Головна
 

НГ: Чим українське телебачення відрізняється від російського

Корреспондент.net, 8 квітня 2003, 16:03
0
14

"Українські ЗМІ загалом і телеканали зокрема є особливим бізнесом, який уже на момент створення не розглядається інвесторами як прибутковий", - пишуть у матеріалі російської "Независимой газеты" журналісти Андрій Міселюк і Наталя Талалай.

В Україні шість великих телеканалів: УТ-1 (Перший національний), Інтер, Студія "1+1", ІCTV, СТБ і "Новий канал". Перші три - загальнонаціональні, друга трійка - міжрегіональні. Українське ТВ існує у відмінній від російської ситуації. Через вузькість і бідність рекламного ринку місцеве телебачення навіть не мріє про одержання якогось солідного прибутку. Можна сказати, що українські ЗМІ загалом і телеканали зокрема є особливим бізнесом, який уже на момент створення не розглядається інвесторами як прибутковий. Головне джерело доходу для телеканалу - політичне замовлення власника, відзначають українські експерти в галузі ЗМІ Наталя Лігачова і Сергій Дацюк.

Власник українського телеканалу не бізнесмен у буквальному розумінні - він найчастіше заробляє гроші не на ринку ЗМІ, а вкладає кошти в хронічно збитковий телеканал, використовуючи його для політичної і комерційної реклами і не думаючи про прибуток. "У нові телепродукти ні телеканали, ні їхні власники не зацікавлені вкладати гроші, тому що телебачення на ринку грошей не заробляє навіть для покриття витрат, не кажучи вже про прибуток, який вкладається в розвиток. Мова йде про те, що так звана прибутковість найбільших телеканалів утворюється з економії на інфраструктурі, наданої телеканалам державою, у частину якої телеканали поки грошей не вкладають. Але така ситуація існує, поки ці телеканали підвладні контрольованим владою олігархам і поки сама інфраструктура якось функціонує", - відзначає Сергій Дацюк.

Українські олігархи визначають другу відмінність національних телеканалів від російських таким чином: тут до цього часу, як це раніше було в Росії, телевласниками є великі політичні фігури, а не знеособлені корпорації. Однак, за інформацією спеціалізованого інтернет-видання "Телекритика", офіційно жоден  зі справжніх власників не виступає в ролі засновника того чи іншого електронного засобу масової інформації. Проте "Телекритика" недавно систематизувала всі наявні дані про власників українських ЗМІ. Вийшла така картина.

Телеканал "Інтер" перебуває в безроздільному володінні Соціал-демократичної партії (об"єднаної), один з лідерів якої Олександр Зінченко тривалий час обіймав пост почесного президента цього телеканалу. СДПУ(о) контролює також низку програм, переважно інформаційних, на Першому національному і на каналі "1+1".

Тривалий час найбільш об"єктивними, на думку експертів, були новини Студії "1+1". Але в період парламентських виборів 2002 року канал різко змінив інформаційну політику. При цьому "1+1" залишається одним з лідерів з виробництва власних програм: різних шоу, телесеріалів. А після того, як у травні 2002 року керівник і співвласник каналу Олександр Роднянський очолив і російський канал СТС, ці два канали розпочали створення спільних телевізійних продуктів для показу й у Росії, і в Україні.

Телеканал ІCTV з 2000 року контролюється одним з найбагатших людей України (за даними низки закордонних видань), народним депутатом, членом фракції "Трудова Україна" Віктором Пінчуком. Під час "касетної кризи" Пінчук перетворив ІCTV в антикризовий штаб з порятунку президента Кучми. Зараз інформаційний тон каналу задає російський тележурналіст Дмитро Кісельов. Пінчук контролює і телеканал СТБ.

Нещодавно в українських ЗМІ з"явилася інформація про покупку Віктором Пінчуком "Нового каналу", який належав російській компанії "Альфа-групп". До цього часу  він залишався останнім "нічийним" телеканалом у тому плані, що в нього не було яскраво вираженого партійного хазяїна. Особи, лояльні до опозиції, вважали, що "Новий канал" буде куплений лідером блоку "Наша Україна" Віктором Ющенком. Але цього не сталося. За інформацією газети "Деловая столица", "Новий канал" намагалася також придбати "донецька група", яка після призначення Віктора Януковича прем"єром всерйоз задумалася про створення власного загальнонаціонального медіахолдингу. Повної визначеності з нинішнім власником каналу немає, однак, судячи з наявної інформації, "Новий канал", найімовірніше, перейде у власність "донецьких".

Нарешті, трохи особняком стоїть телеканал "Ера", що належить народному депутату України Андрію Деркачу. Він має унікальний привілей здійснювати мовлення на частоті державного Першого національного каналу вранці і ввечері. Опозиційні політики заявляють, що подібної пільги Деркач удостоївся в обмін на беззастережну підтримку будь-яких президентських починань.

Що стосується інформаційної політики в Україні, то вона практично однакова на всіх каналах. І в цьому ще одне "ноу-хау" українського телепростору. Близько півроку тому голова комітету Верховної Ради з питань свободи слова й інформації Микола Томенко оприлюднив документ, що містив вказівки, які події і як саме телеканали повинні висвітлювати, а які - ігнорувати. Тоді ж Томенко повідомив, що подібні документи розсилаються з адміністрації президента всім телеканалам і великим друкованим виданням. Опозиція, журналісти і Рада Європи розцінили цей факт як прихований прояв цензури. Представники адміністрації Кучми заявили у відповідь, що мова йде лише про "рекомендації".

Очікувати істотних змін в інформаційній сфері України найближчим часом  навряд чи варто – наближаються президентські вибори. І влада прямо зацікавлена в тому, щоб зберегти існуючу схему: лояльний президенту власник каналу забезпечує його фінансування.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах