Головна
 

Газета СНГ: 'Кучма - досвідчений червоний директор'. Інтерв'ю Михайла Леонтьєва

5 березня 2003, 17:30
0
5

Скандально відомий російський журналіст, ведучий аналітичної програми "Однако" Михайло Леонтьєв дав інтерв'ю російському інтернет-виданню “Газета СНГ”. Запитання задавав Віктор Тимошенко.

- Валерію, ваш спіч з приводу того, що ви, як би це сказати цивілізовано, "Україну як державу не поважаєте", у Києві сприйняли як непристойність й імперську зарозумілість у найвищому ступені стосовно братів слов'янам. Ви не шкодуєте про сказане?

- Пробачте, але тоді я говорив про українське правосуддя, а не про українську державу.

- Іншими словами, про державу, яка називається Україною, у вас інша думка?

- Я й сьогодні вважаю, що Україна як держава не відбулася, і не вірю, що може відбутися. Ще мені здається, що ступінь приниження, якого досягла сьогодні Україна на шляху своєї самостійності, безпрецедентний. Усі ці історії з "Кольчугою" і з плівками Мельниченка демонструють повну відсутність національної гордості і почуття державної гідності в правителів країни.

Немає такої країни як Україна! Існують два шматки зовсім різної території, об'єднаної адміністративним кордоном, колишньої УРСР. Це галицька автономія, яка свого часу була державою, а все інше - це колишні території Росії. Щоправда, у Росії є історична провина, точніше, провина сталінського режиму, який "прихапав" територію, яка етнічно і культурно ніколи не належала до російського світу.

- На ваш погляд, скандали з "Кольчугами", які ініціює Вашингтон, відбивають внутрішньополітичні процеси боротьби за владу в Україні  чи прагнення США зробити з України маріонеткову державу?

- Я взагалі не бачу нічого поганого в тому, що комусь Україна продала "Кольчуги". І взагалі вважаю, нехай американці краще самі повідомлять усьому світу, куди вони продають зброю і військову техніку. Наприклад, навіщо американці продали Литві на суму 15 млн доларів ракетні комплекси "Стінгер" - традиційну зброю терористів? Чи не для того, щоб збивати російські літаки в Чечні? Київ сам себе поставив у становище, коли третьорозрядний чиновник Держдепу посол Паскуаль стоїть набагато вище в політичній ієрархії України, ніж президент держави.

- Які, на ваш погляд, болючі точки відносин Росії й України?

- Проблеми відносин Москви і Києва - це проблеми розпаду Росії. США завжди були зацікавлені в дезорганізації і хаосі в Росії. У книжці Збігнева Бжезинського "Велика шахівниця" написано зовсім чітко: "З Україною Росія велика держава, без України - ніколи". Тобто Вашингтон стоїть на варті того, щоб ніколи не відбулося об'єднання інтересів наших держав.

Найобразливіше, що Україна досить велике утворення (це не Палестинська автономія), і що містечкова суєта не гідна українського народу. Адже Україна ніколи не була в царській Росії, особливо в Радянському Союзі вторинною територією. Україна - це становий хребет російської імперії, у тому числі кадровий, починаючи від армії, КДБ і закінчуючи Генеральними секретарями ЦК КПРС. Україна ніколи не була колонією і, скажу вам, смішно про це говорити!

- Можливо, становлення державності в Україні проходить так непросто, тому що українська еліта молода, усе доводиться розпочинати з нуля, створення державних інститутів, грошової системи, ЗМІ?

- Справа не в молодості української еліти, а в деградації Росії. З кризової країни біжать усі. Національні еліти позиціонуються не в інтересах своєї історії, культури, народу і виборців, а так, як вигідно їм. Що українському істеблішменту може дати Східна Європа, США? Американці можуть дати маленькі гранти, відчуття певної потреби, тусовки, ігор. Поки Росія перебуває в нинішньому становищі, говорити про якусь реінтеграцію - безглуздо, абсурдно. Росія, навіть роблячи українському політичному керівництву неоціненні послуги, рятуючи його від політичної загибелі, не може сформулювати свої інтереси в Україні.

- Ви так безапеляційно кажете про нинішню ситуацію в Україні, а самі, крім радянської історії, літератури що-небудь читали про Україну, у вас є друзі, колеги в Києві, ви давно були в українській столиці?

- У мене багато друзів у Києві. На початку 90-х я бував на всіх РУХівських з'їздах. А історію знаю краще, ніж нинішнє покоління, але не можу сказати, що я фахівець з історії України.

- Наприклад, на вашу думку, США здійснює тиск на президента України Леоніда Кучму?

- Леонід Кучма - типовий український політик. Він постійно лавірує, намагається з усіма домовитися, перескочити зі стільця на стілець. Багато в чому це визначається тим, що український президент несе відповідальність не за одну, а за дві України - східну, проросійську і західну, галицьку. Таке шарахання об'єктивно відбиває протиріччя самого українського суспільства.

- А що ви скажете про українську опозицію?

- Петро Симоненко разом з Віктором Ющенком об'єдналися під одними ідеями і прапорами, нібито для вирішення проблеми влади в країні. Але це свідчить про те, що ідей і поглядів "як облаштувати Україну" у них ніколи не було або в них щось з головою. Це політичні ігри і не більше. В Україні опозиція настільки серйозна, наскільки серйозний імідж Ющенка як політика, економіста, який взагалі на чомусь розуміється. Ющенко - це український варіант Шеварднадзе. Для мене Віктор Ющенко - це людина, яка ніколи нічому серйозному не вчилася. Він будь-яку складну проблему зводить до якихось ліричних стогонів на зовсім абстрактні теми на зразок: "Який гарний Дніпро при тихій погоді". Віктор Ющенко дуже "надувна фігура", але зовні дуже гарний, просто прекрасний!

- Леонід Кучма більш сильний політик, ніж Віктор Ющенко?

- Леонід Кучма - досвідчений червоний директор! Це людина, за якою стоїть підприємство, відоме в усьому світі, - Південмаш. Леонід Кучма - досить авторитетна фігура, що б про нього не говорили. Дуже шкода, що він іноді виглядає менш фигуристо, ніж ці "щирі" хлопці з опозиції.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах