Головна
 

Transіtіons Onlіne: Самоізоляція України

9 квітня 2002, 12:49
0
3

Рік виборів у Центральній і Східній Європі взяв вражаючий старт, будучи обтяженим примарами післявоєнного виселення німців і угорців з Чехословаччини, що викликає обурення по всій Центральній Європі; з відновленням колишнього словацького диктатора Володимира Месіара, який обмежує відносини з НАТО, і виразним націоналістичним ухилом у політичних спорах у Чеській республіці й Угорщині. Проте ніщо з перерахованого вище не може зрівнятися з виборчою кампанією в Україні, пише чеське видання Transіtіons Onlіne.

Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) опублікувала доповідь у піднесеному дусі, але все ж указала на "важливі недоліки", тоді як інші розкритикували кожну стадію виборів - до, під час і після голосування.

Багатьох українців (можливо, сотні тисяч) їхнє керівництво на роботі змусило приєднатися до своїх партій
Два політики були вбиті. В останніх двох підозріло своєчасних ДТП був травмований основний лідер опозиції, а в розпал скандалу про продаж систем ППО Іраку, що зачепив президента, був убитий глава організації, яка займається експортом зброї. Тисячі кандидатів були викреслені зі списків як протягом кампанії, так і в останню хвилину. Фізичне залякування нікого не дивувало, а упередження засобів інформації було очевидним. Багатьох українців (можливо, сотні тисяч) їхнє керівництво на роботі змусило приєднатися до своїх партій, а до виборчих бюлетенів найчастіше вносилися "мертві душі".

Остаточний результат, мабуть, здивував президента, і виявився для пропрезидентських партій значно кращим за очікуваний - навіть тими, хто очікував підтасування бюлетенів.

Звичайно, багато чого перебуває під загрозою. Перше і основне питання полягало в тому, хто стане першим претендентом на роль наступного президента в листопаді 2004 р. Нерішучий парламент і ряд самовисуванців залишає можливість, що Президент Леонід Кучма може одержати дві третини більшості, необхідні для внесення поправок до Конституції, які дають йому шанс балотуватися на третій термін. Але результати також підтверджують, що реформаторський, більш ліберальний екс-прем'єр-міністр Віктор Ющенко - лідер у битві за заміщення Кучми.

Поки ці вибори свідчать, що електорат України стає більш реформаторським і хоче змінити наявну ситуацію, у них можна знайти хоч щось позитивне. На жаль, з огляду на результати голосування в мажоритарних округах може виявитися, що Україна розділена за етнічними лініями.

Під загрозою і майбутнє Кучми. Під час цієї кампанії Кучма зіштовхнувся з можливістю розслідування ряду злочинів, від виборчого обману до незаконного продажу зброї і змови для вбивства супротивників. У наступному році після відходу з посади він найбільше з все захоче забезпечити собі недоторканність а-ля Єльцин. Провина Кучми - питання недоведених чи побічних доказів, але, з огляду на серйозність обвинувачень, висунутих проти нього, і якщо сліди крові і брудних грошей приведуть занадто близько до його кабінету, надання йому імунітету стане пародією.

Крім того, саме він повинен нести найвищу відповідальність за тривалий тиск на опозицію, ЗМІ і несправедливий, примусовий, а найчастіше і насильницький характер української політики під час його перебування на посаді. Оскільки ці вибори принесли перемогу реальному кандидату в президенти, який, найімовірніше, буде домагатися справедливості і звітності, саме Ющенку, а не прокучмівським партіям, є за що бути вдячним.

Але, більш того, ця виборча кампанія надала і переконливий доказ того, що за останні два роки Україна поступово виявилася в самоізоляції. Минув той час, коли Україна була основним потенційним стратегічним партнером і для Росії, і для Заходу, прикордонною смугою між Західною і посткомуністичною Європою і Росією. Така позиція надавала їй ряд виборів - на зразок членства в ЄС і НАТО - і засобів для досягнення цілей, створюючи їй можливість грати на два боки на свою користь.

Більш того, ця позиція була сповненою здорового глузду з огляду на поділ між націоналістичною Західною Україною і переважно російськомовною східною половиною. Цей баланс був значною мірою втрачено завдяки скандалам і політиці Кучми. Бізнес і інвестиції - тепер переважно російські, а глибина україно-російських зв'язків вимірюється 18 зустрічами Кучми і Путіна.

Усередині країни ця нестійкість у зовнішній політиці може роздмухати український націоналізм. У світовому масштабі така нестійкість може перетворити міжнародний голос України в щось дещо більше, ніж шепіт. Чому Захід повинен мати справу з Кучмою - чи витрачати роки на спроби переконати його, - коли Путін виявився впливовішим, як і більш відповідальним і гнучким? Якщо російські піар-агентства, як припустив "Еженедельный журнал", просто використовували українську кампанію як практику перед російськими виборами, і якщо Чорномирдін "вчиняє швидше як губернатор, а не посол" (за словами аналітика Найджела Пембертона), то це відбувається тому, що Кучма так чи інакше знизив статус України до відсталої провінції ворогуючих баронів, а не розвинув її у ключову країну між великими державами.

Недостатньо причин є для того, щоб радіти цим результатам, хоча проходження комуністів змінює політичні розрахунки. Але принаймні у парламенті утворився значний блок, який - нехай навіть експериментально, безладно, помилково, - зможе підтримати реформи, справедливість, громадянське суспільство і зовнішню політику в національних інтересах України на противагу інтересам "олігархів". Шкода лише, що Україна знову розділена між україно- і російськомовним населенням.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах