Головна
 

L'Express: Що буде після Кучми?

29 квітня 2002, 16:37
0
4

"Незабаром після парламентських виборів в Україні розпочалися великі маневри. Хто займе президентське крісло, яке нинішній глава держави (фігура вкрай суперечлива) залишить у 2004 році?", - ці й інші питання піднімає у своєму матеріалі про Україну журналіст французького видання L"Express Сільвен Паскьє.

У центрі Києва височить пам'ятник Незалежності. Його поставили в 2001 році, через 10 років після розпаду СРСР. Скульптура ця далеко не в усіх пробуджує патріотичні почуття. Алегорична фігура з маслиновою гілкою в руці увінчує високу мармурову колону, прикрашену золотом. 26-літня Наталя, блондинка, знизує плечима: "Державна скарбниця - не золоте дно. Є куди важливіші статті витрат. Краще б витрачали гроші на благо людям".

На ринках української столиці обличчя покупця рідко відіб'ється у вітрині, де виставлено одяг, рідко прилавками пробіжить його тінь. У той же час протягом двох останніх років в країні спостерігається економічне зростання з рекордним показником - 9% у 2001 році. "Я не можу сказати те саме про мою зарплату", - зітхає Андрій, молодий економіст, поліглот, який недавно закінчив університет і пішов на роботу в міністерство. З 300-ми гривнями на місяць (трохи більше 60 євро) "я не можу ні зняти квартиру, ні думати про шлюб". Незважаючи на недавнє підвищення зарплати, лікарі і вчителі живуть не набагато краще.

Тепер Ющенко має обирати, у якому він таборі. Не можна загадувати заздалегідь, але саме він, найімовірніше, прийде на зміну Кучмі
Недавнє опитування громадської думки, проведене Українським центром політичних і економічних досліджень (УЦПЕД), засвідчило, чого очікують українці від своїх керівників: на перше місце серед своїх пріоритетів 42% опитаних ставлять підвищення рівня життя. Безпрецедентна хвиля протестів, яка прокотилася країною в 2001 році, істотно послабила позиції глави держави. Леонідові Кучмі залишається два роки до завершення мандата, і відповідно до Конституції він не зможе балотуватися на посаду президента втретє. Парламентські вибори 31 березня 2002 року визнані такими, що відбулися, незважаючи на численні порушення. Після оприлюднення результатів голосування країна звернула увагу на президентські вибори. В усіх на вустах питання: хто прийде на зміну Леонідові Кучмі.

Союзники президента, які зібрали коаліцію "За Єдину Україну", ледве змогли набрати 12% голосів на виборах до законодавчих зборів. Закон про вибори скрасив їхню невдачу, оскільки половина складу Верховної Ради обирається простою більшістю в округах, а не пропорційно. Таким чином, блок "За ЄдУ" одержав 119 крісел і ненабагато випередив своїх головних конкурентів, блок "Наша Україна", на чолі з Віктором Ющенком, який був прем'єр-міністром. "Наша Україна" набрала 23,5% - кращий результат, але зайняла лише 112 крісел.

Жодна з партій не одержала абсолютної більшості, тому зараз їхні лідери ведуть напружені переговори. Лідер опозиційної групи, названої "на її честь", полум'яна Юлія Тимошенко вже обвинуватила "За ЄдУ" у "залякуванні і шантажі", за допомогою яких блок змусив 90 незалежних депутатів ввійти до нього. Тепер Ющенко має обирати, у якому він таборі. Не можна загадувати заздалегідь, але саме він, найімовірніше, прийде на зміну Кучмі.

Ющенко очолював уряд із грудня 1999 року до квітня 2001. Після відставки його популярність помітно зросла. Коли Ющенко був при владі, він піклувався про своєчасну виплату пенсій і зарплат, у тому числі і заборгованих, і проводив реформи, спрямовані на боротьбу з тіньовою економікою. Багато молодих українців пов'язують з ним свої надії на зміни. "Ющенко - гарний, компетентний економіст, саме такого потребує країна", - каже Катя, студентка, яка вивчає міжнародне право. Ніщо не може похитнути її впевненості, навіть нападки, яким піддався екс-прем'єр під час виборчої кампанії. Якщо вірити його гонителям, він несе відповідальність за нинішні труднощі центрального банку України - але ж вони розпочалися через сім років після залишення ним посади глави банку. Його називають м'якотілим, васалом Вашингтона, винуватцем чвар. Кажуть, що він проводить антиросійську політику і є спільником націоналістів. Його супротивники підкреслюють, що його коаліція набрала вдесятеро більше голосів на заході країни (у бастіоні націоналізму, орієнтованому на Європу), ніж на сході, який залишається зоною впливу Росії. Пропаганда з телеекранів - у східній Україні населення уважно стежить за трансляціями двох російських каналів – готує ґрунт: у Москві роздули чутку про те, що дружина Ющенка, американка українського походження, є агентом ЦРУ.

Олігархи й аферисти

Москва відкрито підтримувала партії, які захищають її інтереси - президентський блок і комуністів. Не варто забувати також про Соціал-демократичну партію (об'єднану) - не плутати з автентичними українськими соціал-демократами - яка змушена була задовольнитися 6% голосів. Жалюгідний результат, беручи до уваги фінансові і медіа-ресурси, що були в їхньому розпорядженні. Один з керівників цієї групи, Віктор Медведчук контролює два телеканали. Цей юрист-аферист тісно пов'язаний з київськими олігархами, однак, він єдиний, хто здатний протистояти Ющенку в 2004 році. Десять років незалежності перетворили його в одного з найбагатших людей у країні. Він неохоче заперечує свої президентські амбіції, однак вони загальновідомі. Він знає про свій образ хижака з моторошним поглядом, і він не зупиниться ні перед чим. Його консультував Гліб Павловський, московський політолог, якому відчинені кремлівські двері, який потім передав його одному зі своїх колег, Марату Гельману. Останнім часом Медведчука рідко бачили з його старим "соратником" Григорієм Суркісом, олігархом із сумнівною репутацією. На початку 1990-х років Суркіс заволодів київським "Динамо". Цей престижний футбольний клуб став першим каменем його імперії. До того ж Суркіс є одним з керівників СДПУ(о). "Його усунули, він більше не займається політикою", - уточнює Михайло Погребинський, один з радників Медведчука. Останній, прагнучи до респектабельності, хоче ввійти до клубу європейських соціал-демократів, що дається йому не без зусиль.

Цей персонаж викликає велике розлючення в лоні президентського клану, його конкуренти, які входять до цього кола, вповні відчули на собі жорстокість його методів. Але він ще не втратив надію знайти тут підтримку. Його найлютіші вороги? Ющенко й особливо Юлія Тимошенко, яка була віце-прем'єром. Ще недавно вона була одним зі стовпів могутньої касти олігархів, і дії Медведчука сильно вдарили по ній. Директор журналу "Політична Думка" каже, "що вона одна змогла б реформувати суспільство, якби досягла вершин влади. Але найгірше чекає на нас, якщо Кучма призначить свого "дофіна".

Усі експерти одностайні в тому, що глава української держави (за прикладом Бориса Єльцина) не піде, не одержавши гарантій своєї недоторканності. "Кучму невідступно переслідує думка, що він не доможеться гарантій від Медведчука, відомого своїм цинізмом. Тому він постарається перекрити йому дорогу". А поки Леонід Кучма ризикує зіштовхнутися з процедурою імпічменту. Його закляті вороги в Раді не роблять з цього таємниці. Соціаліст Олександр Мороз - з їхнього табору. У листопаді 2000 року він випустив на волю змія, обвинувативши президента в зникненні Георгія Гонгадзе. Щодо Юлії Тимошенко, то її войовничий запал не впав, незважаючи на кілька арештів і дивну автокатастрофу незадовго до недавніх парламентських виборів, жертвою якої вона ледве було не стала. Її права рука, економіст Олександр Турчинов обіцяє: "Ми проллємо світло на вбивство Георгія Гонгадзе. А, крім того, на корупцію, порушення прав людини і продаж зброї [до Іраку], у чому Кучма був замішаний особисто. Йому доведеться відповісти за все!". Деякі вже пророкують голосні публічні викриття нинішньої осені. І навіть дострокову відставку президента. Інші очікують перегляду конституції, що дозволить Кучмі продовжити свій мандат. "При квазітоталітарних режимах усе можливо", - констатує один студент.

Бажання змін і страх майбутнього однаково підживлюють ці суперечливі прогнози. До того ж найближчі місяці не обіцяють перепочинку для глави держави. Темп економічного підйому, яким так пишається влада, починає знижуватися. За останніми даними уряду, спостерігається 3,6%-ве зростання сукупного внутрішнього продукту в січні і лютому 2002 року, що далеко від 7,6%, зареєстрованих торік. "Два джерела зростання виснажилися", - пояснює Жан Поль Бландіньєр, один із представників Українсько-європейського консультативного центру (UEPLAC). "Україна, експортер металів і сталі, страждає від антидемпінгових заходів, прийнятих США, Канадою, Китаєм... Крім того, Росія, де також спостерігається уповільнення зростання, скорочує імпорт українських труб для будівництва трубопроводів і деталей для автомобілебудування, наприклад, - задніх мостів для автомобілів "Волга" - ці продукти мають високу додаткову вартість, але не відповідають міжнародним стандартам". У центрі Києва когорти молодих людей безупинно тиняються Хрещатиком - найважливішою артерією, на якій відбуваються всілякі маніфестації і народні збори. "Коли перебуваєш тут, віриться, що життя поліпшується", - каже Катя. "Але за межами столиці за останні 15 років нічого не змінилося".

Дата публікації оригіналу статті 25.04.2002.

Оригінал статті можна прочитати тут.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах