Головна
 

СМИ.Ru: Кучма не подобається Заходу

22 лютого 2002, 13:53
0
6

США послідовно реалізують стратегію утримання молодої пострадянської республіки поза сферою російського впливу - зокрема, створюються умови для повного переведення України на боротьбу з опозицією. Контекст і засоби цієї боротьби виявилися здатні не лише зробити Україну полігоном американських іспитів на прозорість виборчої системи, але і створити могутню структуру західного впливу, інтереси якої, варто зауважити, фактично тотожні завданням антикучмівської опозиції, пише Алина Лисенкова в російському виданні СМИ.Ru.

Тандем "Захід - опозиція"

Останній період цікавий двома тенденціями: загостренням відносин України із Заходом на тлі особливої взаємодії між українською опозицією і західними емісарами, причому взаємодії не лише відкритого (як недавні зустрічі П.Добрянські і М.Олбрайт з А.Морозом і Ю.Тимошенко), але і прихованого, опосередкованого характеру. Атака компроматів, зростання активності опозиції цілеспрямовано створюють Україні й особливо Л.Кучмі негативний імідж на світовій арені. От деякі з "невипадкових зв'язків", помічених останнім часом:

1. Синхронізація і консолідація тиску Заходу з атакою опозиції і Верховної ради. Підтримавши депутатський запит Г.Омельченка й ін., Верховна рада фактично ініціювала кримінальний розгляд сформульованих у запиті звинувачень проти Л.Кучми, а також народного депутата Ю.Звягільського і колишнього міністра А.Лобова (всі електронні ЗМІ, 05.02). Крім того, до повістки нинішньої сесії ВР внесене питання про початок процедури імпічменту проти президента Л.Кучми (ForUm, 07.02).

2. Чергове переведення тиску опозиції на Л.Кучму у площину імпічменту відбувається за підтримки офіційних структур США. Інструментом тиску знову обраний "касетний скандал", який чітко намагаються реанімувати перед виборами. США не лише обґрунтували початок процедури імпічменту, але й активно залучають до цього процесу депутатів, які сумніваються: "Якщо проведена в США експертиза "плівок Мельниченка" доведе їхню автентичність, то депутати будуть зобов'язані розпочати процес імпічменту президента Л.Кучми" (О.Ельяшкевич, ForUm, 06.02).

Той факт, що українська опозиція погоджує свої дії зі США, не викликає сумніву в більш-менш уважного спостерігача. Міркувати можна лише над тим, яким є реальний характер цієї взаємодії: альянс опозиції із Заходом чи патронаж Заходу над опозицією? Наприклад, зовсім невипадково до голосування в Раді про внесення до порядку денного питання про порушення імпічменту проти Л.Кучми відбулося завершення експертизи "плівок М.Мельниченка", проведеної "провідним експертом США Брюсом Кенігом". Виходить, що дії певної частини парламенту були продиктовані відповідним сигналом США.

3. Створення негативного образу діяльності російських політтехнологів. До інформаційного поля надходить ідея про масштабну участь Москви в передвиборчій кампанії як супротивника блоку Ющенка. Російські фахівці звинувачуються в спробі протидії блоку В.Ющенка в західних регіонах України за допомогою створення двійників. Кандидати в депутати від блоку Ющенка "Наша Україна" Т.Стецьків і А.Гудима обвинувачують російського політтехнолога Г.Павловського у висуванні по їхніх округах в Західній Україні кандидатів-двійників. Примітно, що це вже не перша подібна заява українських політиків щодо діяльності "російських політтехнологів". Усе це покликано створювати в українців відчуття все більшого втручання Росії у виборчий процес в Україні як супротивників конкретної політичної сили - блоку "Наша Україна".

4. Опозиція під час боротьби з президентом апелює до європейських структур, тим самим сприяючи втручанню Заходу у виборчий процес. 21 січня ряд опозиційних партій звернулися до всіх європейських структур із проханням сприяти проведенню в Україні чесних виборів. Обвинувачення все ті самі: упереджене ставлення до опозиційних партій, тиск місцевих органів влади на представників усіх "непропрезидентських партій".

Прозахідні ЗМІ в Україні

Цікаво проаналізувати і порівняти риторику опозиції і представників Заходу: чим більше знайомишся з опозиційною пресою, тим швидше доходиш висновку, що тези фактично доповнюють і прямо дублюють одна одну.

ЗМІ, які вважаються близькими до В.Ющенка, є фактичними виразниками американської позиції стосовно України. Багато месіджів іноді просто дослівно дублюють заяви представників США стосовно України, наприклад, абзац із тижневика "Зеркало недели": "Новий виборчий закон дійсно встановив прозорішу і довершенішу модель виборчого процесу" - це навіть не перифраз, а просто копія офіційної позиції США стосовно нового закону про вибори, виголошеної представником Держдепартаменту США Полою Добрянські під час візиту в Україну. У такого виду ЗМІ відстежується кілька генеральних ліній, які цілеспрямовано працюють на дискредитацію нинішньої влади:

- "Українська правда", яка активно до цього часу розкручує "касетний скандал" і справу Гонгадзе. Регулярно друкує думки американських експертів і розглядає можливу реакцію США на ті чи інші події в Україні.

- "Зеркало недели" і "Україна молода", які вважаються близькими до В.Ющенка, наголошують на викритті адмінресурсу на всіх рівнях: від регіонального до загальноукраїнського, основним носієм якого, за оцінками даних видань, є блок "За Єдину Україну!".

- Відсутність чи слабкість судової влади, демонстрація її залежності від виконавчої, тобто ця теза одночасно дискредитує як саму судову владу, так і уряд.

- Підвищена увага до порушень під час виборів.

Усе це якщо не робота з дискредитації безпосередніх форм здійснення демократії в очах українських громадян, то дуже на неї схоже.

Для ефективності і резонансу потрібних тематичних ліній в Україні діє специфічне інтернет-видання "Українська правда", яке справно відбиває потрібну опозиції картину подій. Чи є "Українська правда" медійним елементом американської структури впливу в Україні, стверджувати однозначно складно, однак чим більше вчитуєшся в інтерпретації, тим складніше позбутися думки, що за рупором української опозиції стоять гравці більшого калібру, ніж Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко.

Останній приклад цьому: під час останньої хвилі чергової реанімації "гонгадзегейту" "Українська правда" не лише традиційно подає дуже гіпертрофовану реакцію, але і публікує свого роду "програмний текст", основні тези якого можна звести до такого:

- "Плівки Мельниченка є справжніми" - "Авторитет Б.Кеніга незаперечний - він був експертом при розслідуванні всіх великих справ від убивства Дж.Кеннеді і "Уотергейту" до скандалу з М.Левінські і розслідування Кримінальним Трибуналом ООН злочинів у Югославії".

- "Л.Кучма постане перед міжнародним судом". Для більшої переконливості наводиться список прецедентів: диктатор А.Піночет, нацистські злочинці А.Ейхман і Д.Дем’янюк, кат Руанди В.Нтезімана, чадський диктатор Х.Хабре і, нарешті, С.Мілошевич.

- Опозиція в тексті презентується як частина політичної еліти України, яка є найбільш цивілізованою і здатною домовитися. Тобто для відомої тези про глобалізацію знайшлося місце і в Україні, і основним виразником цих ідей виступає, звичайно, не хто інший, як опозиція.

- І, нарешті, апологія тез "Української правди" - "відставка і суд над Л.Кучмою" як деякий поворотний пункт в історії незалежної держави, а інше неважливо. "Тепер уже не настільки важливо, яким буде розклад сил у Верховній Раді наступного скликання. Не важливо навіть, коли Кучма залишить свою посаду і хто стане його спадкоємцем. Доля одіозних представників режиму буде зважуватися в іноземних судах" (Українська правда, 07.02). Тобто Україні загрожує щось, що зробить нелегітимною нову Раду і "режим Кучми", а доля України вже не буде належати їй самій.

Якщо дивитися ширше, то "Українська правда" та інші подібні ЗМІ є не просто виданнями опозиції, це частина західної машини з дискредитації української влади і підтримці дисидентських рухів у пострадянських республіках, яка послідовно проводить кампанію з віддалення України від Росії і супроводжує медійні кампанії західних ЗМІ з підтримки опозиції: "У темному світі української політики Ю.Тимошенко бореться з деспотичним правлінням президента Л.Кучми" (Sunday Tіmes, 04.02); "Провідні опозиційні політики України вважають, що їм приходиться буквально виживати під тиском влади в Києві" (Unіted Press Іnternatіonal, 04.02).

Які вибори США вважають "прозорими"?

Лейтмотивом більшості реплік американських візитерів незмінно залишається теза про "прозорість виборів". Зрозуміти наполегливість США нескладно: очевидно, що перемога В.Ющенка прямо залежить від ступеня "прозорості" виборів.

Візити в Україну представника Держдепартаменту США П.Добрянські і керівника Національного демократичного інституту М.Олбрайт пройшли під знаком безпрецедентної уваги до порушень під час кампанії, і тут представники Держдепартаменту спиралися насамперед на контакти з представниками опозиції. Під час візитів був сформований, як зазначено спостерігачами, пакет аргументів для оголошення виборів "незаконними": "Лідер Соціалістичної партії України А.Мороз передав пані Добрянські список порушень виборчого законодавства в Україні" (ForUm, 06.02).

Президент США Джордж Буш у недавньому листі до Л.Кучмі знов-таки наполягає на "демократичному, чесному, відкритому і прозорому способі" голосування. За словами радника Держдепартаменту Стівена Пайфера, американці пильно відслідковують умови проведення передвиборчої кампанії, наполягаючи на відмові від застосування "брудних технологій" і відкритому доступі до ЗМІ. При цьому достатньо очевидно, що і "доступ до ЗМІ", і "прозорість виборів", і "незастосування адмінресурсу" фактично означають сприяння опозиції.

Спроби протидії владі і її побічні ефекти

Передвиборчі скандали навколо глави України насамперед послаблюють позиції центристських сил - "За єдину Україну!" - і тим самим позбавляють Л.Кучму опори на партійне поле. Зіграли на руку опозиції і різні ексцеси - пожежа в Будинку Уряду, спроба підпалу Російського медіацентру, - вони формують очікування дестабілізації і створюють відчуття безпорадності влади перед заворушеннями. "Пляшки з пальним можуть почати кидати і в інші будинки" (Україна.ru, 07.02).

Однак зазначимо, що прозора поведінка опозиції і тиск США можуть повернутися бумерангом у вигляді падіння довіри до опозиції як до щирого захисника національних інтересів. Формально не можуть таки націонал-реформатори вести гру за американськими сценаріями і лобіювати далекі для Україні інтереси. Цілком можливо, що на наших очах догоряє ґніт від вибухівки могутньої хвилі на захист незалежності України від втручання США. Тим більше, що ґрунт для "вибуху" давно вже підготувало введення стосовно України торгових санкцій США.

Треба зазначити, що, крім громадських настроїв, радикалізується і політика Л.Кучми стосовно опозиції.

- Усе яскравіше виступають явні ознаки погіршення відносин між владними структурами і блоком В.Ющенка "Наша Україна". Відповідно до ряду даних, на місцях адміністрації одержали з Києва наказ підтримувати блок "Народний Рух України" на противагу "Нашій Україні". Не виключено, що президент буде підсилювати тиск на В.Ющенка, щоб змусити партії, що входять до "Нашої України", бути лояльнішими до президента у своїй парламентській діяльності. Активізація діяльності правоохоронних органів у справі про незаконне прослуховування В.Ющенка й О.Омельченка - також свідчення того, що Л.Кучма знає, де шукати джерела загрози. Треба відзначити, що "другий касетний скандал" серйозно зашкодив громадському іміджу В.Ющенка як харизматичної фігури і "батька нації".

- Крім того, Генеральна прокуратура домоглася скасування підтвердження депутатського статусу Ю.Тимошенко і заборонила їй залишати постійне місце проживання. Це, безумовно, також завдало серйозного удару по передвиборчій активності опозиції.

- ЦВК відмовилася реєструвати найбільш одіозних кандидатів у депутати (зокрема, Миколу Мельниченка й Андрія Шкіля - лідера УНА-УНСО). Крім того, центральна виборча комісія вирішила поставити перешкоду на шляху подальшого розмноження партій-двійників, відмовивши в реєстрації двійникам блоку "Жінки за майбутнє", а також призупинивши реєстрацію блоку "За Ющенка".

- Лідери блоку "За ЄдУ!" виступили з ініціативою припинення роботи парламенту до завершення передвиборчої кампанії. Таким чином, влада намагається обмежити можливості парламентської опозиції впливати на ситуацію в країні.

Усе це, теоретично, покликано, знизивши активність опозиції, завдати удару по форпосту деструктивного впливу в Україні. Більшість з дій адміністрації Кучми продиктовані прямою відповіддю на дії опозиції, однак стратегічно ні подальший тиск на Тимошенко через суд, ні спроби відрізати найбільш радикальних представників націоналістів не сприяють поліпшенню іміджу адміністрації Л.Кучми, підкидають нові і нові приводи для клопотань до Заходу і, в остаточному підсумку, віддаляють питання європейської інтеграції України на невизначено довгий термін. Тобто виходить, що Кучма сам надає додаткові аргументи не на свою користь.

Ще один наслідок загострення відносин влади з опозицією виявляється в галузі інституціональної взаємодії парламенту, уряду і президента. До недавнього часу уряди Ющенка і Кінаха працювали в унікальній ситуації, коли їхні пропозиції, як правило, знаходили підтримку в парламенту. Тепер таких сприятливих умов ні в Кабміну, ні в Л.Кучми вже не буде. Першими ластівками розпаду парламентської більшості був провал закону про лазерні диски, а свідченням формування нової більшості (гримучих сумішей комуністів і націоналістів) стала відставка В.Медведчука. Таке враження, що замість законотворчості депутати переключилися на побудову комбінацій: ще того року багато енергії й уваги депутатів поглинув "касетний скандал", який до цього часу не завершення, зараз продуктом їхньої діяльності став потенціал переділу взаємин з основними геополітичними партнерами України - Росією і США, який зростає.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах