Головна
 

НГ: Напівопозиція зробила напівпрезидента повним посміховиськом

18 жовтня 2002, 10:22
0
2

"Російський бізнес проводить кастинг на роль українського президента", - пише в передмові до інтерв'ю з відомим українським політологом Володимиром Полохалом журналіст російської "Независимой газеты" Тетяна Івженко. Полохало викладає свої міркування про те, чи може відбутися відставка Президента України і про те, як буде виглядати Україна без Леоніда Кучми.

Зважаючи на все, українська опозиція вступила в останню фазу боротьби проти президента Кучми. Однак поки супротивники президента не здатні чітко пояснити ні народу, ні навіть собі, хто прийде після Кучми і що зміниться в країні. Тому політична нестабільність в Україні може бути законсервована на який завгодно тривалий термін – аж до того моменту, поки в ситуацію не втрутяться зовнішні сили. Про те, коли це може статися і як буде виглядати Україна без Кучми, розповів в інтерв'ю "НГ" відомий український політтехнолог, за сценаріями якого розвивалося багато подій української політики, шеф-редактор журналу "Політична думка", науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин АН України Володимир Полохало.

- Як ви вважаєте, що очікує Україну після Кучми?

- Після Кучми мало що зміниться. Економічна база для нинішнього вбогого існування України створювалася роками, і навіть при найуспішніших реформах українська економіка ще не швидко зможе здивувати рекордними показниками. Суспільство теж не може змінитися в один день, а тому сприйме будь-якого нового президента як даність згори. Адже навіть критично низький рейтинг Кучми серед населення не збільшує кількість прихильників активних дій і революційних виступів опозиції.

Що стосується персоналій, то ті, хто зараз підписує угоди про "дружбу проти президента", навряд чи, досягши мети, зможуть співробітничати. Хто сьогодні в опозиції? Компартія - це складова частина президентської системи. Вона, по суті, заклала фундамент нинішнього "антинародного режиму", підтримавши Кучму в 1994 році. Петро Симоненко погодився зіграти роль "червоної загрози" у другому турі виборів у 1999 році. Лідери українських комуністів завжди діяли кон’юнктурно-ситуативно: те керуючись прагненням підкорегувати імідж, то виходячи з меркантильних інтересів. Опозиційність "Нашої України" також визначається актуальними інтересами різних груп, які входять до складу цієї політичної партії. Однак очевидно, що Ющенко готовий у будь-який момент укласти угоду з владою. Мітинги дають йому можливість торгуватися з президентом - мов, "надії нації" під силу зупинити те, що відбувається, але замість хотілося б одержати гарантії того, що він стане спадкоємцем президента.

Юлія Тимошенко й Олександр Мороз? Так, ці люди вступили в серйозну сутичку з владою. Але сили дуже нерівні, а соратники дуже ненадійні. Тому сьогодні всі акції опозиції варто сприймати як чорнову роботу, вони виконують функцію розхитування українського політичного режиму, ослаблення Кучми. Хто скористається плодами цієї праці - поки складно сказати. Але зрозуміло, що і після Кучми консолідації українських політичних сил очікувати не слід, тому що інтереси і цілі людей, які прагнуть наблизити дату президентських виборів в Україні, занадто розрізняються.

- Можливо, що консолідуючим початком виступлять зовнішні сили?

- Захід, мабуть, роздратований заповзятливою діяльністю Кучми і його оточення. Але визначальним "зовнішнім фактором" в українській політиці, на мій погляд, є Росія. США з пасивним інтересом спостерігають за тим, що відбувається в Україні, оскільки в Заходу поки інші пріоритети, серед яких Україна не займає домінуючих позицій.

- Але ще недавно в політичних колах вважалося аксіомою, що Захід зацікавлений у Вікторові Ющенку як новому президенті України?

- Західний світ дуже прагматичний. Йому потрібна спокійна і прогнозована Україна, і Захід сприйме будь-якого президента, який зможе забезпечити стабільність на цій ділянці світової території. Ющенко багатьох на Заході розчарував, але при цьому він залишається єдиним перспективним кандидатом на посаду президента, який не тільки декларує прозахідну орієнтацію, але може похвалитися високим рейтингом народної довіри. І все ж Захід, як бачимо, не квапиться реалізувати гасло "Ющенка - у президенти!". Я думаю, не в останню чергу через те, що Ющенко не влаштовує Росію. Саме тому, мабуть, "Наша Україна" останнім часом стала активно шукати контакти з російським істеблішментом, привселюдно відрікаючись від приписуваного їй націоналізму. І все ж Росії потрібен "анти-Ющенко".

- Виходить, що як тільки Росія визначить для себе кандидатуру "анти-Ющенка" - в Україні відбудуться дострокові президентські вибори?

- Цілком можливо. Це станеться не без відома США, але кандидатуру нового українського президента шукають у першу чергу ті впливові російські кола, які мають великий бізнес в Україні. Вони зацікавлені в зміцненні своїх позицій і тому є основними політичними гравцями. Президент Путін лише захищає і реалізує інтереси російського бізнесу в Україні. Саме внаслідок того, що добір у цьому питанні надзвичайно складний і жорсткий, президентству Леоніда Кучми ніщо не загрожує, принаймні в найближчі кілька місяців. До того, що відбувається в Києві, можна ставитися як до напівреволюції, яку напівопозиція розпочала проти напівпрезидента.

-  Чи зможе новий президент узгодити інтереси російських бізнес-кіл і українських кланів?

- Він змушений буде це зробити. Звичайно, після виборів відбудеться переділ власності, але його масштаби визначаються саме кандидатурою спадкоємця Леоніда Кучми. Якщо це буде Ющенко, можна припустити, що він намагатиметься враховувати інтереси російського бізнесу в Україні. З іншого боку, він спробує підсилити бізнес-позиції "олігархів середньої руки", які сьогодні працюють у його оточенні. А це, у свою чергу, зачіпає інтереси тих трьох-чотирьох українських кланів, яким до цього часу вдавалося залишатися на плаву. Мабуть, тільки так звану "донецьку групу" влаштовує Ющенко, а "дніпропетровська група", не кажучи вже про бізнес, близький до СДПУ(о), ставиться до Ющенка, м'яко кажучи, з недовірою.

Якщо говорити про умовного "анти-Ющенка", то, безсумнівно, він буде абсолютно орієнтований саме на російський бізнес і представників цього бізнесу в Україні. Частково це збігається з інтересами українських кланів, адже майже всі вони тісно пов'язані з російськими колегами.

- Але президент Кучма теж далеко не завжди і не всіх влаштовував?

- Парадокс у тому, що Кучма, залишаючись у влади майже десять років, ввійде в історію як президент-невдаха. Так, він до цього часу є сполучною ланкою між багатьма олігархами, з ним деякі українські клани пов'язують власні політичні перспективи. Але при цьому Кучма - з урахуванням його іміджу і на Заході, і в Росії - по суті, уже не є ляльководом у політичному просторі України, як це було на початку його правління, а сам перетворився в маріонетку. Ним керують і ті, хто називає себе пропрезидентськими силами в Україні, і зацікавлені російські кола, і Захід. Закінчиться все це тим, що одного разу Буш і Путін сядуть і, дружньо розмовляючи, вирішать: "Настав час змінювати Льоню..."
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах