Головна
 

Коммерсантъ: В Ірані розбився українсько-російський консорціум

25 грудня 2002, 16:39
0
4

"Учора в Україні було оголошено жалобу по жертвах катастрофи літака Ан-140 авіакомпанії "Аероміст-Харьків", що сталася в понеділок увечері в Ірані. Загинуло 45 осіб, у тому числі керівники великих російських і українських авіабудівельних компаній. Усі вони прямували на презентацію літака Іran-140, який виготовляється за участю України й Росії для іранських авіаліній", - пише російська газета “Коммерсантъ”.

Передноворічна прогулянка

- Сьогодні я викурив першу за 20 років сигарету, - затинаючись, сказав Ъ заступник гендиректора АТ "Аеросила" Олександр Соколов, якого інформагентства внесли до списків загиблих при катастрофі росіян.- Випив, звичайно. Не горілки, а сухого вина. Адже в цьому літаку повинен був бути і я, і наш гендиректор Сергій Сухоросов. Нам забронювали квитки, але в останній момент відрядження зірвалося. Кінець року, нагромадилося багато справ, довелося залишитися в Ступіні. Учора, коли сталася ця трагедія, ми саме  проводили підсумкову нараду за рік... Тепер ось поминаю друзів, з якими повинен був летіти разом.

Рейс на іранське місто Ісфахан обіцяв стати веселою передноворічною прогулянкою для всіх пасажирів Ан-140. Передбачалося, що на заводі авіакомпанії ХЕСА пройде нарада представників іранських, російських і українських компаній, які беруть участь у проекті з організації в Ірані серійного виробництва літака Іran-140. Але головною вчорашньою подією повинен був стати демонстраційний політ другого літака цієї марки, складеного на місцевому авіазаводі. Цього моменту в Києві, Москві й Ісфахані чекали сім років.

Початок спільному ірансько-українському проекту було покладено в 1995 році – лише через два роки після того, як в АНТК імені Антонова розпочали розробку нової моделі середньомагістрального літака Ан-140. Ця машина повинна була замінити на місцевих лініях ветерана Ан-24.

В Україні до розробки проекту Ан-140 підійшли розумно. По-перше, його проектували у відповідності не лише з російськими, але й з американськими нормами льотної придатності. По-друге, проектувальники свідомо домагалися таких технічних характеристик машини, які дозволили б застосувати принцип експлуатації "за станом" і якомога більше удешевити вартість обслуговування. Планувалося, що Ан-140 зможе сідати і злітати навіть з непідготовлених аеродромів.

Така машина повністю відповідала вимогам ринку країн Африки, Азії і Латинської Америки, що розвиваються. Першим на пропозицію українських авіабудівників організувати спільне виробництво відгукнувся Іран. Тому в Ісфахані і Харкові в 1995 році практично одночасно, ще до побудови першого експериментального екземпляра Ан-140, розпочалася підготовка до його серійного виробництва. Найперший  Ан-140 піднявся в небо в Харкові в червні 1997 року, а його іранський брат-близнюк Іran-140 - в Ісфахані 7 лютого минулого року. За словами представників АНТК імені Антонова, у той день іранці "раділи як діти": "Вони не вірили, що зможуть це зробити. Але зробили!"

Другий Іran-140, який повинен був піднятися в небо вчора, був уже серійною машиною. Тому його демонстраційний політ вирішили урочисто відзначити в присутності представників усіх фірм, які беруть участь у проекті. Для цього до Ісфахана запросили співробітників і керівників російських і українських компаній "Авіоніка", "Агрегат", "Аеросила", ВО "Південмаш", НПК "Електронприлад", "Рубін", "ІнтерАМІ", АНТК імені Антонова й ін. АТ "Аеросила", наприклад, виготовило гвинти на Іran-140, "Рубін", як розповів Ъ його представник, - колеса, масляні насоси і штурвальні стовпчики.

Але свято не вийшло.

Політ наосліп

Об 11 годині 23 грудня в Харкові Ан-140 компанії "Аероміст", бортовий номер UR-14003, узяв 38 пасажирів, у тому числі керівників російських й українських літакобудівних компаній і кількох журналістів (знімальну групу з Харкова і головного редактора журналу "Вісник авіації і космонавтики" Сергія Скриннікова). На борту літака опинилася навіть дитина - син представника запорізького підприємства "Мотор-Січ" семирічний Сергій Ясюренко. В екіпажі, включаючи стюардес, було шість осіб.

Політ до турецького Трабзона, де літак приземлився для дозаправки, пройшов без подій. Ан-140 успішно перетнув іранський кордон і вже підлітав до Ісфахана, коли сталася катастрофа.

Іранські авіадиспетчери так розповідають про те, що сталося: "Командир екіпажу Ан-140 зареєструвався і запросив дозвіл на посадку. Летіти до аеродрому їм залишалося близько трьох хвилин. Тобто  кілометрів 30 до злітно-посадочної смуги. О 19 годині 38 хвилин борт зник з екранів локаторів".

- На місце катастрофи ми прибули разом з рятувальниками, - розповів Ъ представник Червоного Півмісяця Ірану Реза Садаві Ардестані.- Літак урізався в гору висотою 2000 метрів над рівнем моря. Йому не вистачило лише кількох метрів, щоб розминутися з вершиною.

Уламки фюзеляжу і тіла загиблих, за словами пана Ардестані, були розкидані в радіусі кілометра. Збирали їх протягом усього вчорашнього дня.

Оперативна група посольства України в Тегерані також прибула на місце трагедії. Дипломати описали кореспонденту Ъ ситуацію в такий спосіб: "За станом на вечір 24 грудня знайдено останки всіх пасажирів і членів екіпажу. Виявлено один з “чорних ящиків". Він вилучений з місця катастрофи, опечатаний і перебуває на збереженні в іранської влади. Другий знаходиться під уламками літака. Його вирішили не витягати до прибуття в Ісфахан комісії з розслідування трагедії".

За словами першого секретаря посольства України в Ірані Володимира Дубовика, остаточну причину катастрофи Ан-140 називати поки зарано. "Сьогодні перевіряється кілька версій,- повідомив він.- Але справжня причина буде названа тільки за результатами роботи комісії".

Тим часом для російських пілотів причина трагедії очевидна: це дуже специфічні умови польоту над Іраном, з якими не впорався український екіпаж.

- На відміну від Європи і Росії в авіадиспетчерів там немає оглядових радіолокаторів, що дозволяють їм бачити на моніторі літак, що заходить на посадку,- розповів Ъ пілот-інструктор льотного загону авіакомпанії "Башкирські авіалінії" Галім Камаєв, який працював в Ірані.- Екіпаж літака повинен сам постійно доповідати про своє місцезнаходження диспетчеру зі зв'язку. Відповідно, диспетчер не може бачити літак, щоб, наприклад, попередити екіпаж про небезпечну близькість до гори. Практично вся місцевість там гориста, а в зимовий період у горах тумани. Для орієнтування на місцевості в Ірані потрібно суворо дотримуватися польотних схем, у яких чітко прописані координати маршруту: скільки секунд летіти праворуч, через скільки секунд і з якою швидкістю повернути, щоб обігнути гору. І хоча екіпаж Ан-140 був дуже досвідченим і мав практику роботи в Ірані (досить сказати, що командир повітряного судна Геннадій Анцибор зробив 7 посадок в Ісфахані, а другий пілот Сергій Чайченко - 16), не маючи підтримки із землі, він, заходячи на посадку, цілком міг помилитися в розрахунку траєкторії.

У лютому цього року в аеропорту Хорремабад при заході на посадку урізався в гору пасажирський Ту-154М авіакомпанії Іran Aіr Tours. Тоді, як і минулого понеділка, льотчики сідали фактично наосліп: самі вони не бачили землю через туман, а диспетчер "не бачив" їх через відсутність радіолокаційної системи спостереження на пульті. Зроблена пілотами помилка в розрахунку траєкторії стала фатальною для 105 пасажирів і 12 членів екіпажу.

Громадяни Росії, які загинули в катастрофі

Генеральний директор підприємства "Рубін" Окулов Борис Сергійович; заступник гендиректора ВАТ МНПК "Авіоніка" Дуранін Валерій Миколайович; головний фахівець МНПК "Авіоніка" Кузнєцов Вадим Борисович; головний редактор "Вісника авіації і космонавтики" Скринніков Сергій Олександрович; генеральний директор самарського ВАТ "Агрегат" Торхов Володимир Геннадійович.

За пасажирів заплатить "Індержстрах"

Ан-140, який розбився, був застрахований харківською компанією "Авіоніка" і перестрахований "Індержстрахом". Сам літак був застрахований на $8,5 млн, відповідальність перед третіми оосбами - на $1 млн, а життя пасажирів - по $20 тис. за людину.

Відповідальність, передана "Індержстраху", склала $8,4 млн зі страхування судна, $900 тис. зі страхування відповідальності перед третіми особами. На нього ж припадає і 90% відповідальності за життя пасажирів.

"Індержстрах", у свою чергу, перестрахував на російському і міжнародному ринку 80% своєї відповідальності зі страхування літака. Однак відповідальність за життя пасажирів і перед третіми особами він узяв на себе.

Заступник начальника управління перестрахування "Індержстраху" Ігор Алексєєв заявив, що його компанія готова брати участь у розслідуванні загибелі літака. За умовами договору перестрахування "Авіоніка" не може прийняти рішення про виплату відшкодування без згоди "Індержстраху".

Літак для місцевих авіаліній

Розробка пасажирського літака для місцевих авіаліній Ан-140 розпочалася в АНТК імені Антонова в 1993 році. Він повинен був замінити застарілі літаки Ан-24, що перебувають в експлуатації понад 30 років, і частково - Ан-26, Ан-32 і Як-40. Літак створювався відповідно до  російських і американських норм льотної придатності.

Літак має розмах крила 24,25 м, довжину 22,46 м, висоту 7,98 м. Максимальна злітна маса - 19150 кг. Крейсерська швидкість - 575 км/ч. Крейсерська висота польоту - 7200 м. Дальність польоту із 34 пасажирами - 3700 км. Екіпаж - дві-три особи. Салон розрахований на 34 чи 52 пасажири - розроблені різні варіанти планування пасажирського салону і вантажопасажирський варіант.

Характерна риса Ан-140 - низький рівень витрат на технічне обслуговування. Ан-140 пристосований для польотів з ґрунтових аеродромів. Силова установка складається з двох турбогвинтових двигунів ТВ3-117УМА-СБ2.

Перший політ Ан-140 здійснив у Києві 17 вересня 1997 року. Серійне виробництво розпочалося на Харківському авіазаводі в 1999 році. Загалом було побудовано три екземпляри Ан-140. Один був переданий авіакомпанії "Одеські авіалінії" і два - авіакомпанії "Аероміст-Харьків". Ведеться підготовка до виробництва Ан-140 на авіазаводі в Самарі.

Відповідно до  контракту, укладеному в 1995 році між АНТК "Антонов" і іранською літакобудівною компанією HESA, в Ісфахані (Іран) був побудований завод зі складання літаків Ан-140 з українських і російських деталей, вузлів і агрегатів. Учора планувалося провести церемонію викочування другого серійного літака іранського складання.

Літак Ан-140, який вчора розбився, (бортовий номер 14003) був виготовлений Харківським державним авіаційним виробничим підприємством 30 листопада 2002 року і встиг налітати з початку експлуатації 71 годину 28 хвилин, виконав 27 посадок. Літак був переданий в експлуатацію авіакомпанії "Аероміст-Харьків". Учорашній політ виконував екіпаж харківського підприємства в складі командира - льотчика-випробувача другого класу Геннадія Анцибора (налітав 2000 годин, на Ан-140 - 160 годин, кількість посадок на аеродромі Ісфахан - 7) і другого пілота - льотчика-випробувача першого класу Сергія Чайченка (налітав 6600 годин, на Ан-140 - 651 годину, кількість посадок на аеродромі Ісфахан - 16).

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах