Головна
 

СМИ.ru: Голову Адміністрації Президента Литвина викрито в плагіаті

4 лютого 2002, 18:43
0
8

Голова Адміністрації Президента, лідер передвиборчого блоку "За Єдину Україну!" Володимир Литвин 19 січня в газеті "Факты и комментарии" (Київ) опублікував статтю із назвою "Громадянське суспільство: міфи і реальність". Текст Литвина був визнаний гідним розгорнутого коментаря "Української правди" 25 січня, у якому вона повідомила, що публікація запозичена з американського журналу Foreіgn Polіcy, а її справжнім автором є американський професор Томас Каротерс (Thomas Corothers, "Cіvіl Socіety", Foreіgn Polіcy, # 117, Wіnter 1999-2000, pp. 18-29). Звинувачення в плагіаті підхопили інші українські ЗМІ - і вибухнув скандал. Більше того, зазнав критики і текст статті, він був названий "низькопробним" і "безграмотним", ну а сам Литвин - реакціонером, пише Євгенія Абрамова в інтернет-виданні СМИ.ru.

Суть статті "Громадянське суспільство: міфи і реальність" зводиться до такого:

- Громадянське суспільство формується не тільки навколо неурядових організацій, що мають соціально-політичну програму, а навколо всіх об'єднань, що перебувають поза державними структурами. До того ж неурядові організації формуються з "дуже вузького прошарку всюдисущих елітних активістів, нічим не пов'язаних з тими, від імені яких вони виступають", та й фінансуються вони на сто відсотків іноземними спонсорами.

- Різні громадянські об'єднання дбають найчастіше про протилежні інтереси ("одне благо завжди досягається за рахунок обмеження іншого"), і кожне з них має власні економічні інтереси.

- Теза про те, що сильне громадянське суспільство - гарант демократії, недоказова в силу того, що існує небезпека ослаблення політичних структур. "Перебільшений вплив груп інтересів і груп тиску може підірвати функції представницьких інститутів і систематично спотворювати результати процесів ухвалення рішення на користь угруповань з великими фінансовими можливостями, із кращими зв'язками чи просто з кращою організацією".

- Демократія аж ніяк не гарантує існування сильного громадянського суспільства. "Аргумент, за яким демократія не є справжньою, якщо не спирається на громадянське суспільство американського типу, є не лише фальшивим, але й небезпечним, - він веде до переконаності в тому, що демократія може бути або американською, або ніякою".

- Між економічним зростанням і громадянським суспільством немає прямої пропорційної залежності. У країнах з розвинутим громадянським суспільством може взагалі не бути економічного зростання, наприклад, у Бангладеш.

- Громадянське суспільство, трансформувавшись у партії чи зміцнившись організаційно, може зійти нанівець.

- Громадянське суспільство переважно фінансується урядом. В іншому разі воно, швидше за все, бореться з диктатурою і перебуває на утриманні чужих урядів і спонсорів.

- Те, що громадянське суспільство стає глобальним, - не є вірним, тому що транснаціональне громадянське суспільство не таке нове й у минулому мало свої періоди підйому й занепаду. "Переважна більшість активістських рухів у посткомуністичних країнах, що розвиваються - чиста проекція західних об'єднань, фактичні філії закордонних неурядових організацій".

Ось такий текст опублікував пан Литвин. Що на це відповіли українські ЗМІ - "Українська правда" (25.01, 28.01) і "Зеркало недели" (26.01)? Зазначимо, що нас цікавлять ті тези ЗМІ, які стосуються ситуації в Україні, передвиборчої кампанії і становища Литвина.

- Стаття Литвина дискредитує шановані міжнародні організації, а також власне українські, що займаються моніторингом передвиборчої кампанії в Україні, правами людини і боротьбою з корупцією. Це вигідно владі.

- У масовій свідомості культивується відторгнення ідеї громадянського суспільства. "Про інше треба писати В. Литвину - як відновити довіру суспільства і влади, як налагодити їхню взаємодію", а не змішувати інститути громадянського суспільства з брудом.

- Стаття буде мати негативні наслідки для міжнародного іміджу України, для громадських організацій "на місцях", для іміджу самого Литвина.

- "Лідер партії влади майже відкритим текстом заявляє: допоможе громадянам не громадянське суспільство, а сильна, дуже сильна держава. Влада хотіла б, щоб громадяни мовчали, на провокації з боку громадянського суспільства не реагували, ситуацію не дестабілізували і погроз національній безпеці не створювали. Та ще дружно підтримали декого на виборах".

- В Україні існує диспропорція між тими, хто створює суспільний продукт, і тими, хто його споживає. Останніх на Україні називають олігархами.

- В Україні міністрами стають генерали і директори металургійних заводів, а не громадські активісти.

- В Україні провалилася адміністративна реформа, не функціонують належним чином органи місцевого самоврядування.

- "Українська влада не готова визнати за громадянськими об'єднаннями права на існування і на різні погляди".

- Позиція Литвина, що критикує основи громадянського суспільства, - це програма очолюваних ним політичних сил. Якщо вони здобудуть перемогу на виборах, то про формування громадянського суспільства в Україні можна забути.

- В Україні намаганнями Литвина громадянське суспільство буде побудоване "відповідно до власної традиції відносин між громадянином і державою", без урахування гідних західних зразків.

- Перший публічний епістолярний передвиборчий крок Литвина (Зеркало недели, 26.01), що ускладнив входження глави АП до публічної політики (Правда Украины, 01.02).

- Литвин таким чином пропагує свою передвиборчу програму, частина якої має назву "Правове суспільство – громадянське суспільство!" (Українська правда, 28.01).

- Позиція Литвина суперечить його завданням на посаді голови адміністрації президента і, ймовірно, заважає йому виконувати доручення, дані президентом Кучмою щодо формування громадянського суспільства в Україні (Українська правда, 28.01).

Позитивні оцінки:

- "Варто висловити вдячність Литвину за те, що він дав привід до серйозної розмови про громадянське суспільство" (Зеркало недели, 26.01).

- "Навряд чи публікацією статті в "Фактах" удалося дискредитувати громадські організації в очах суспільства. Якою б не була дійсна мета публікації, вона істотно недооцінює як рівень розвитку неурядових організацій, так і рівень недовіри суспільства до влади" (Українська правда, 28.01).

- Публікація "викликала різке неприйняття серед націоналістів і радикалів. Вони не розібралися, що глава АП у даному випадку їхній союзник: він теж ставить державу і "державотворення" на перше місце. Не зрозуміли, що Литвин з висоти міжнародного досвіду, використовуючи "останнє слово американської науки, американської демократії", за підтримкою західного інтелектуала Томаса Каротерса намагався без поспіху розвінчувати концепції громадянського хаосу і безладдя" (News2000, 31.01).

Хто і чому знайшов факт плагіату?

25 січня "Українська правда" розповіла широкій громадськості, що автором публікації є віце-президент фонду Карнегі Томас Каротерс, стаття називається "Громадянське суспільство. Подумаємо ще раз" і опублікована вона в 1999 році в журналі Foreіgn Polіcy. Цю інформацію "Українській правді" повідомив "один з наших читачів, який професійно орієнтується в цій темі". Прізвище чи, у крайньому випадку, ім'я читача видання не називає.

У зв'язку з правдою, що відкрилася, українські ЗМІ намагаються з'ясувати, як же так міг спійматися на гарячому голова президентської адміністрації і лідер найбільшого передвиборчого блоку.

Версія перша. Литвин "просто не в курсі" - просто привласнив собі працю одного з помічників, який, у свою чергу, списав у Томаса Каротерса (Українська Правда, 25.01). Його "підставили" по чи лінощам через незнання тих, хто готував статтю (Українська правда, 28.01).

Версія друга. Литвина "підставили" навмисне (Українська правда, 28.01). Хто і яким чином – достовірно невідомо, але це було б можливо (за версією СМИ.ru) у тому випадку, якщо б хтось з команди піарщиків навмисно передав інформацію про плагіат до "Української правди" під виглядом "одного з читачів". Тут також можливі два варіанти: або конкуренти Литвина на виборах налагодили зв'язки з передвиборчим штабом Литвина, або останні таким чином розкручують публікацію, що ЗМІ проґавили через великий потік "замовлених" матеріалів під час передвиборчої кампанії. Другий варіант почасти підтверджується словами самого Литвина: "Це був піар-хід, щоб побачити, як на це відреагує наше співтовариство" (Інтерфакс-Україна, 01.02).

У зв'язку з цим варто зазначити, що піар-хід вийшов невдалим, якщо, звичайно, його організатори не ставили за мету сформувати негативний імідж Литвина за рахунок плагіату і тим самим перекрити доступ серйознішим звинуваченням, якщо такі на момент реалізації піар-ходу малися в опонентів Литвина і вони були готові запустити їх до ЗМІ.

До цього також можна додати, що ймовірність виявлення факту плагіату все-таки наближається до нуля, з чим, до речі, згодна і сама "Українська правда".

Крім того, "цікавий ще один варіант: главу одного з основних виборчих блоків і потенційного кандидата на президентських виборах 2004 року свідомо підставили. Це вже мається на увазі тонка робота недоброзичливців і знов-таки неуважність тих, хто повинен випереджати такі спроби" (Событие, Харків, 31.01). Тут мова йде про те, що команда, яка працює на Литвина, підставила свого шефа, ймовірно, за чиєюсь вказівкою.

Але насправді друга і третя версії не відповідають дійсності. Справа в тім, що ті, хто помітив плагіат, звернулися до Литвина з наполегливою вимогою відмовитися від усіх наукових посад і звань, "щоб хоча б частково зберегти Ваше власне обличчя і репутацію української науки" (ForUm, 30.01).

Тобто от так просто добродії докторанти факультету суспільних і політичних наук Кембріджського університету (Великобританія) Улад Міхненко і Михайло Вінницький прочитали публікацію Литвина, порівняли її зі згаданим першоджерелом, написали лист до "Української правди", а глава АП тепер змушений виправдуватися.

Литвина звинувачують ні багато, ні мало в незаконному присвоєнні інтелектуальної власності. І це вже не перший раз.

- У грудні лідер парламентської групи "Антимафія" народний депутат Григорій Омельченко звинуватив Литвина "у незаконному присвоєнні інтелектуальної власності на патенти в нафтогазовій галузі" (Вечерние вести, Київ, 28.01).

- "Литвин порушив право інтелектуальної власності. Якщо так чинить глава АП, то що ж говорити про всю Україну?" (Українська правда, 25.01).

- "Боротьба з відео- і аудіопіратством у виконанні України дійсно виглядає не дуже переконливо після того, як у вільному поводженні з чужою інтелектуальною власністю виявився викритий вищий державний чиновник" (Событие, 31.01).

- "Литвин, ключова, по суті, фігура в країні слабкого Президента, як би за допуском, обставинами і посадою наповнюючи порожню судину, яка називається "главою держави", є не тільки кондовий совок, але і примітивний шахрай. Який одержав, можливо, всі свої наукові звання за праці, до яких його рука торкалася тільки в районі підпису" (Грани, Київ, 28.01).

Захист Литвина

Литвин, викритий у плагіаті, використовує досить безпомічну лінію захисту. По-перше, він говорить, що "переказав статтю з американського журналу трирічної давнини. Автор не був зазначений. Отут я б не хотів уточнювати, чому так сталося. Це, звичайно, - тут вийшла помилка (з передруком тексту), хоча вона і була задумана. Але немає поганого без добра. І, на мій погляд, вийшов цікавий ефект" (Українська правда, інтерв'ю Литвина радіо "Свобода", 28.01).

По-друге, Литвин наполягає на тому, що він "зреферував", а не скомпілював статтю американського професора. Інтерфакс-Україна обіграв різницю між першим і другим, давши докладні визначення: "Компіляція (від лат. Compіlatіo) - складання творів на основі чужих досліджень чи чужих добутків без самостійної обробки джерел: робота, складена в такий спосіб. Реферувати - складати реферат (від лат. Refero) - короткий виклад у письмовому виді чи у формі публічної доповіді змісту наукової праці (праць), літератури за темою".

По-третє, після відмови роз'яснити, куди поділося посилання на першоджерело, Литвин пропонує нове виправдання: "У статті містилося посилання на прізвище американського вченого, однак, у процесі роботи "посилання наприкінці статті з технічних причин зникло, але збереглося в самому тексті статті" (Інтерфакс-Україна, 01.02). Задля справедливості відзначимо, що "у самому тексті статті" посилання на Корероса відсутнє.

Далі, у публікації у відповідь недоброзичливцям у "Зеркало недели" (02.02) Литвин пише: "За непростимою помилкою випало посилання (за що висловлюю вченому свої вибачення)".

Що стосується змісту публікації, то Литвин вважає, що на нього несправедливо "навішали всіх собак". "Я просто хотів показати, що є різні громадянські суспільства. Я молюся на ідеали громадянського суспільства. Але я людина сільська, я на будь-які речі дивлюся прагматично. І я бачу не тільки добрі зародки, але і ті, від яких нам потрібно рішуче захищатися" (Українська правда, інтерв'ю Литвина радіо "Свобода", 28.01).

Крім того, Литвин у другій статті "Священні корови бувають лише в Індії" підкреслює, що насправді виступає за представницьку демократію з розвинутою партійною структурою, що формує уряд за результатами всенародних виборів. На противагу "неполітичній політиці", "яка в партіях не бідує і спирається на масові настрої, на активність безпартійного населення, на експертні можливості неурядових організацій". "Неполітична політика" пригнічує роль виборів за рахунок експертів, "вирощених у надрах НПО".

Також Литвин звертається в прикладах до російського досвіду. На його думку, до другого, описаному ним як небажаний для України варіант розвитку "негласно схиляються деякі теоретики громадянського суспільства в Росії".

Чи: "У Росії от є такий осередок громадянського суспільства - і не один, - який говорить: "Нам Крим не потрібен, Нам потрібна вся Україна". Що, з любові до Ідеалу громадянського суспільства ми повинні радіти такому розвитку громадської ініціативи в наших сусідів?" (Зеркало недели, 02.02).

Литвин доходить висновку: "Щодо пропозиції про проведення громадського форуму в Україні. За всією шанобливою оцінкою цієї події в Москві я був серед супротивників повторення чогось подібного в Україні. Створене державою громадянське суспільство - це вже не громадянське суспільство, а всього лише додаток до нього".

Тобто весь зміст першої публікації зводиться до однієї ідеї, що Литвин дохідливо роз'яснює в другій публікації: Росія нав'язує Україні свою схему розвитку, на що Україна, яка десять років тому відновила своє історичне життя, ні за яких умов не піде. А те, що стаття плагіат, - так, недобре вийшло.

Факты и комментарии: Громадянське суспільство: міфи і реальність (Володимир Литвин)

Fіnd Artіcles: THІNK AGAІ (Thomas Carothers)

Українська правда: Литвин залякав третій сектор (Володимир Семиноженко)

Зеркало недели: Священні корови бувають лише в Індії (Володимир Литвин)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах