Головна
 

НГ: Українська влада втомилася

21 травня 2002, 15:36
0
2

"Політична тиша в Україні завершилася - розпочала роботу нова Верховна Рада. Аналітики прогнозують запеклі бої між представниками політичних сил за посади в парламенті і посади в Кабінеті міністрів. Адже реально в Україні розпочалася боротьба за президентське крісло", - пише російська "Независимая газета". Про те, як може розвиватися ситуація, розповів в інтерв'ю виданню колишній радник президента України і нинішній радник прем'єр-міністра Дмитро Видрин.

- Наскільки, на ваш погляд, справедлива думка, що вибори до парламенту плавно переходять у президентські? І чи виправданий такий поспіх частини претендентів?

- У політологів викликала безсумнівний подив та жвавість, з якою багато лідерів парламентських партій і блоків стали примірятися до ролі президента. Наскільки мені відомо, існує принаймні чотири чи п'ять політичних штабів, які вже почали працювати в стилі і форматі президентської кампанії. З чим це пов'язане і чи справді варто говорити про початок нової кампанії - сказати не можу. По-перше, час покаже: можливо, це фальстарт, пов'язаний з тим, що нинішній президент не виявляє зараз ніякої активності. Така "млявість" глави держави, що виявляється у внутрішній і зовнішній політиці, сприймається - як це вже часто бувало в Україні - як його фатальна слабкість. І багато сил вирішили скористатися цією слабкістю для того, щоб ініціювати президентські вибори, тим самим підштовхнувши Кучму до рішення про дострокове складення повноважень. Хоча в українській історії вже було, коли перша особа виходить зі сплячки і підвищує голос чи просто голосно застерігає людей, у тому числі керованих нею, від зайвої суєти. І все начебто затихає, стає, як було раніше.

- Чим, на ваш погляд, пояснюється зниження політичної активності нинішнього президента країни?

- Мені здається, винятково фізичною втомою Леоніда Кучми. Кажучи про президента, я маю на увазі величезну піраміду, на вершині якої перебуває особистість, а внизу - розгалужена інфраструктура. Коли я кажу, що Леонід Кучма втомився, я маю на увазі процес, що відбувається по усій вертикалі величезного чиновницького співтовариства.

- Що може відбутися внаслідок цієї "втоми" влади? У суспільстві приховано визрівають якісь процеси, що згодом можуть вирватися назовні?

- Щось справді визріває, але поки підібрати для цього конкретне визначення важко. Не виключено, що ситуація трохи з'ясується восени, оскільки сьогодні суспільство поки не конкретизувало свої очікування: усі хочуть змін, як наприкінці 80-х, але поки ще ніхто не сформулював, яких саме змін чекає Україна. Відповідь на це питання може бути отримана не раніше вересня.

- Невже все так залежить від поводження президента? Адже опозиція стверджує, що "епоха Кучми вже закінчилася". Наскільки сьогодні глава держави здатний реально впливати на хід політичних процесів і, зрештою, на своє власне майбутнє?

- На жаль, практично всі, хто заявив про намір брати участь у президентських виборах, - це люди, на яких достатньо гримнути, щоб вони відклали свої амбіції до кращих часів. Тому президент справді залишається сьогодні гарантом не тільки, як він каже, Конституції, але і своєї власної долі. Досить йому голосніше крикнути, як майже всі почнуть грати за нав'язаними згори правилами. Я не бачу запеклих, сміливих лідерів - можливо, за винятком Юлії Тимошенко й Олександра Мороза, який, проте, явно не претендує на перемогу в номінації "Президент-2004".

- Ви розглядаєте Юлію Тимошенко серед реальних претендентів на посаду глави держави?

- Я думаю, що Юлія Володимирівна буде прагнути до посади президента. За певних умов у неї навіть будуть шанси. Усе залежатиме від того, чи збереже Ющенко, опонент №1 для Тимошенко в частині конкуренції за ту саму електоральну нішу, репутацію і популярність до початку президентських виборів. Якщо Ющенко поводитиметься гідно, уникне ряду спокус і надмірної кількості компромісів - це буде досить реальна фігура, хоча і не стовідсотковий переможець. Якщо ж він продовжить поводитися так само непослідовно, як у попередні рік-півтора, зі спорадичними нападами то хоробрості, то боягузтва, то жорсткості, то піддатливості, то гнучкості в гіршому сенсі слова, то непохитності - тоді, безумовно, буде потрібен більш прогнозований лідер, на якого з впевненістю можна зробити ставку. Саме за таких умов буде затребувана Юлія Володимирівна.

- Чи вважаєте ви, що серйозні шанси стати президентом є в лідера кримських комуністів Леоніда Грача, який недавно заявив про намір поборотися за крісло голос №1 в Україні?

- Ні, Грач не може розглядатися як реальний претендент. Електоральний потенціал Ющенка сьогодні перебуває на рівні приблизно 30%. Суперничати з ним може лише людина, яка має відповідний потенціал. А максимально можлива стеля Грача обмежується комуністичною нішею - близько 20%. Ні за яких обставин за Грача не проголосують ті, хто міг би виступити проти Ющенка, чи то соціал-демократи чи значна частина "заєдистів", включаючи представників Партії регіонів, Народно-демократичної партії й інших. Тому за будь-якого розкладу в Грача немає шансів.

- Чи не з метою моделювання "ідеального кандидата" повертаються в Україну московські політтехнологи, які працювали з багатьма українськими партіями і блоками під час парламентської кампанії? Зокрема, кажуть, що Марат Гельман, соратник президента Фонду ефективної політики Глеба Павловського, продовжить розпочату ним роботу над іміджем глави об'єднаних соціал-демократів...

- Ні, це неправда. Мені точно відомо, що послуги росіян не затребувані зараз українськими політиками.

- А як же добродії Щедровицький з Островським, які "розкручували" на минулих виборах "Команду озимого покоління" і заробили на цьому, відповідно до чуток, дуже великі гроші? Адже, якщо вірити кулуарній інформації, ці добродії нібито одержали замовлення на те, щоб "ліпити президента" із Сергія Тігіпка.

- Ця чутка також не відповідає дійсності. Справа в тому, що сьогодні в Україні скомпрометовані не стільки російські політтехнологи, скільки політтехнологія як інструмент політичної конкуренції. Я переконаний, що росіян не буде "на кухні" наступних президентських виборів. Однак, на жаль, вони встигли вибити з ринку українських політтехнологів, які й без того невпевнено стоять на ногах. Зараз спостерігається дуже скептичне ставлення до політичних технологій з боку тих, хто міг би інвестувати в цю галузь адекватні гроші.

- А чи не варягам із сусідньої держави належить авторство сценарію приведення на посаду президента нинішнього голови Служби безпеки України Володимира Радченка? Чи обґрунтованою є гіпотеза про перетворення Радченка в "українського Путіна"?

- Між іншим, цю ідею приписували мені. Довелося навіть вислухати погрози з приводу того, що начебто я розпочав розкручувати Радченка під президентські вибори. Однак я не більш ніж припустив, що на посаду лідера нашої держави може зі значними шансами претендувати фігура типу Радченка. Більш того, цю тему я обговорював особисто з главою Служби безпеки України. І, за словами пана Радченка, до його планів не входить розпочинати такий крок. На мою думку - на превеликий жаль. Але як би там не було, я називав ім'я Володимира Івановича винятково як можливий модуль (безвідносно до прізвища), який відповідає певним параметрам.

- Яка ваша точка зору з приводу можливості дострокових президентських виборів?

- Даних, які однозначно свідчать про такий розвиток подій, поки немає, як би комусь не хотілося. Усе вирішить збіг багатьох факторів: здоров'я нинішнього президента, позиція Заходу, внутрішньополітичний розклад і ще тисяча моментів.

- Що відбуватиметься в Україні до початку осені?

- До вересня ми будемо залишатися свідками "політичного тертя" між різними групами з приводу другорядних питань, як то: обрання керівництва комітетів парламенту чи голови Верховної Ради.

- Невже вибори спікера Верховної Ради - другорядне питання?

- У нас завжди так: чим більш другорядна річ, тим більшого значення їй надають. Зараз Україна стоїть перед колосальними викликами: зовнішніх, внутрішньоекономічних, необхідності вибору стратагеми на нове сторіччя. Але про це ніхто не каже, як ніхто не шукає людей, здатних відповісти на ці виклики. Погодьтеся, стратегія розвитку України на найближчі 20 років важливіша за вибори спікера парламенту-2002.

- Відчувається "недорозвиненість" вітчизняної еліти?

- Справа в тому, що владу зараз ділять дві еліти: бюрократична й олігархічна. У силу своїх особливостей як одна, так і друга ніколи не мислили в контексті стратегічних проблем. У той же час у новому українському парламенті немає жодного інтелектуала з репутацією. Але ж створення стратегій - функція саме інтелектуалів, а не олігархів і чиновників, оскільки і ті, й інші живуть сьогоднішнім днем. Тому у Верховній Раді просто немає кому займатися глобальними речами.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах