Головна
 

FT: Україна дивиться на Захід

22 серпня 2002, 17:29
0
3

"Україна і Захід неодноразово розчаровували один одного в минулому, і можуть робити це і в майбутньому. Однак можливості для здійснення реального політичного й економічного прогресу рідко коли були більш сприятливими", - вважає автор британської газети Fіnancіal Tіmes Стефан Вагстіл.

Недалеко від українського міста Львів, поблизу польського кордону, лежать залишки залізничної лінії, наполовину засипаної камінням і зарослої бур'яном. Це все, що залишилося від старої львівської залізниці з європейською шириною колії, що зв'язувала місто із Заходом. Вона була відрізана Сталіним, коли після Другої світової війни ці території були включені до складу Радянського Союзу.

Після того, як Україна одержала десять років тому незалежність, львівські керівники почали мріяти про відновлення цієї залізниці  з метою замінити побудовані за радянським стандартом залізничні колії з більш широким розміром колії, сумісні тільки з мережами залізниць колишнього Радянського Союзу. У разі такої заміни поїзди будуть перетинати кордон без гаяння часу на заміну коліс. Однак цей проект не одержав підтримки Києва, що рідко віддавав пріоритет поліпшенню зв'язків із Заходом.

Тепер ситуація може змінитися. Міжнародна політична ситуація, що виникла після терористичних атак 11 вересня, надала Україні певні можливості. Всесвітній альянс проти тероризму звів разом Росію, США і Європейський союз, зменшивши розрив між Сходом і Заходом. Для Києва стало простіше сполучати старі зв'язки з Москвою і нові зв'язки із Заходом.

Однак залишається незрозумілим, чи готова Україна до економічних і політичних реформ, необхідним для зближення із Заходом, у тому числі і для вступу до НАТО і ЄС. Неясно також,  чи справді Захід готовий допомогти.

Президент Леонід Кучма каже, що незабаром він хоче розпочати переговори про вступ до НАТО, а в 2007 році - і переговори про вступ до ЄС. Однак перед ним стоять великі труднощі. Головним чином під час його керівництва Україна перетворилася з однопартійної держави в авторитарну демократію, у якій президент має вищу владу й оточений корумпованими соратниками. Реформи просуваються повільно. Іноземні компанії тримаються осторонь країни.

Україна часто згадується разом зі своїми двома сусідами - комуністичною Молдавією і відсталою Білоруссю. Разом вони часто розглядаються як розсадник злочинності і корупції, чи "чорною діркою Європи", як висловився один з чиновників Європейського банку реконструкції і розвитку. Критика була недавно доповнена підозрами в торгівлі зброєю з Іраком.

Однак Європейський союз не може не звертати уваги на Україну, оскільки після його розширення вона буде знаходитися біля його кордонів. У недавно зробленій політичній заяві експерти Євро комісії відзначили: "Після падіння "залізної завіси" у Центральній Європі ми не повинні переносити кордони на  схід чи на південь".

На щастя, в Україні спостерігається певний прогрес. По-перше, нове зближення між Росією і Заходом, поряд з полегшенням для України вирішення її зовнішньополітичних завдань, може зменшити давні внутрішні суперечки про те, з ким Україні варто бути. Традиційно Західна Україна дивиться убік  Заходу, у той час як погляди Східної звернені на Росію. Тепер ці протиріччя можуть послабшати. "Події 11 вересня усунули велике протиріччя для країни", - каже голова комітету Верховної Ради України у зовнішніх справах Дмитро Табачник.

По-друге, поліпшення в системі економічного управління країною зробили життя небагато легшим. Після спаду на 60% у 1990-ті роки, економіка різко зросла за останні два роки, завдяки експорту промислових матеріалів, гарним врожаям і зростаючим споживчим витратам.

Однак у цих успіхів слабка база. Населення України - одне з найбідніших у Європі. З погляду  платоспроможності середні доходи складають близько 2500 доларів на рік, що дорівнює половині аналогічного російського показника. У той час як у центрі Києва повно клубів і барів, мільйони селян борються за виживання. Але, зрештою, там, де раніше був спад, тепер спостерігається підйом.

Навіть економічні реформи рухаються вперед. Лібералізовано продаж сільськогосподарських земель, енергетичні ринки поступово стають більш прозорими, заплановано податкову реформу. Набагато більше треба зробити, у тому числі і поліпшити захист прав на інтелектуальну власність, як того вимагає Захід з метою припинення музичного піратства. Однак, беручи до уваги прагнення пана Кучми домогтися вступу країни до Всесвітньої торгової організації, темп реформ, хоча б і скромний, навряд чи сповільниться.

Представники бізнесу, які раніше зосереджували капітал за кордоном, починають, як і їхні російські колеги, інвестувати кошти всередині країни. Деякі сектори економіки стали більш прозорими. Однак більша частина економіки продовжує залишатися під контролем соратників пана Кучми, які, безсумнівно, гальмуватимуть здійснення змін, здатних загрожувати їхнім інтересам. Наприклад, зять президента Віктор Пінчук контролює імперію, що займається різними видами діяльності, від сталі і банківської діяльності до засобів масової інформації. Усі частини цієї імперії пов'язані невідомими акціонерами. Він входить до числа 150 пов'язаних з політикою бізнесменів, які засідають Раді, що має 450 місць.

Уся увага зараз спрямована на майбутні президентські вибори в 2004 році, коли президент Кучма за законом повинен буде піти. Найімовірніше, він призначить собі спадкоємця, як це зробив колишній президент Росії Борис Єльцин. Однак один із супротивників пана Кучми може домогтися успіху на виборах - мова йде про Віктора Ющенка, прозахідно налаштованого колишнього прем'єр-міністра.

Прозахідний консенсус легко може розвалитися. Серед найближчих соратників пана Кучми є люди, обвинувачувані на Заході в зв'язках з організованою злочинністю. Ризик, на який наражаються критики режиму, демонструється скоєним у 2000 році нерозкритим убивством журналіста Георгія Гонгадзе. Однак на нинішньому етапі Київ йде в прозахідному напрямку.

Тим часом, Сполучені Штати і Європейський Союз виявляють обережність. У 1990-ті роки Київ одержав великі обсяги американської допомоги, наданої для того, щоб підштовхнути країну до розриву з Москвою і винагородити за рішення відмовитися від ядерної зброї. Однак з того часу ентузіазм зменшився, чому посприяли повільний прогрес України і більш позитивний образ Росії.

Найбільшу активність виявляє НАТО, що виконує угоду 1997 року "про особливе співробітництво" як практичними діями, такими як військові навчання, так і символичними жестами, наприклад, візитом генерального секретаря Джорджа Робертсона, який відбувся минулого місяця. НАТО не виключає можливості встановлення в майбутньому більш тісних зв'язків, аж до повного членства. Однак Організація заявляє, що спочатку Україна повинна домогтися певного прогресу - у тому числі і зміцнення демократії. Лорд Робертсон каже, що "двері відкриті", але не може сказати точно, коли Україна буде запрошена ввійти до неї.

Що стосується ЄС, то ситуація ще більш незрозуміла. Союз заявляє, що він прагне до встановлення теплих відносин з Україною, що було підтверджено минулого місяця , коли пан Кучма зустрічався з лідерами ЄС у Копенгагені. Однак насправді прогрес іде дуже повільно. Угода про співробітництво, що є основою економічної взаємодії, була підписана в 1994 році, однак не набирала чинності  до 1998 року і до цього часу ще не цілком виконана.

Українські офіційні особи кажуть, що прогресу легше буде досягти, якщо ЄС оголосить про те, що країна зможе коли-небудь приєднається до Союзу. Але лідери ЄС не прагнуть розширювати кордони об'єднання так далеко. Навіть Німеччина, найближчий союзник України в ЄС, має з цього питання сумніви. Канцлер Герхард Шредер натякнув, що він підтримає можливе членство України. Однак Едмунд Штойбер, супротивник Шредера на майбутніх виборах, виключив цю можливість.

Такі погляди викликають роздратування в українців. "Європа - це не 15 чи 25, чи 27 країн. Європа - це 47 країн, включаючи Україну і Росію", - каже Борис Тарасюк, голова комітету Ради з питань відносин з ЄС.

Хідер Граббе, експерт з питань ЄС лондонського Центру європейських реформ, каже, що Союз міг би робити для України більше, навіть без порушення питання про членство. Наприклад, він міг би активніше сприяти здійсненню планів України про спільний з "Газпромом" і європейськими енергетичними компаніями контроль над газопроводом до Європи в обмін на інвестиції. "ЄС міг би активніше проштовхувати цей вид співробітництва", - вважає пан Граббе.

ЄС також міг би звернути більш пильну увагу на занепокоєння України з приводу контролю над майбутніми кордонами цієї країни із Союзом. Польща й інші кандидати на вступ уводять візи для своїх східних сусідів. Українці скаржаться, що це створить нові бар'єри, такі ж реальні, якими були кордони колишнього Радянського Союзу.

Україна і Захід неодноразово розчаровували один одного в минулому, і можуть робити це і в майбутньому. Однак можливості для здійснення реального політичного й економічного прогресу рідко коли були більш сприятливими.

Дата публікації 20.08.02

Оригінал статті можна прочитати тут.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах