Головна
 

Газета.ru: Ера Лобановського завершилася в Запоріжжі

14 травня 2002, 11:02
0
3

"Російське інтернет-видання Газета.ru присвячує матеріал легендарному тренеру київського "Динамо" Валерію Лобановському, який помер напередодні. "Шанувальники "Динамо" його боготворили, інші вважали його деспотом, який знищує у футболістах особистість", - пише автор статті Євген Траханов.

У понеділок увечері в реанімації Запорізького центру екстремальної медицини і швидкої допомоги у віці 63 років помер заслужений тренер СРСР і України Валерій Лобановський. Людина, з ім'ям якої пов'язані успіхи київського "Динамо" і збірної СРСР у 70-90 роках і яка керувала "Динамо" до останніх хвилин свого життя.

Смертельний інсульт убив великого тренера під час матчу рідного клубу із запорізьким "Металургом" 7 травня. "Динамо" бореться з донецьким "Шахтарем" за черговий титул чемпіона України.

Лобановський був доставлений до запорізької лікарні з діагнозом розвинене порушення кровообігу мозку на тлі гіпертонічного кризу. За його життя боролися кращі лікарі країни, які прилетіли з Києва. Сам Валерій Васильович уже не зміг залишити лікарняне ліжко й опритомнів лише на короткий час за два дні до смерті.

Уперше київське "Динамо" Лобановський очолив у 1973 році, вигравши з командою Кубок власників кубків Європи 1975 і 1986 років, а зі збірною СРСР завоював срібні медалі на чемпіонаті Європи 1988 року. Незважаючи на всі регалії, фігура Лобановського була вкрай неоднозначною.

Шанувальники "Динамо" його боготворили, інші вважали його деспотом, який знищує у футболістах особистість.

Про фізичні навантаження, що одержували гравці команд Лобановського, складалися легенди. Лобановський вважався уособленням тренера-деспота, який своїми вимогами здатний довести до інфаркту найздоровішого спортсмена. Але десятки футболістів зобов'язані Валерію Васильовичу своєю вдалою кар'єрою, а організм метра, який в епоху гравця також не уникав фізичних навантажень, не витримав. Протистояння Лобановського з Костянтином Бесковим і його "Спартаком" у 70-80 роках уже стало футбольною класикою. Бесков і його "стіночки", Лобановський і його "фізика". Фізики і лірики. Майже двадцять років болільники всієї країни стежили, чий саме стиль у підсумку переможе. Самі тренери інколи настільки захоплювалися "міжусобною" боротьбою, що пропускали вперед то Пітер, то Мінськ, то Дніпропетровськ.

Але жоден з учнів Лобановського, які грали в нього в "Динамо" чи збірних СРСР і України, не скаржився на непомірні навантаження Лобановського.

Навіть більше, усі тренери, які пройшли школу Валерія Васильовича - Павло Яковенко, Леонід Буряк, Анатолій Дем'яненко, Володимир Бессонов і навіть типовий "технарь" Юрій Калитвинцев - намагаються працювати саме за технологією атлетичного футболу, який був притаманний командам Лобановського.

Вклавши в нове покоління своє бачення гри, Лобановський, який запам'ятався всім, хто хоч раз дивився матч за участю його команд, "гусячим" погойдуванням угору, людина, з якої енергія била навіть тоді, коли він мовчав і не давав команд підопічним, не дожила і до 64 років. Устигнувши й у чемпіонаті України зробити ледве не все - виграти поспіль три титули чемпіона країни. Устиг Валерій Васильович і, можливо, найголовніше: зрозумівши, що сили не безмежні, віддав управління збірної України Буряку, якого вважав одним із найобдарованіших учнів.

Відсутність Лобановського на своєму місці під час останніх матчів "Динамо" уже стало притчею во язицех. Він приїхав на останній Кубок Співдружності до Москви, але практично весь час провів хворий у готелі, тим самих не давши численним друзям із усього колишнього СРСР (а друзів у нього було набагато більше, ніж недоброзичливців) можливості останній раз з ним поспілкуватися.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах