Головна
 

Коммерсантъ: Союзний вирок

Корреспондент.net, 25 лютого 2003, 15:40
0
18

"Президенти Росії, України, Білорусії і Казахстану розпочали чергову спробу інтеграції", - пишуть журналісти російського "Коммерсанта" Микола Вардуль і Панас Сборов у статті про підсумки зустрічі президентів 4 країн 23 лютого.

23 лютого в Москві зустрілися чотири президенти: Володимир Путін, Леонід Кучма, Олександр Лукашенко і Нурсултан Назарбаєв. Відсвяткувавши, вони оголосили про підготовку до вересня 2003 року "угоди про формування єдиного економічного простору, узгодженої економічної політики з низки напрямків, про гармонізацію відповідного законодавства і створення єдиної регулюючої міждержавної незалежної комісії з торгівлі і тарифів".

Президенти Росії, України, Білорусії і Казахстану задумали Біловезьку пущу навпаки. У всякому разі, на словах ними розпочата голосна спроба, звичайно, не відновити СРСР, але домогтися прогресу хоча б в економічній інтеграції.

Хоча жодного з президентів, які зібралися в Москві, у Біловезькій пущі, де Борис Єльцин, Леонід Кравчук і В'ячеслав Шушкевич підписали угоду про роз'єднання СРСР і створення на його уламках СНД, не було. Тоді тільки Нурсултан Назарбаєв уже був лідером Казахстану, його нинішні співрозмовники наприкінці 1991 року були в глибокому політичному запасі. Кажуть, спочатку пан Назарбаєв був скривджений тим, що його не було серед батьків-засновників СНД, але згодом він легко повернув цей факт собі на користь.

СНД нічим себе не виявив. Він залишився лише приводом для відносно регулярних зустрічей лідерів країн, які входять до нього, та й то постійні конфлікти між ними дуже рідко дозволяли їм зустрітися в повному складі. Досить швидко в Москві заговорили про те, що інтеграція в межах СНД розвивається "на різних швидкостях". Співдружність стали представляти у вигляді "триступеневої ракети": ядро - союз Росії і Білорусії; наступна за ступенем розвитку інтеграції орбіта - митний союз, у якій поряд з Росією і Білорусією в 1995-1996 роках увійшли Казахстан, Киргизія, а потім і Таджикистан; далі - інші країни СНД. Але й у такому вигляді "ракета" все ніяк не стартувала.

Москва і Мінськ на папері просунулися досить далеко. Однак реальне зближення економічного законодавства і практики економічного регулювання йде, м'яко кажучи, неспішно. До того ж інтегратори уперлися в питання, як поєднувати валюти. Росія наполягає на грошовому аншлюсі Білорусії: єдиний карбованець повинен бути російським і емітуватися російським ЦБ. У Мінську звертають увагу на механізм створення євро і наполягають на своїй емісійній суверенності.

А митний союз взагалі тихо помер. На його місці в 2000 році виник Євразійський економічний союз (ЄврАзЕС). До перейменування (в ЄврАзЕС входять ті самі Росія, Білорусія, Казахстан, Киргизія і Таджикистан) безпосередньо був причетний Нурсултан Назарбаєв, головний євразієць колишнього СРСР.

Тепер чотири президенти, які зібралися в Москві, зробили гарну міну практично при тій самій грі і заявили про новий етап інтеграції. При цьому порівняно з митним союзом був навіть зроблений крок назад: президенти анонсували лише створення спільної зони вільного пересування товарів і капіталів, а митний союз передбачає, що ця мета вже досягнута і мова йде про створення спільної системи зовнішньоекономічного регулювання. Російський міністр економічного розвитку Герман Греф, коментуючи зустріч чотирьох президентів, щоправда, чесно визнав, що поки "синхронізації зовнішньоекономічної політики не відбувається". Проте елементи новизни в союзі чотирьох присутні.

По-перше, серед головних інтеграторів опинилася Україна, чого раніше ніколи не було. По-друге, Олександр Лукашенко, опинившись не ближче до Володимира Путіна, ніж Леонід Кучма і Нурсултан Назарбаєв, покараний за своє розуміння союзництва з Росією - газ він прагне купувати за внутрішньоросійськими цінами, а карбованці має намір емітувати поряд з російським ЦБ. По-третє, у панів Кучми і Лукашенка багато й політичних, і економічних проблем, обоє опинилися в глибокій міжнародній ізоляції, що виявляється в анекдотичній, якщо не сказати образливій, формі, коли й одному, й іншому вже відмовляють у візах. Обоє шукають політичної й економічної опори в Росії. Виходить, що інтеграційний центр у "четвірці" може зсунутися. Хоча з часом наближення виборів у пана Назарбаєва, можливо, буде більше політичних проблем, поки Казахстан – найбільш благополучний, у тому числі й економічно, союзник Росії. Виходить, головним у межах "четвірки" може виявитися союз Москви й Астани.

Президента Таджикистану не допустили до "четвірки" СНД

За інформацією Ъ, спочатку планувалася участь у засіданнях "великої четвірки" СНД таджицького президента Емомалі Рахмонова, тим більше що Таджикистан входить і в Митний союз, і в ЄврАзЕС. А за пару днів до початку самміту чотирьох держав СНД у Москві були помічені співробітники служби безпеки таджицького президента, які перевіряли умови його перебування в резиденції МЗС РФ за адресою вул. Косигіна, б. 51.

Більш того, у день початку самміту, 23 лютого, в аеропорту Домодєдово в списку VіP-пасажирів рейсу Душанбе-Москва було прізвище президента Таджикистану Емомалі Рахмонова. Однак той так і не прилетів.

Уся ця історія свідчить лише про одне: комусь дуже не хотілося бачити таджицького президента серед учасників самміту. Почати хоча б з того, що глави держав звичайно прибувають спецрейсами на головний урядовий аеродром Внуково-2, а тут мова йшла про регулярний рейс, який прибуває до Домодєдова.

На думку джерела Ъ, головною "пружиною змови" виступили президент України Леонід Кучма й особливо президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв. Однак цілком імовірно, що відмова прийняти президента Таджикистану виходив безпосередньо з Москви - без усякої підказки з Києва й Астани. Зрештою,  в останні рік-півтора президент Рахмонов демонстрував настільки явне прагнення до зближення зі США, що це не могло не пройти непоміченим у російському керівництві.

Більш того, за інформацією Ъ, навіть якби візит Емомалі Рахмонова в Москву відбувся, він би навряд чи був прийнятий на найвищому рівні: за програмою (на яку Москва пішла стиснувши зуби) очікувалася тільки зустріч з міністром оборони Сергієм Івановим.

Економічні ініціативи СНД

24 вересня 1993 року в Москві на засіданні ради глав держав СНД було оголошено про заснування Економічного союзу СНД. Членами союзу стали Росія, Білорусія, Казахстан, Молдавія, Азербайджан, Вірменія, Таджикистан і Киргизія, асоційованими - Україна і Туркменія. Делегація Грузії була присутня на зустрічі у якості спостерігача. Члени розробили угоди про Платіжний, Митний союз і документ "Про створення зони вільної торгівлі".

15 квітня 1994 року в Москві глави держав-членів СНД підписали угоду "Про створення зони вільної торгівлі". Вони домовилися не обкладати дискримінаційними податками товари, зроблені на території дії угоди, погодилися уніфікувати митні законодавства.

10 вересня 1994 року в Москві на засіданні ради глав урядів держав-членів СНД підписано угоду "Про створення Платіжного союзу держав-учасників Співдружності Незалежних Держав". Сторони вирішили розпочати поетапне створення Платіжного союзу, національні валюти членів якого були б взаємоконвертованими. У межах союзу також було вирішено створити міждержавний валютний комітет із забезпечення зближення валютних правил і підтримки стабільності обмінних курсів. Фінансово-розрахунковим центром Платіжного союзу став Міждержавний банк.

6 січня 1995 року в Мінську прем'єр-міністр Білорусії Михайло Чигирь і російський віце-прем'єр Олексій Большаков підписали договір про створення в межах СНД Митного союзу. 20 січня 1995 року до Митного союзу вступив Казахстан, 29 березня 1996 року - Киргизія, 28 квітня 1998 року - Таджикистан.

10 жовтня 2000 року Митний союз перетворений у Євроазіатське економічне співтовариство. Його метою проголошено єдиний економічний і митний простір на території країн-членів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах