Головна
 

НГ: Особисті канали не допомогли дипмісіям країн СНД звільнити всіх своїх громадян

29 жовтня 2002, 17:39
0
3

"Операція зі звільнення заручників на Дубровці виявила одну зовсім несподівану обставину: у багатьох офіційних представників держав СНД були друзі і знайомі серед... терористів", - пишуть у матеріалі "Війна без кордонів" журналісти російської "Независимой газеты” Уснія Бабаєва, Василина Васильєва і Тетяна Івженко.

Співробітники посольств, природно, не говорять про це під диктофонний запис. Але саме такими "неформальними давніми знайомствами" пояснюють звільнення деяких заручників. Відповідно до інформації з неофіційних, але таких, що заслуговують довіри, джерел першим удалося домовитися з терористами грузинським дипломатам, які нібито вивели із замінованого будинку трьох своїх громадян. Посольство Грузії офіційно спростовує цю інформацію, розцінюючи її як "провокацію".

Азербайджанські дипломати, які з першої хвилини захоплення мали у своєму розпорядженні номери мобільних телефонів терористів, не афішують, але і не спростовують той факт, що вони умовили чеченців випустити чотирьох громадян Азербайджану. Громадяни виявилися далеко не рядовими: генеральний представник "Азербайджанських авіаліній" у РФ Ельдар Гаджієв, дружина президента цієї авіакомпанії Заріфа Гамзаєва, її сестра Назахет Касімова і співробітниця тієї ж авіакомпанії Севіль Алієва. Ще одна азербайджанка, нікому не відома жінка, так і залишилася в залі до початку спецоперації і тепер, як і багато інших заручників, перебуває в лікарні...

Гендиректор держконцерну азербайджанських авіаліній AZAL Джахангір Аскеров учора пояснив журналістам у Баку, що вилетів до Москви звільнити свою дружину відразу ж після того, як довідався про те, що сталося. Телефон терориста на ім’я Саїд, за словами Аскерова, йому передав із залу Ельдар Гаджієв. Джахангір Аскеров згадує: "Коли мені передали тих, за ким я прийшов, терористи сказали: не забудь цей день".

Серед представників України також знайшлися люди, які, прийшовши до захопленого будинку, дзвонили терористам. У тому числі депутат української Верховної Ради Андрій Шкіль, який представляє відому організацію УНА-УНСО. Відомо, що "унсовці" під час першої військової кампанії в Чечні воювали на її території проти Росії. Однак старі дружні зв'язки колишнім українським бойовикам не допомогли: терористи набагато охочіше спілкувалися зі співробітниками українського посольства. Посол Микола Білоблоцький приїхав на місце подій раніше багатьох представників спецслужб і став єдиним дипломатом, який працював в оперативному штабі зі звільнення заручників. Інших не пропустили навіть за оточення. Він пояснює, що інформацію про те, що сталося, (і "особливий статус") одержав завдяки особистим зв'язкам у ФСБ. Пан Білоблоцький, логічно припустивши, що серед заручників повинно бути багато українців, передав терористам записку з проханням звільнити своїх співгромадян. Визнавши у відповідь, що Україна ніякого відношення до чеченської кампанії не має, терористи пообіцяли послу "особливе ставлення" до його співвітчизників. Воно полягало в тому, що більше трьох десятків людей, у яких були при собі паспорти з тризубцем, перевели в окремий кут і... залишили під наглядом замінованої "сестри".

Співробітники абсолютно всіх посольств, з якими говорили кореспонденти "НГ", скаржаться на закритість інформації про потерпілих: до цього часу вони не мають інформації про точну кількість жертв. "Щохвилини ми чекаємо повідомлень про смерть звільнених, - сказав один з дипломатів. – Найгірший стан у дітей..." Для них страшний рахунок жертв розпочався з тринадцятилітньої дівчинки з Караганди Саши Летяги, яка разом з мамою приїхала до Москви перед відльотом на постійне місце проживання до США. Саша не потрапила до групи дітей, яких удалося вивести із захопленого будинку, адже вона була старше 12 років і терористи не вважали її дитиною. Дівчинці довелося сповна перенести весь кошмар того, що відбувалося в Театральному центрі. Після штурму мати і дочка опинилися в різних лікарнях - у жахливій плутанині і хаосі, який панував в ті години біля ПК, ніхто і не намагався з'ясовувати родинні зв'язки звільнених заручників, тому що більшість з них знаходилася в непритомному стані. Через кілька годин юна громадянка Казахстану Саша Летяга померла в лікарні, так і не опритомнівши. Її мама про це навіть не знає - вона зараз перебуває в 7-й міській лікарні Москви, стан жінки лікарі оцінюють як середнього ступеня тяжкості.

У ці години лікарі борються за життя ще однієї іноземної дитини - Кирила Головенка, який уперше приїхав з батьками зі Львова до Москви. Уже третю добу лікарі і мамині молитви утримують Кирила між життям і смертю. Список поки відкритий...

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах