Головна
 

Независимая Газета: Новий кандидат на роль 'українського Путіна'

13 лютого 2002, 15:35
0
4

Виборчий блок "Проти всіх" розчищує політичний простір під президентські вибори-2004, пише Олег Яковенко у своїй статті в "Независимой газете".

На прес-конференції, яка відбулася на минулому тижні в Українському інформаційному агентстві, екс-кандидат у президенти України Микола Габер, король політичного епатажу Дмитро Корчинський і головний редактор опозиційної газети "Свобода" (колишня "ПолЕтика") Олег Ляшко, які представляють блок "Проти всіх", залишилися вірні своєму кредо і зайнялися тим, що в теорії літератури називається "реалізацією метафори".

Оскільки влада, на їхню думку, вже поділила всіх нас по рейтингах і відсотках, оскільки для замовників "музики" вже заздалегідь відомі результати виборів, необхідно розірвати поле передбачуваного прогнозу, що вони і продемонстрували присутнім журналістам: з незвичайною наснагою був розірваний плакат із зображенням рейтингів усіх тих, хто зібрався штурмувати Верховну Раду.

Влада штовхає на вибір між поганим і огидним, тому єдина альтернатива, за баченням присутніх, - "проти всіх".

А Корчинський у своєму анархістсько-революційному запалі пішов ще далі і заявив про проект "Один проти всіх" - тобто він виходить зі списку блоку і проривається до Верховної Ради самостійно, по одному з київських одномандатних виборчих округів.

Учасники блоку говорять як про можливе про проходження до Верховної Ради 50 кандидатів за списком блоку і 225 по мажоритарних округах, а як свій електорат розглядають ті кілька відсотків (близько 5-6), які завжди голосують "проти всіх", плюс 30%, які голосують так само, не приходячи на виборчі дільниці, плюс ще значний відсоток людей, які зневірилися у всьому і точно впевнені, що "так жити не можна". Мінімум це 12% голосів, за оцінками Інституту політики.

Звичайно, подібні оцінки - не більше ніж передвиборчий трюк. Однак як не ставитися до декларацій учасників блоку "Проти всіх", їм, мабуть, не вдасться приховати надзавдання проекту. Яке, цілком ймовірно, полягає в підготовці політичного простору для наступної реалізації сценарію "український Путін". Цей сценарій припускає наявність кількох важливих складових.

По-перше, особистісна криза персоналій, які здійснюють вищу державну владу (в цілому це схоже на сучасну Україну).

По-друге, наступність влади - тобто нинішні "гаранти" повинні бачити в спадкоємцеві гарантію своєї щасливої і безбідної старості.

По-третє, бажано, щоб кандидат був вихідцем зі спецслужб чи мав би там серйозні зав'язки.

Головним кандидатом до цього часу вважався Андрій Деркач - народний депутат, син попереднього глави СБУ, причетний до політичного "народження" Кучми в 1994 році, який не зазначений у реєстрі "опозиція", начебто цілком лояльний і надійний для влади, до того ж випускник Вищої школи КДБ СРСР.

Тепер же в цьому амплуа в нього, схоже, з'явився оригінальний конкурент - Микола Габер. Щоправда, Габер ніяк не може вважатися "людиною системи": радикальний патріот, ледве чи не єдиний, хто залишився "проти Кучми", коли запал інших "протестантів" значно зменшився.

На увагу заслуговують чималі зв'язки Габера в українських силових структурах (та й у російських, за наявною інформацією, теж). Примітно, що його блок споконвічно планувався як Блок Силових Структур, але силовики просто не ризикнули, пам’ятаючи про "найвищий гнів", виступити так прямолінійно.

Загалом, подібну людину нинішня влада у жодному разі не може розглядати як "спадкоємця". Але варто звернути увагу на його риторику, на розмови про відновлення державної суб’єктності і навіть на майже путінський вираз обличчя. Питання лише в тому, як би за яскравою і пізнаваною формою не приховувалася відсутність взагалі будь-якого змісту.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах