже ідеальною. Блок "За єдУ", помирившись з "Нашою Україною", СДПУ(о) і групою дрібніших фракцій, складе міцну пропрезидентська більшість. Це буде український варіант Родини - конгломерат політичних і бізнесів-структур, які домовилися між собою. Більшість стане проводити потрібні президенту закони, а Кучма буде не кваплячись підшукувати собі спадкоємця.

Як пишуть українські ЗМІ, президент відчуває до Дубини майже батьківські почуття
На кому зупиниться вибір президента? Інформовані аналітики називають ім'я першого віце-прем'єра Олега Дубини. Як пишуть українські ЗМІ, президент відчуває до нього майже батьківські почуття. Позиції Дубини підсилюють і його тісні зв'язки з донецькими ФПГ. У чималому ступені за його сприянням представники Донецька перед Новим роком були призначені на ключові посади в уряді - міністра палива й енергетики (Віталій Гайдук) і міністра фінансів (Ігор Юшко). Втім, і з дніпропетровським кланом у першого віце-прем'єра склалися гарні стосунки.

Поки ж Дубина є однією з найімовірніших кандидатур на посаду прем'єр-міністра після обрання нового парламенту. Ця посада в проекті "Спадкоємець" є ключовою, тому що саме до прем'єр-міністра у випадку дострокової відставки президента переходять його повноваження.

Якщо ж блок "За єдУ" не набере запланованої кількості голосів, а в парламент пройде значне число опозиціонерів, то різко зросте вплив двох найбільш розкручених політиків - Віктора Ющенка і Віктора Медведчука. І навряд чи вони стануть слухняно слухати вказівки з адміністрації президента. І Ющенко, і Медведчук називаються в числі можливих спадкоємців Кучми. Однак Ющенко викликає сильну антипатію в Москви і не користується популярністю на сході країни. У Медведчука з Москвою все гаразд, однак є проблеми у стосунках з колегами з інших українських кланів. Останні серйозно побоюються за збереження свого господарства після приходу до влади СДПУ(о).

У такому випадку в хід можуть піти різні запасні варіанти. Наприклад, як фігура загальнонаціонального масштабу все активніше розкручується спікер кримського парламенту і лідер компартії Криму Леонід Грач (який має, до речі, дуже непогані стосунки з Кучмою і користується прихильністю Кремля). Можливий вихід на авансцену і ряду губернаторів областей.

Третій і найгірший для українського президента варіант - дострокова відставка - можлива лише у випадку деяких екстраординарних погроз, що змусять провідні фінансово-політичні групи заради збереження власних позицій піти на заміну Кучми лідером, здатним дати адекватну відповідь. Приводом можуть стати соціальні чи міжнаціональні заворушення, сепаратистські виступи чи, навіть, тиск іззовні. Ймовірність перших двох напастей поки не дуже велика, тому реальна погроза київському режиму може виходити лише з-за кордону, тобто з Росії чи із Заходу.

У Європу через Росію

Насамперед у Києві побоюються створення Росією в Україні власної групи впливу, незалежної від місцевої еліти. Тому Кучма щосили демонструє, що він є вірним союзником Кремля і ніяких власних проектів на українській території росіянам здійснювати немає потреби, що всі питання щодо Україні, які її цікавлять, Росія може легко вирішити через Кучму і його оточення. Домігшись у такий спосіб невтручання Москви у власні справи, українська еліта спокійно визначиться зі спадкоємцем, а український бізнес поділить між собою ключові галузі економіки (часом дещо підкидаючи і дружнім російським капіталістам). Наростивши свої фінансові мускули і вибравши собі нового політичного лідера, ФПГ України відчують себе досить сильними, щоб уже не побоюватися недружнього поглинання з боку російського капіталу і вести з ним переговори майже на рівних.

Домігшись невтручання Москви у власні справи, українська еліта спокійно визначиться зі спадкоємцем, а український бізнес поділить між собою ключові галузі економіки
Примітно, що такий сценарій влаштовує і російську сторону. У Москви зараз багато своїх проблем, крім як займатися створенням якихось груп впливу в Україні. Тим більше що справа дуже заморочлива - навіть такі майстри, як американці, її не вирішили.

За умови дотримання Києвом правильної (загалом ) геополітичної лінії (тобто не йти в НАТО, а в Європу йти тільки разом з Росією) і сприятливому для Москви рішенню питання щодо власності на деякі об'єкти (наприклад, газотранспортну систему) РФ навряд чи буде особливо прагнути втручатися у внутрішні справи України. Звичайно, думка Росії при виборі спадкоємця і рішенні багатьох ключових питань української політики буде враховуватися, однак активним учасником політичної боротьби в Києві Москва не стане.

Що ж стосується Заходу, то, незважаючи на пом'якшення його позиції стосовно київського режиму після 11 вересня, пасивний міжнародний бойкот Кучми не знятий. Потихеньку в західних ЗМІ продовжується розкручування "касетного" скандалу, а також потенційно ще більш небезпечного скандалу, зв'язаного з незаконними постачаннями зброї з України в країни третього світу, у тому числі і талібам.

У будь-який момент усе це може бути використане для організації могутнього міжнародного тиску на офіційний Київ (наприклад, у рамках "антитерористичної операції"). Імовірно, це могло б привести і до дострокового відходу президента зі своєї посади. Однак Захід навряд чи стане збільшувати такий тиск, оскільки "свого" президента йому поставити точно не вдасться.

Європейський союз і США, а також їхня креатура Віктор Ющенко так і не змогли запропонувати українській еліті прийнятну схему її інтеграції в "міжнародне співтовариство". Реалізація пропонованих Заходом схем привела б до загибелі більшості українських бізнесів-груп і перерозподілу їхніх ринків на користь західних ТНК. Тому більш розумним для Києва зараз бачиться рух у зворотному Заходу напрямку. І формула "У Європу (ВТО, НАТО) разом з Росією", яку у Києві раніш висміювали, зараз стала чимось на зразок геополітичної доктрини українського керівництва.

За великим рахунком, ця зміна зумовлена не тільки проблемами українців у відносинах із Заходом, але і очікуваннями продовження економічного зростання в Росії (насамперед зростання її внутрішнього ринку), а також подальшим посиленням значення Москви в європейській політиці. Тепер справа за малим: Росії треба лише виправдати надії українських товаришів на економічному і політичному терені і намалювати їм правильну і зрозумілу схему, за якою Україна може прилучитися до російського успіху.

 

Статті, розташовані в рубриці "Світ про нас", передруковуються з інших джерел без купюр і змін.

Кореспондент.net не завжди поділяє точку зору автора даних публікацій.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах