Головна
 

НГ: Навколо України розпочалася велика гра

11 липня 2002, 16:28
0
1

"У Києві цими днями - як на іменинах: усі один одного поважають, цінують, вітають, говорять про довголіття і процвітання", - пише журналіст російської "Независимой газеты" у матеріалі "Велика гра". "Усі щасливі - приїхав генсек НАТО Джордж Робертсон, який вирішив особисто проконтролювати стан українсько-натовських відносин, що з 1997 року розвиваються в межах особливого партнерства".

Як відомо, до п'ятої річниці нової епохи двостороннього співробітництва українське керівництво підготувало альянсу сюрприз: заявило про намір країни в майбутньому вступити до НАТО. У той момент Брюссель від несподіванки, схоже, оторопів. Але до початку липня Джордж Робертсон уже здатен був чітко сформулювати своє ставлення до "подарунка": відносини між Україною і НАТО "постійно поліпшуються", сказав він, але відразу  чесно додав: "Про членство України в альянсі поки можна говорити лише гіпотетично".

Цей скромний висновок, здавалося б, можна було сприймати як крапку в нинішніх розмовах на тему про приєднання України до альянсу. Але українська влада акцентувала увагу не на словах Робертсона, а на "святкових фантиках" нинішньої київської зустрічі: між Україною і НАТО підписано меморандум про підтримку операцій і навчань Північноатлантичного альянсу на своїй території! Розпочалися переговори про укладення договору між НАТО й Україною про стратегічні авіаперевезення! А коли Джордж Робертсон заявив, що відносини з Україною для НАТО "більш істотні", ніж з Росією, особливо у військовій галузі й у миротворчій діяльності, радості не було меж.

Голова українського парламенту Володимир Литвин відразу  висловив готовність Верховної Ради до співробітництва в межах Парламентської асамблеї НАТО і заявив про намір ще до завершення триденного візиту в Україну Джорджа Робертсона організувати ратифікацію парламентом Угоди між Україною і НАТО про безпеку (між іншим, підписаного ще в 1995 р.). Президент Леонід Кучма розцінив розмову з генсеком альянсу як "сигнал від НАТО: курс України щодо нової стратегії відносин з НАТО підтримують усі 19 послів країн-членів НАТО". Український президент пояснив, що "сьогодні Україна, українці і парламент зовсім інші, ніж були вчора чи п'ять років тому", тому "нам простіше буде йти цим шляхом". Таким чином, в Україні, якщо вірити офіційно-святковим заявам, ледве не вперше сталося взаєморозуміння і єдність влади і народу - усі хочуть до Європи і НАТО.

І все-таки  інформація про намір України інтегруватися в Північноатлантичний альянс викликає відчуття обману.  Чи хочуть українці, які так радіють тому, що їхні діти не воюють у Чечні, відправити онуків до гарячих точок в мундирах натівських солдатів? І  чи може реально українська влада планувати інтеграцію в НАТО, усвідомлюючи ціну цього задоволення? (Альянс, як відомо, висуває жорсткі вимоги не тільки до стандартів військової й оборонної сфери країн-кандидатів, але також до норм їхньої політики і показників економіки). Крім усього іншого, НАТО вимагає, щоб на території держав-кандидатів не розташовувалися іноземні військові бази, а на українській території, як відомо, до 2017 р. зовсім законно базується російський Чорноморський флот, і про його дострокове виселення, визнають українські державні діячі, не може бути й мови, оскільки Росія, що зовсім очевидно, здатна відповісти на такий крок енергетичною і торговою блокадою України. Після цього питання про досягнення Україною натівських стандартів стане неактуальним у принципі, поступившись місцем проблемі виживання держави. Усе це не новина для українських державних діячів. Чого ж вони настільки серйозно говорять про те, що Україна однією ногою вже в НАТО?

Українська опозиція стверджує, що, роблячи такі заяви, влада, скомпрометована низкою політичних скандалів, намагається купити собі в Заходу індульгенцію. Так, активіст Соціалістичної партії України, народний депутат Юрій Луценко заявив: "Я думаю, питання відносин Україна-НАТО не стоїть взагалі. Стоїть питання про збереження режиму Кучми, який прикривається питанням НАТО". Цю думку в розмові з кореспондентом "НГ" підтвердила лідер української опозиційної партії "Батьківщина", народний депутат Юлія Тимошенко: "Уже досить багато років нинішня українська влада на чолі з Леонідом Кучмою витягає на світ Божий питання про вступ до НАТО, коли їм необхідно заручитися підтримкою Заходу. Такими самими методами влада "торгується" з Росією. Але при цьому ніхто нікуди насправді  не збирається вступати, заяви про членство в НАТО - окозамилювання, обман. В української влади немає бачення стратегії розвитку держави, а є миттєві інтереси, що задовольняються будь-якими доступними способами".

Якщо вірити опозиції, сьогодні головне завдання української влади - підготуватися до майбутніх президентських виборів, щоб не допустити кардинальної зміни влади. Один з українських політологів, пояснюючи ситуацію, помітив, що "кланове оточення нинішнього президента серйозно побоюється переслідувань з боку своїх супротивників - у разі, якщо владу в країні вже в найближчому майбутньому візьмуть прихильники Ющенка, Мороза, Тимошенко. Тому почалася боротьба за електорат: заходу і центру України підносять на блюдечку ідею про вступ до НАТО, а на сході і півдні країни влада переконливо каже про безальтернативний напрямок інтеграції з Росією в ЄврАзЕС". До речі, свого часу - рівно за два роки до минулих президентських виборів - українська влада дійсно підписала, з одного боку, Хартію про особливе партнерство з НАТО, з іншого боку - Угоду про умови базування російського Чорноморського флоту в Севастополі.

Схоже, навколо України розпочалася велика гра. І візит Джорджа Робертсона яскраво засвідчив, що українська влада в ній, незважаючи на всю святкову мішуру річниці особливих відносин з НАТО, поки виступає тільки в ролі декорацій
Начебто всі перспективи українського членства в НАТО чітко визначені. Але сама тема, як виявилося, далеко не вичерпана. У день початку візиту до Києва генсека НАТО британська "Файненшл таймс" на першій шпальті опублікувала черговий матеріал щодо контрабанди Україною зброї до Іраку. "Уряд цієї колишньої радянської республіки відіграє все більшу роль в організації прямих зв'язків між українськими компаніями й Іраком", - стверджує видання, посилаючись на записи, нібито таємно зроблені в кабінеті Леоніда Кучми колишнім майором президентської охорони Миколою Мельниченком. Журналісти газети акцентують увагу на тому, що Захід усе більше побоюється можливості створення в Іраку зброї масового знищення. Особливу стурбованість, за словами британських журналістів, викликають військові, біологічні і ядерні програми Саддама Хусейна, у розвитку яких теоретично може брати участь Україна, яка все більше зміцнює свої зв'язки з Іраком. При цьому експерти звертають увагу на той факт, що публікація, яка, як обіцяє "Файненшл таймс", відкрила цілу серію викривальних матеріалів про українське керівництво, збіглася за часом з підготовкою адміністрації Джорджа Буша до війни з Іраком. Наприклад, оглядач газети "Kyіv post" Пітер Берн, коментуючи ситуацію "Форуму", помітив: "Диски з розмовами Кучми від Мельниченка вже багато місяців гуляють серед журналістів. Але всім, у тому числі і журналістам FT, лінь займатися їхнім вмістом. Однак FT не лінь діставати ці розмови під конкретну подію і вживати для досягнення якихось своїх цілей. Очевидно, що нинішня публікація - це початок нової кампанії з розкручування скандалу навколо постачань українського озброєння до Іраку. І присвячена вона до візиту Робертсона в Україну. Адже це - перший матеріал у FT на "збройову" тему після парламентських виборів в Україні (а пройшло вже більше двох місяців), так ще й на першій шпальті".

Якщо звести воєдино все, що відбувається в ці дні в Україні і навколо України, то можна дійти висновку про те, що, як і прогнозувало багато аналітиків, деякі політичні сили розпочали реалізовувати сценарій зміни української влади. Не дуже давно в пресі з'явилися припущення про те, що вже до осені опозиція спробує відновити свої позиції в парламенті і доможеться призначення власного уряду, відправивши у відставку кабінет Анатолія Кінаха. Паралельно - за допомогою політичних скандалів, які “довго грають”, - буде розхитуватися положення нинішньої влади на чолі з Леонідом Кучмою. А восени нібито повинен піти певний сильний політичний поштовх ззовні, що, на думку опозиціонерів, приведе до добровільно-примусової відставки президента Кучми і до дострокових виборів президента, на які опозиція покладає великі надії.

Зважаючи на все, сьогодні в наявності мається і "розхитування позицій", і підготовка до "зовнішнього поштовху" у вигляді очікуваного гніву адміністрації США з приводу передбачуваної участі України в "збройовій" підтримці Іраку. Характерно, до речі, і те, що представники опозиції активно відхрещуються від приписуваної їм ролі у всьому, що відбувається, киваючи головою на... "руку Москви". "Росії найбільше була вигідна публікація в "Файненшл таймс", оскільки Росія, як і раніше, прагне підкорити собі Україну - принаймні  для того, щоб уберегтися від небезпечного сусідства з НАТО в майбутньому, - помітив один з українських політологів. - У цьому контексті зроблена днями  заява генерального секретаря ЄврАзЕС Григорія Рапоти про те, що незабаром ця організація може розширити свій склад з п'яти до семи членів за рахунок України і Молдавії, виглядає не простим збігом". Пропрезидентські політичні сили, навпаки, припускають, що якнайбільше  скомпрометувати українську владу вигідно насамперед  опозиції і її прозахідному ставленику Вікторові Ющенку.

Схоже, навколо України розпочалася велика гра. І візит Джорджа Робертсона яскраво засвідчив, що українська влада в ній, незважаючи на всю святкову мішуру річниці особливих відносин з НАТО, поки виступає тільки в ролі декорацій.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах