Головна
 

The Washіngton Tіmes: Олігархи прокладають шлях до майбутнього України

12 лютого 2002, 16:44
0
3

На відміну від Росії, де влада олігархів обмежена, українські олігархи, схоже, не проти того, щоб побути частиною політичного істеблішменту країни ще деякий час, пише Наталя Федущак у газеті The Washіngton Tіmes.

У своєму розкішному офісі в будинку парламенту України Віктор Медведчук виглядає пречудово.

"Я - не олігарх", - говорить Медведчук, 47-літній глава Соціал-демократичної партії України (об'єднаної), однієї з головних партій Українського парламенту.

"В олігархів є ЗМІ, вони проводять фінансові операції. У мене немає ЗМІ, я не займаюся бізнесом. Я - державна людина".

У брудному світі української політики аналітики і політики сперечаються про те, хто такі олігархи

Деякі з них вважають, що головну роль у становленні олігарха відіграють фінансові кошти, інші впевнені, що вся справа в політичному впливові. Більшість погоджується, що Україна все більше керується трьома впливовими людьми, кожен з яких представляє інтереси свого регіону, що найчастіше прямо протилежні один одному. Ці олігархи контролюють велику частину того, що відбувається в країні.

На думку аналітиків, у міру того, як Україна наближається до парламентських виборів, які повинні відбутися наступного місяця, ставки для цих груп інтересів здобувають усе більшу вагу.

За даними агентства Франс-прес, коаліція консерваторів на чолі з колишнім прем'єр-міністром Віктором Ющенком лідирує в опитуваннях громадської думки з 16-17% голосів, у той час як у комуністів цей показник складає 13-17%.

Група, яка набере найбільшу кількість місць у парламенті, отримає кращі шанси для перемоги на президентських виборах 2004 року, коли мине президентський термін Кучми, а це дозволить переможцям змінити курс країни на ціле десятиліття.

Хоча Медведчук визнає, що є мільйонером, його розглядають як публічного представника так званої київської групи, у якого є шанси стати новим президентом країни. Дві інші групи зосереджені в східних містах України Дніпропетровську і Донецьку.

Окремі люди чи групи, які контролюють долю країни - не новина, вони існували й у Радянському Союзі. На відміну від Росії, де влада олігархів обмежена, українські олігархи, схоже, не проти того, щоб побути частиною політичного істеблішменту країни ще деякий час.

"Якщо порівняти вплив олігархів у Росії і в Україні, можна помітити, що ці впливи мають різну природу", - говорить Костянтин Бондаренко, експерт, який написав багато робіт з цієї теми.

На його думку, "(російський) президент Путин ужив заходів для обмеження впливу російських олігархів, Кучма ж таких кроків не розпочав. Олігархи почувають себе вільготно в Україні".

Одна з причин такого стану справ - торішній "касетний скандал". Тоді надбанням гласності стали аудіоматеріали, на яких голосом Кучми його помічникам було наказано позбутися інтернет-журналіста Георгія Гонгадзе, обезголовлене тіло якого було виявлено через деякий час, після того як записи набули широкому розголосу.

Після цього Кучма, щоб перебороти кризовий стан, який створився, змушений був удатися до допомоги такого політичного союзника як Григорій Суркіс, заможного і колоритного президента футбольного клубу Динамо (Київ).

Кучма став відходити від Суркіса до касетного скандалу через політичні розбіжності, - говорить Інна Богословська, законодавець, яка консолідує коаліцію реформістів напередодні березневих виборів.

Стабільна підтримка, яку зробив Суркіс президенту, принесла йому нові вигоди. Вважається, що його гроші стоять за київською групою, яка нараховує у своїх рядах колишнього президента України Леоніда Кравчука і колишнього міністра внутрішніх справ країни Євгена Марчука.

Ще одна причина, яка пояснює сильні позиції олігархів в Україні, незважаючи на те, що такий стан справ викликає громадянське невдоволення, полягає в тому, що українських політиків, очевидно, влаштовує наявний статус-кво.

В олігархів є гроші, які потрібні політикам, зацікавленим у проведенні успішних політичних кампаній.

Так Юлія Тимошенко, яка вважається однієї із найзаможніших жінок в Україні, очолює політичну організацію, що носить її ім'я.

Тією самою причиною можна пояснити об'єднання колишніх дисидентів Левка Лукьяненка і Степана Хмари і політичних центристів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах