Головна
 

ВН: 'Я не вразливий хлопчик'. Інтерв'ю Леоніда Грача

5 червня 2002, 16:19
0
2

“Мабуть, жодна з українських політичних фігур не привертає такої уваги в Росії, як Леонід Грач. Коли навесні спікера Верховної ради Криму не допустили до виборів до парламенту автономії, у Москві це викликало справжню буру. Проте домогтися свого в Криму йому не вдалося, і тепер Грач - депутат Верховної ради за списком КПУ”, - пише Світлана Степаненко, журналіст російського видання "Время новостей", що публікує інтерв'ю з Леонідом Грачом під заголовком "Леонід Грач: Я в душі державник".

Залишення автономії, де Грач проводив проросійську політику, загрожує йому політичним забуттям – у межах загальноукраїнських  він маловідомий, - якщо, звичайно, не посуне нинішнього лідера комуністів Петра Симоненка.

Сам Грач називає це "брехнею" і різними "вимислами", але в політичних кулуарах такий варіант не виключають.

- Після витіснення з Криму про вас говорять як про відіграну політичну карту...

- Політичні прогнози, як і синоптичні, річ невдячна. Вважаю себе самодостатньою політичною фігурою з певною вагою й у партії, і за її межами.

- Ви маєте на увазі підтримку російських політиків, багато хто з яких ваші друзі?

- Я не на рівному місці з'явився в політиці. Поки дослужився до першого секретаря Кримської облради - запаморочлива кар'єра для тих років, - познайомився з багатьма відомими людьми. Десятки друзів, справжніх, перевірених, із задоволенням відчинять для мене двері свого будинку, допоможуть.

- Якщо щось трапиться, постукаєте до Черномирдіна?

- Друзями не вихваляються для реклами. Але сподіваюся, що можу вважати його одним зі своїх друзів.

- А які у вас стосунки  з Примаковим чи , скажімо, з Волошиним?

- З Євгеном Максимовичем ми дуже давно знайомі. З Олександром Стальєвичем, незважаючи на розбіжність політичних поглядів, нас пов'язують добрі людські стосунки.

- Як же Крим проживе без Грача? Загін не помітить втрати бійця?

- Чотири роки я стримував бюрократію, бандитизм, вигнав із Криму злочинний світ. Тепер автономію очолили зголоднілі, збіднілі клани з кримінальним і націоналістичним відтінком. Говорячи про клани, я маю на увазі не когось конкретно, Куніцина наприклад (нинішній прем'єр автономії. - Ред.), а розподіл сфер впливу у Верховній раді й уряді. Поділ портфелів з Верховної ради перемістився до уряду, звівши нанівець потенціал Криму. Той факт, що представникам російської громади не запропоновані міністерські портфелі, посади в парламентських комісіях, свідчить: клани сказали Росії "ні". Завтра ці процеси перейдуть на розподіл власності, особливо в курортному бізнесі. Політичний вектор автономії переорієнтують у турецькому напрямку.

- Українські ЗМІ писали, що до вашої відставки причетний Кучма.  Чи згодні ви з таким трактуванням подій?

- Не маю підстав персоніфікувати. Щоб догодити Заходу й українським олігархам, які не вітали мою проросійську позицію, - я хлібом-сіллю зустрічав російський капітал, - проти мене була використана вся міць державної машини. У парламенті автономії в нас 18 депутатів, ще 12 - через сваволю судів і виборчкому Криму незаконно позбавлені мандатів.

- Яким ви бачите своє політичне майбутнє? Другим номером у компартії, у тіні Симоненка?

- Я не приїжджав до Києва його затьмарювати, лідерство в партії мене не приваблює. Сподіваюся, після мого приходу - свіжої людини з передової боротьби - потенціал партії посилиться. Планую створити патріотичний рух на захист російського православ'я і мови (цю проблему в Україні не розуміють і, що ще гірше, не сприймають).

- Повертаючись до теми непорозумінь у партії, -  чи не зачепило вас виправлення Симоненка, який осадив Грача, заявивши, що той може висуватися в президенти тільки після солідарного рішення КПУ щодо цього?

- Чому як член КПУ я не можу довести до відома партії? Прийде час, і партія вирішить - не стандартно, не наїздом: от один кандидат і все - нехай міркують, вибирають. Від колишнього наміру я не відмовляюся.

- Чи були у вас зустрічі з Кучмою? (Кажуть, що адміністрація розглядає Грача як заміну Симоненка на президентських виборах 2004 року для розігрування сценарію "червоної загрози". - Ред.).

- Я ж не вразливий хлопчик, політика є політика. Буквально днями  прийшли до взаєморозуміння з ряду питань. Я сам у душі - державник, готовий служити державі, але прислужувати нікому не буду. От не можу і все!

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах